Ганна Ковпак
Редакторка Їжа – це невід'ємна частина життя будь-якої людини. Вона забезпечує нас енергією, необхідною для обміну речовин, росту і розвитку. Крім того, їжа – це джерело задоволення, яке наповнює наше життя позитивними емоціями. Наш мозок тісно взаємодіє з травною системою, жировою тканиною та іншими органами, контролюючи харчову поведінку і енергетичний баланс в організмі.
Як наш мозок регулює харчову поведінку і чому ми переїдаємо, розповів для Сьогодні.Lifestyle дитячий невролог і кандидат медичних наук Олександр Мірошников.
Мозок запускає реакцію організму на їжу ще до початку прийому їжі. Нам досить бачити їжу або відчувати запах продуктів для того, щоб мозок дав команду кишечнику посилити моторику і почати вироблення необхідних пептидних гормонів. Коли їжа потрапляє до рота, хімічні речовини, що містяться в їжі, стимулюють смакові рецептори язика. На язику і порожнині рота знаходиться приблизно 4000 смакових рецепторів, кожний з яких містить від 30 до 100 смакових клітин.
У школі на уроках біології нас вчать, що на язику є певні області, які сприйнятливі до різних смаків. Насправді смакові зони язика – поширений міф. Ще в 1974 році дослідник Піттсбурзького університету Вірджинія Коллінгс підтвердила, що всі смаки відчуваються на всіх частинах язика.
На даний момент вчені виділяють п'ять основних смаків: солодкий, солоний, гіркий, кислий, і умамі, і весь язик може відчути всі ці смаки в приблизно рівній мірі.
З першими чотирма смаками все зрозуміло. А що ж таке "п'ятий смак", або умамі? Цей смак відкритий у 1908 році і виділяється як самостійний в Китаї, Японії та інших країнах Далекого Сходу. Відчуття "умамі" створюють глутамат натрію, який використовується в якості приправи, і деякі амінокислоти, наприклад, глутамінова. Умамі є важливим компонентом смаку сирів пармезан і рокфор, соєвого соусу та інших продуктів, а також неферментованих продуктів – волоського горіха, брокколі, помідорів, грибів (шиїтаке), термічно обробленого м'яса.
Смакові рецептори язика тільки сприймають інформацію про склад їжі і передають її нейронам мозку. Таким чином, рішення, яка на смак їжа, приймається не на язику, а в мозку.
Все про сучасну їжу – дивіться відео:
Олександр пояснює, що їжа, яку проковтнули, рухається з рота вниз по стравоходу, потім потрапляє в шлунок і поступово заповнює його. Нервові клітини, що знаходяться в стінці шлунка, відчувають його розтягнення. Ці клітини передають інформацію в блукаючий нерв, а той в свою чергу в стовбур мозку. У стовбурі знаходиться гіпоталамус – первинний центр мозку, що бере участь в контролі апетиту, який і формує у нас почуття ситості.
"Але реакція на розтягнення стінок шлунка – це тільки один спосіб повідомити організму про насичення. Адже якщо ми нап'ємося води, вона теж розтягне шлунок, але почуття ситості не виникає", – пояснює невролог.
Поява в крові поживних речовин, які всмоктуються з їжі, стимулює вироблення різних гормонів, які діють на мозок і регулюють апетит.
"Кілька гормонів, що виділяються в кишечнику у відповідь на споживання їжі, надають анорексигенну, тобто пригнічуючу апетит відповідь в мозку, особливо в гіпоталамусі. Ці гормони включають глюкагоноподібний пептид-1, холецистокінін, пептид YY, поліпептид підшлункової залози і оксінтомодулін", – пояснює Олександр.
За його словами, протилежну дію, надає гормон грелін, що виділяється шлунком, який стимулює апетит. Як тільки поживні речовини і кишкові гормони з'являються в крові, вони викликають виділення підшлунковою залозою інсуліну. Інсулін – основний гормон організму, який регулює рівень цукру в крові.
"Коли ми їмо, рівень цукру в крові підвищується, інсулін виділяється в кров і змушує наші м'язи і жирові клітини впускати всередину себе глюкозу, яка всередині клітин перетворюється в енергію", – пояснює Мірошников.
Крім того, інсулін стимулює жирові клітини організму виділяти інший гормон під назвою лептин. Лептин реагує з рецепторами в нейронах в гіпоталамусі, знижуючи активність нейронів, які стимулюють прийом їжі. В гіпоталамусі є два типи нейронів, які важливі для контролю апетиту. Нейрони першого типу викликають почуття голоду, продукуючи певні білки. Нейрони другого типу знижують апетит – їх активність стимулює лептин.
Кишкові гормони виділяються з шлунково-кишкового тракту під час кожного прийому їжі і дають мозку сигнал про присутність в крові поживних речовин, регулюючи почуття голоду і визначаючи нашу харчову поведінку.
Харчова поведінка дозволяє нам заповнити наші запаси енергії, проте апетит залежить не тільки від наших фізіологічних потреб, пояснює невролог.
"Візуальні, нюхові і смакові сигнали, які ми отримуємо від апетитно приготовленої їжі, можуть перемогти почуття ситості і стимулювати нас продовжувати їсти після насичення. Тому ми особливо схильні їсти солодку і солону їжу, яка викликає багато позитивних емоцій", – говорить Олександр і додає, що цілком природно насолоджуватися смачною їжею, проте ми повинні пам'ятати, що переїдання легко стає звичкою і призводить до ожиріння.
Головні теми