Юлія Ткачук
Team Lead Life Сьогодні 
Марина Журбенко
Психолог 
Війна принесла в наше життя жах та біль, від якого ми не оговтаємось ніколи. На сході країни йдуть запеклі бої, наші рідні та знайомі приєднуються до ЗСУ, щоб вибороти свободу від РФ, а ми, перебуваючи у відносній безпеці, насолоджуємось кавою, садимо квіти та купуємо нову сукню для святкування дня народження. Чи це нормально, ми запитали у психолога Марини Журбенко.
Війна. Страшна звістка, що сколихнула мільйони українців, змусила тремтіти від жаху, страждати від болю, боятися майбутнього та видихати з полегшенням, дякуючи за кожну прожиту хвилину. Четвертий місяць, як ми задаємо собі безліч складних запитань і намагаємося знайти щось у відповідь, принаймні, кожен для себе. Війна підсилила всі існуючі проблеми всередині кожного з нас, повернула у стан базових потреб і безкомпромісно розпорядилася нашими шляхами.
Марино, мені соромно, що я зараз за кордоном у безпеці; мені соромно, що я придбав житло; не можу собі дозволити заварити каву вдома, бо там люди у підвалах; я сплю і мені сняться зґвалтовані діти…
Знаю, болить. Болить усім. Просто дехто вміло захищається від цього болю, а дехто не справляється.
Сьогодні, отримавши досвід роботи з травмою війни, я відчула в собі і побачила на прикладі своїх клієнтів, що єдине, що здатне врятувати нас і не дати зійти з глузду – це маленькі приводи для радощів. Радість – одна з базових емоцій людини, і потреба в її відчутті в нас живе з народження. З якими б складними обставинами не зіштовхнулась людина з дитинства, радість – це те, що несвідомо штовхає її приймати ті рішення, які збережуть її життя. Так вже запрограмований наш мозок, він постійно потребує і шукає стимулів, і саме радість є найприємнішою і найбажанішою у отриманні емоцією.
Авжеж, в обставинах, з якими ми зіштовхнулись, складно балансувати між "ми всі помремо" і "я люблю життя". Але маю запевнити, що улюблені маленькі справи – це і є стимул продовжувати своє життя. Не існує правил, за якими ми могли б чітко встановити градацію, на що ми маємо право під час війни і загибелі людей, а на що не маємо. Але існує правило власних цінностей і ставлення до цих подій з повагою. Я глибоко переконана, що скасування весілля, хрещення чи святкування дня народження не додасть сил для перемоги воїнів на передовій. Однак вибух феєрверку – точно буде недоречним в цей час.
А що справді додасть сил, так це будь-яка підтримка: психологічно, матеріально, фізично, інформаційно, логістично і так далі. Допомогти старенькій сусідці з придбанням харчів, допомогти молодій матусі з дитиною, допомогти у збиранні коштів, допомогти адаптуватися переселенцям у новому місті, допомогти собі в отриманні ресурсу, щоб завтра встати з ліжка і продовжувати життя. Все це – дуже вагомі внески під час війни! І щоразу, коли мені пишуть, що собі змогли щось дозволити – я радію. Радію, тому що ніхто не в змозі відібрати у нас бажання створювати стимул продовжувати власне життя. Радію, що попри всі страшні, жахливі, аморальні, нездорові вчинки ворогів – у нас з вами не закінчуються сили радіти, народжувати дітей, святкувати весілля, купувати щось смачненьке, навчатися, відпочивати чи, навіть, розслаблятися. На мій погляд, це є найкращою помстою ворогам.
Хочу лише додати, що у всьому є здоровий глузд та підхід. Повага до загиблих, до тих, хто постраждав чи втратив близьких, до тих, хто зараз на передовій – важлива. Це те, що відрізняє нас від них. Повага до інших починається з поваги до себе. Якщо ви знаєте щось про власні цінності, то вам не складно буде відноситись до інших з повагою та поблажливістю. Пам’ятайте, що добро породжує добро, і навпаки. Отже, головна наша місія на сьогодні – створювати більше приводу для принаймні маленьких радощів та перемог!
Вам буде цікаво дізнатись думку військового психолога, чи можна постити селфі та веселі фото у соцмережі.
Головні теми