Головна Сьогодні

Чим живуть спецвійська: "Бий спочатку "крота", з БТР потім розберемося ..."

Працюють на передовій, під артобстрілом, а бойовики їх ненавидять

Про українських патріотів, що беруть участь в АТО, "Сегодня" розповідає щодня. Нашими героями були і армійці, і національні гвардійці, і бійці територіальних батальйонів, добровольці... Розповідали ми і про будні саперів з Державної спецслужби транспорту (колишні Залізничні війська), розміновують різні об'єкти на звільнених територіях. Вони витягли вже сотні тисяч вибухонебезпечних предметів, зберегли безліч життів. Їх колеги з Держспецслужби (вони носять військову форму, мають армійські звання, але до МО відношення не мають, входять в Мінінфраструктури) ризикують життям на самому передньому краї, в декількох сотнях метрів від противника, найчастіше виконуючи інженерні завдання під шквальним вогнем бойовиків. Це відбувається і зараз, в момент, коли ви читаєте цей номер газети "Сегодня". Ми вирішили розповісти про небезпечну роботі "ковшів" або "кротів", як їх називають сепаратисти.

Глава адміністрації Держспецслужби транспорту генерал-лейтенант Микола Мальков:

- З початку АТО перед нами стояли чотири завдання. Перша – тривале розмінування транспортних об'єктів. Працюють три команди саперів вахтовим методом, змінюючи одна одну. Входять туди тільки контрактники, прапорщики і офіцери.

Друга – наведення наплавних мостів з комплекту НЗМ-56 (наплавний залізничний міст). Ми навели дві переправи взамін зруйнованих терористами, одну вже зняли, бо там відновили дерев'яний міст.

Третє завдання була відновити три школи і дитсадок в Слов'янську до 1 вересня. Ми впоралися, а 21 жовтня одна з відновлених шкіл, 6-а, зазначила 105-річчя.

І, нарешті, завдання, яке ми вирішуємо вже два місяці – інженерне обладнання переднього краю, прямо там, де йдуть бої (відриваємо укриття для техніки, вогневі позиції, траншеї, окопи, бліндажі та ін.). Нам віддали найбільш напружений сектор, від Дебальцеве до Попасній, протяжністю зараз близько 200 км. Днями ми повинні закінчити обладнання першої смуги, перейдемо до другої (глибше в тил). Працюємо під вогнем противника, одного разу прямо в екскаватор догодив снаряд, машина знищена, довелося списувати...

.png_28
.png_28

Ми працюємо в інтересах українських збройних сил, і армійці визнають, що якби не наша служба, їм би важко довелося... На жаль, за минулі роки інженерні війська зазнали змін, м'яко кажучи, не в кращу сторону. Техніки у них дуже мало. А у нас тільки в зоні АТО щодня працюють до 12 екскаваторів. Причому наш сектор – лише один з чотирьох, на решті велика проблема з технікою. Нерідко саперам просто дають лопати і цей грунт, суцільний камінь, сланець, змушують копати. Це хіба нормально?

Як курйоз, можу сказати, що коли велике начальство дивилося наш міст біля Слов'янська, мене ніби як дорікнули: мовляв, звичайно, тобі добре, у тебе техніка нова, а ось в МО – мотлох. Так адже насправді наш комплект НЗМ – 1970 випуску! Просто у нас вистачило розуму (як відчували, що будуть бої) у 2012 році провести з цим мостом вчення, а перед тим всю техніку підварити, ошкурити, заґрунтувати, пофарбувати, перевірити на воді, привести в порядок катера і штовхачі... Ось і виглядає як нова. Зайвий раз підтверджується військова істина: все залежить від командирів. Можна і на старій техніці працювати, якщо її утримувати як слід.

ЗАРОБІТКИ. "Важливий і фінансове питання, – каже генерал-лейтенант Мальков. – Недавно уряд виділив нам 5,6 млн гривень, які підуть на підвищення грошових виплат (на 3000 грн кожному) тим, хто працює в зоні АТО. Адже наші офіцери, прапорщики та контрактники досі отримують в два рази менше, ніж їх колеги з МО. А ризикують життям на передньому краї так само. Ось в Дебальцеве недавно перехопили радіопереговори сепаратистів, сказано було так: "Бий, на х.., спочатку "крота", з БТРами потім розберемося...". А "кротами" або "ковшами" називають якраз наших бійців на дорожній техніці, що копають укриття для техніки та особового складу армії. Тобто ворожій артилерії ставилося завдання спочатку розбити нашу техніку, бо сепаратисти розуміють, що без нас армійці будуть у них як на долоні...

Тому, коли мене міністр інфраструктури запитує, які в службі є проблеми, я завжди відповідаю: "Проблема одна – вирівняйте оклади наших людей і армійців!". Поки ж співвідношення таке: старший офіцер в МО має оклад в 6750 грн, у нас – 3400. Молодший офіцер в МО – 5629 грн, у нас – 2860. Прапорщики в МО – 4600 грн, у нас – 2300. Контрактник в МО – 3600 грн, у нас – 1800. Несправедливо...".

ПЕТРОВИЧ: "Екіпаж сховався за 4 секунди до вибуху"

Детальніше про своїх "кротів" для "Сегодня" розповів після повернення днями до Києва із зони АТО (сталася планова ротація особового складу) заступник глави Держспецслужби полковник Олександр Баранов, який майже два місяці очолював інженерні роботи на передньому краї (бойовий позивний на фронті – "Петрович"):

- У нас найнебезпечніший і відповідальний сектор з 4-х, на які розбитий фронт. Ви чуєте щодня, напевно, ці назви – Дебальцево, Чорнухине, Вуглегірськ, Попасна... Ми просто на війні, на самому її передку... До противника деколи 700-800 метрів. І нашу роботу більше ніхто не зробить. Не хочу нікого звинувачувати, але у інженерних військ, як уже казав генерал, майже немає техніки. Більш того, ми якось в порядку допомоги, своїми силами відновили екскаватор і кран армійців, але... їх знову зламали. Таке враження, що люди просто не хочуть їхати на фронт... А ми там вже два місяці. В умовах гібридної війни спочатку на передову виходимо ми, готуємо укриття для техніки і людей, і тільки потім туди приходять бойові підрозділи. Причому нам не потрібні їхні вказівки, що і як робити, у нас свій досвід. Я тільки питаю, скільки одиниць техніки треба "закопати", а решту ми краще знаємо.

2_19
2_19

На місце ми завжди виїжджаємо з охороною – життя навчило. Охороняють нас армійці, на важкій техніці. Навіть якщо виїжджає один екскаватор, з ним йдуть пара БРДМ, або БТЛБ (багатоцільовий тягач легкий броньований), і мінімум 20-30 бійців. Адже наші хлопці працюють на виду у противника, ми його теж бачимо і не знаємо, чи цілиться в нас зараз снайпер... Тому й потрібна охорона. Якщо в нас починають стріляти, тут же відкривається у відповідь шквальний вогонь. Це розуміння противником можливості "отримати по зубам" нас і рятує, слава Богу, у нас втрат немає. Адже сепаратисти нас зненавиділи і навіть оголосили операцію "Ковш" по знищенню нашої техніки і бійців. І, як знаєте, один екскаватор ми втратили, 18 вересня при вогневому нальоті прямим попаданням снаряда він був спалений. Спочатку йшла пристрілка, наші продовжували працювати. Але коли снаряд упав вже зовсім близько, старший екіпажу скомандував "В укриття!". Через 4 секунди – потрапляння в машину, але люди встигли врятуватися.

Який наш робочий день? Підйом о 4:30, до 5 ранку техніку заправляють, готують до виходу. Потім туалет, сніданок, о 5:45 – молебень. Господь нас оберігає в справі захисту Батьківщини. Потім ми висуваємося колоною на передову. О 7-7:30 ранку ми вже на позиціях. А повертаємося в темряві, причому без світла, прямо по "зеленці" – інакше можуть накрити артилерією.

ТАНКІСТ — "КРОТУ": "Не їдь, брате, не кидай нас"

"У нас в таборі 140 осіб і близько 70 одиниць техніки (включаючи автомобілі обслуговування та ремонту), – розповідає "Сегодня" полковник Баранов. – На бойову задачу щодня виходять 30-35 одиниць (екскаватори, бульдозери, самоскиди, автокрани). Перші риють землю, самоскиди возять на споруджувані блокпости бетонні блоки і колоди для перекриттів, крани укладають. На жаль, техніка не нова. Приміром, КрАЗи в середньому мають "вік" 40 років (є і 45), вони ще з дерев'яними кабінами... А саме на їх базі у нас самоскиди і навіть, в основному, екскаватори. Але вміле обслуговування допомагає тримати їх "в тонусі". Приміром, щодня у такого екскаватора землерийна установка працює без зупинки мінімум 10 годин! Двигун не глушать, бо заводити – зайва можливість опинитися перед снайпером противника. Можуть тільки швидко помінятися місцями екскаваторник і водій – вони володіють обома професіями. Крім того, кожна машина в день проходить ще (не рахуючи роботи на місці) приблизно 160 км. Це 60 км від табору на передову, до 40 км туди і назад на конкретне місце роботи і потім назад 60 км. Ми змушені так робити, бо кидати техніку на передовій не можна, вночі можуть розбити.

Причому спочатку нам для табору загальновійськові командири "пригледіли" таке місце, що я одразу відмовився там розміщуватися. "Ми не гарматне м'ясо!" – Різко заявив я. Територія була явно пристріляна у бойовиків. І життя показала мою правоту: невдовзі саме це місце накрили "Гради", чотири рази за день! Багатьох ранило, були, на жаль, і загиблі... Шкода, але це на совісті їхніх командирів. А ми розмістилися в безпечному місці і кожен день здійснюємо ці марші.

3_09
3_09

Пригадується випадок. Виїхали наші готувати укриття під майбутню важку бойову техніку для одного з територіальних батальйонів. Тільки приступили, бачать, приблизно в кілометрі рухаються два танки і дві установки "Град" противника. Розпізнавальних українських знаків немає (це або наш прапор, або білі смуги по центру капота і по бортах). Мій старший по об'єкту дзвонить мені: "Петровичу, що робити, на нас йде бронетехніка бойовиків". Я говорю: забирайте з собою охорону і швидко їдьте. Він: комбат просить, щоб ми для залякування супротивника залишили... екскаватор (нібито здаля він схожий на "Град") і БРДМ з її кулеметом! Проти танків! Я на це не пішов, моя техніка пішла, а комбату я порадив, щоб його люди залягли в уже викопані нами окопи і взяли на приціл ворога своїми гранатометами. А краще – молилися, щоб це була не атака, а маневр противника для нашого залякування, тоді вони пройдуть повз. Так воно, до речі, і вийшло... Але ризикувати своїми людьми в безумовно програшному бою я не маю права. У нас адже тільки особисту зброю, навіть бронежилетами насилу обзавелися. Пам'ятаю, коли тільки прибули в зону АТО, я прийшов до одного з армійських генералів і заявив, що у нас багато що є, але от бронежилетів – ні. А працювати в інтересах армії будемо на передовій. Броники необхідні. Генерал тільки розвів руками – немає їх і у нас! Я говорю: треба, дивіться, навіть у мене, командира, немає Броники. Генерал: так що тобі, мій віддати? Бери! А я не відмовився... Але тільки схопив бронежилет, як до генерала дійшло, що це всерйоз. І не віддав... Ось так ми починали. Потім ми все ж зуміли закупити собі бронежилети. А МО видало нам теж, правда, броники... часів афганської війни! Такі, знаєте, лускаті, вони сьогодні вже майже не захищають. Ми їх прибудували: вішаємо на вікна працюючої техніки, щоб людей захистити від снайперів.

ОБСТРІЛИ. Наші колони накривали вогнем понад десятка разів. Ми теж відстрілюється. В кабіні зазвичай три людини (наприклад, водій, екскаваторник і старший по машині), так ось двоє стріляють з вікон. А там, де працюємо, кожен день одну-дві позиції (з 6-10 точок) обов'язково обстрілюють з мінометів. Проте ми на сьогодні зробили вже близько 400 великих об'єктів (кожен з безлічі укриттів, бліндажів, окопів і пр.), Крім того, понад 1000 укриттів для важкої бронетехніки і 10 км траншей, зарили безліч наметів, у тому числі великих (закопуємо в землю так, що поразка осколками для особового складу виключено). Вийняли понад 80 тисяч кубів землі (щоб відвезти такий обсяг, треба майже дев'ять тисяч КрАЗів! Пробка вишикувалася б на 35 км! – Авт.)...

Якось наша група закінчувала споруда бліндажа. Уже був відритий капонір під танк, він тільки туди заїхав, як здалися танк і "Град" противника, рухомі прямо на наш об'єкт. Мій старший доповів мені, я дав команду їхати, як звичайно в таких випадках. Але командир нашого танка, у якого, як виявилось, не було бойового досвіду, схопив мого офіцера за руку і не відпускав, благаючи: "Не їдь, брате, не кидай нас!". Офіцер доповів мені, тоді я зв'язався з нашою артилерією (у нас хороші стосунки, ми ж і на них працюємо, зробили вже близько 40 позицій на 1-й лінії), і наші стовбури із закритих позицій відпрацювали по ворогу. Як тільки розірвалися перші снаряди, техніка бойовиків відвернула і пішла. Так ми, власне, врятували наших танкістів від розгрому.

Після Мінська (де підписали угоду про припинення вогню. – Авт.) Кількість нападів бойовиків майже не зменшилася, в день все одно 15-20 нальотів на наші позиції, в тому числі і на ті, де мої люди. А буває, артналіт на нашу колону в русі, тоді ми, як і належить, збільшуємо швидкість і дистанцію між машинами. Наші старі КрАЗи, як "Лексуси", несуться зі швидкістю більше 100 км на годину! Після приїжджаємо на позицію і часто знову потрапляємо під вогонь. Наш сектор спочатку становив майже 300 км в довжину. Але в кінці вересня за політичними домовленостями, видимо, мінськими, ми віддали сепаратистам 70 км нашої ділянки, причому з уже зробленими капонірами, окопами тощо. Вивели звідти свої підрозділи, нам визначили іншу ділянку, де ми заходилися все копати спочатку. А бойовики, напевно, зраділи, отримавши готові інженерні споруди... Нам же залишилося по першій лінії зробити менш 20 км. Друга лінія – 120 км, це ще попереду".

4_07
4_07

"ДОМОВИЛИСЯ НАВІТЬ З ДНР, АЛЕ БІС ОПЕРАЦІЮ ЗАБОРОНИВ"

"Одна з армійських військових частин якось перевозила боєприпаси на вантажівці з причепом, – розповідає полковник Олександр Баранов. – Там було 100 боєприпасів "Нона" (120 мм мінометні) і 20 штук 122 мм снарядів Д-30. Це в сумі божевільна потужність, якщо підірвати... І, не доїжджаючи до Дебальцеве, в результаті обстрілу противника машина вибухнула. Уламки і снаряди розкидало по території в діаметрі 1,5 км! Частина боєприпасів розірвалася, частина – ні. Але багато лежали прямо під палаючої машиною і могли ось-ось рвонути... Причому спочатку ніхто не знав, скільки боєприпасів залишилося, скільки вибухнуло. І тоді "перший" (командувач на нашій ділянці фронту) ставить задачу нашим мінерам (їх було п'ятеро), що працювали неподалік: зібрати і нейтралізувати невзорвавшихся боєприпаси. Що ж, наказ треба виконувати. І мої хлопці полізли під палаючий автомобіль, з-під чадячій гуми "кішками" діставали наполовину розплавлені снаряди і міни. Потім збирали по всій території... У результаті виявилося, що здетонував 30 снарядів і мін, а 90 штук, обгорілих, часом за секунди до вибуху, знайшли і знешкодили мої хлопці. Їх командира, майора Сергія Кириленко, я представив до державної нагороди за мужність, інших мінерів теж заохотили.

БІС ПРОТИ. У Вуглегірську, це 26 км від Дебальцеве, стояли 147 вагонів з вугіллям для Світлодарську ТЕС. Але вугілля цей був уже смертельно небезпечний, тому що він самозагорілося і тлів (загасити його нереально). Дістатися до нього можна залізницею, але всі головні шляхи в багатьох місцях були зруйновані. Розриви досягали 5-8 м. Щоб визначити фронт робіт з відновлення, нам надали всю інженерну розвідку Збройних сил України (безпрецедентний випадок). І ми з різних сторін вивчали шляхи, визначали, де підірвано рейки, де порвана мережу тощо. У підсумку з нашою допомогою шлях до палаючого складу зробили. Але треба ж доставити вугілля далі, на ТЕС, а там дорога замінована і проходить по території сепаратистів. Залізничники звернулися до нас за допомогою: мовляв, що тут можна зробити? Я запропонував неординарний хід: беремо локомотив, попереду ставимо 5-8 порожніх платформ, ззаду – дрезина з рейками та іншими матеріалами і інструментами. Наїхала на міну і вибухнула передня платформа – ми її скидаємо з шляху, з дрезини вручну переносимо все необхідне, відновлюємо ділянку і їдемо далі. Іншого способу розмінування там реально не було. Моя пропозиція прийняли, його обговорили і дали добро. На проведення операції погодилися Україна, Росія і навіть так звана ДНР. Уже в 7:00 в певний день всі представники повинні були сісти на дрезину і локомотив, щоб відправитися в шлях, але... Настав вночі звістка: польовий командир Ігор Безлер на прізвисько Біс заборонив операцію, частина якої проходила через контрольовану його бойовиками територію. Довелося її скасовувати, вугілля в той раз на ТЕС не потрапив... Ми запропонували возити його складами в Дебальцево, а звідти машинами – на ТЕС. Дорого, але що робити? Поки ця пропозиція розглядається".

Всі подробиці в спецтемі Протистояння на сході України

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися
Читайте Segodnya.ua у Google News
Джерело: Сьогодні

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти