Головна Сьогодні

Житомирський спортсмен допоміг глухонімий дівчині стати найсильнішою жінкою України (фото)

Тренер займається з дітьми, а на дозвіллі сплів прапор України із цвяхів

Олександр Дідовець в рідному Новограді-Волинському Житомирської області – знаменитість. Він – семиразовий чемпіон світу серед ветеранів, майстер спорту з гірям, морж із 25-річним стажем. Також прізвище чоловіка внесена до Книги рекордів України за незвичайний рекорд: за годину він на витягнутих руках 305 разів підняв 50-кілограмову бочку з пивом! А ще він виховав глухоніму ученицю, яка минулого року стала найсильнішою жінкою країни з гирьового спорту та потрапила в національну збірну.

__049_7107743_7109616__
__049_7107743_7109616__

Тандем. Унікальна дівчина-богатир Вікторія та її тренер Олександр Дідовець

СТИМУЛ. 60-річний Олександр Миколайович зізнається: спортивні перемоги приносять йому величезне моральне задоволення. "Але в першу чергу, мої досягнення – це стимул для моїх учнів. Мені вдалося виховати десять майстрів спорту. Зараз працюю тренером у дитячій спортивній школі. Я багато часу приділяю своїм учням і я щасливий, коли бачу, що їх результати поліпшуються".

Олександр Дідовець каже, що не завжди був у відмінній фізичній формі. "До армії я виглядав швидше кволим – моя вага не перевищувала 60 кілограмів. Серйозно я зайнявся своєю фізичною підготовкою після армії. І донині форму підтримую – регулярно роблю пробіжки, купаюся в річці в будь-який час року. Поставивши перед собою певне завдання, потрібно дуже повільно, крихітними кроками до неї йти. І ні в якому разі не зупинятися – адже іноді результат приходить через роки".

1_7107744_7109617__
1_7107744_7109617__

Спортсмен говорить, що в житті використовувати фізичну силу йому довелося всього лише один раз: "Одного разу втрутився, коли на танцях виникла бійка. Зате з успіхом застосовую свою фізичну силу в городі і вдома: допомагаю дружині в якості "тяглової сили".

ЗУСТРІЧ ІЗ ВІКТОРОМ. Неординарна вихованка майстра – Вікторія Степанюк з села Великий Молодьків на Житомирщині. Глухонімий дівчинці, у якої всього лише 30 відсотків зору, в ранньому дитинстві лікарі поставили діагноз "дебілізм" і заборонили відвідувати школу. Тоді Вікторія вирішила, що буде займатися гирьовим спортом – щоб довести всім, що вона здатна на багато що. "Я познайомився з Вікторією і її батьком шість років тому, на районній спартакіаді в селі Великий Молодьків, – згадує Олександр Дідовець. – Вони кілька годин з цікавістю спостерігали за змаганнями, а коли після змагань я за традицією запропонував бажаючим підняти 16-кілограмову гирю, вона встала першою. І підняла її рукою 57 разів! Пізніше я дізнався, що вона бачила гирю вперше в житті. Вдома у Вікторії були тільки гантелі. Мене це надзвичайно здивувало і зацікавило. Я зрозумів, що якщо з дівчиною серйозно займатися, вона може добитися великих успіхів!"

З тих пір вже шість років, двічі на тиждень, тренер їздив в село в 20 км від міста в Великий Молодьків для занять зі новою ученицею. Так як автобус ходить там двічі на день, тренеру частенько доводилося добиратися на попутках, а потім ще шість кілометрів йти пішки.

__2_7107742_7109615__
__2_7107742_7109615__

СПІЛКУВАННЯ. Спілкуватися з глухонімий дівчиною тренеру доводиться жестами. "Спочатку Вікторія приходила на тренування в супроводі свого батька, – каже тренер. – Він був її "перекладачем", допомагав мені зрозуміти її жести і звуки. Пристосувався настільки, що тепер можу жестами робити Віці зауваження, підказувати, хвалити. А вона розуміє мене з півпогляду. Хочу відзначити: якби дівчина знала мову жестів глухонімих, її можна було віддати в спортивну школу. А так доводиться спілкуватися за допомогою "наших", нікому іншому не зрозумілих умовних знаків. Адже на змаганнях Віка не чує сигнального свистка судді. Я – її очі і вуха".

Для Вікторії кожна зустріч з тренером – свято. Вона радо зустрічає Олександра Миколайовича на порозі шкільного спортзалу, де зазвичай проходять тренування. "Вікторія займається з великим завзяттям, виконує всі вказівки, – розповідає Олександр Дідовець. – Її батько каже, що вона завжди з нетерпінням чекає мого приїзду. Дівчина не пропустила жодного заняття. Ми зустрічаємося в будь-яку погоду. Я як тренер неймовірно пишаюся її досягненнями. На чемпіонаті України Вікторія приголомшила своїм результатом всіх присутніх. Протягом десяти хвилин вона справила 127 ривків 24-кілограмової гирі – це абсолютний рекорд України! У найближчій її суперниці всього лише 80 ривків. Рекордсменку тут же зарахували до складу національної збірної. Віка завоювала титул найсильнішої жінки країни, а на міжнародних змаганнях виступає в складі збірної під першим номером".

ХОБІ. Крім досягнень в спорті, вона на диво малює, хоча ніколи цьому не навчалася. Її картини тренер возить на змагання в різні міста. "Одна робота доньки дуже зацікавила фахівців, – каже батько художниці Сергій Степанюк. – На ній зображено кладовище з хрестами та могильними плитами. Вчений, який вивчає історію релігії, повідомив, що на цій картині намальований кельтський хрест, який у нас ніде не побачиш. А написи на могильних плитах на цій картині зроблені ... по латині. Наша донька та російської мови не знає, а тут латинь!".

Прапор: з п'яти кілограмів цвяхів

Нещодавно без єдиного інструменту, голими руками Олександр Дідовець "виткав" з 200-міліметрових цвяхів прапор України. Ідея виникла спонтанно: "Мені захотілося здивувати оригінальним подарунком свого друга, у якого наближався шістдесятирічний ювілей, – розповідає Олександр. – Невиправному оптимісту і справжньому патріоту я вирішив "виткати" національний атрибут із цвяхів. Запасся матеріалом і почав творити! На оригінальне прапор пішло 120 штук, або п'ять кілограмів цвяхів, трохи жовтої і блакитної емалі, і два місяці праці".

Щодня майстер виготовляв із цвяхів два трикутника, а потім скріплював їх між собою. Коли час стало підтискати, кількість залізних трикутників збільшилася до шести в день! Олександр Миколайович зізнається, що про занятті в його майстерні не знала жодна душа, навіть дружина. "Не хотів, щоб мене відволікали порадами, як зробити краще, – каже Олександр. – Вечорами доводилося ховати від дружини свої руки, які були в мозолях і пухирях".

__7107745_7109618__
__7107745_7109618__

Майстер учудив. "Полотнище" Дідовець сплів руками за два місяці

Майстер дуже довго не міг вибрати сам "візерунок" прапора. Готові трикутники на столі викладав то рядами, то стовпчиками. "Потім я здогадався, як сплести в шість рядів шістдесят абсолютно симетричних трикутників. Тобто рівно стільки, скільки років моєму другові. Коли я привіз подарунок – довелося попросити ювіляра вийти з кабінету на 15 хвилин. Цього вистачило, щоб розвісити залізне "полотно", – розповідає Олександр Дідовець. – Коли друг побачив прапор, то був просто вражений, якийсь час навіть не міг нічого сказати. Тепер прапор висить в його офісі".

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися
Читайте Segodnya.ua у Google News
Джерело: Сьогодні

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти