Панченко Алекс
Ім'я: Ейдан Тернер
Народився: 19.06.1983 в Клондолкіні (Ірландія)
Кар'єра: Актор
Ейдан народився і виріс в Південному Дубліні в Ірландії. У 2004 році закінчив не найбільшу престижну школу акторської майстерності The Gaiety School of Acting. Найбільшу популярність здобув за роль Данте Габріель Россетті в "Відчайдушних романтиках", томного вампіра Мітчелла в популярному серіалі BBC "Бути людиною" і безбородого гнома Кілі в трилогії "Хоббіт: Несподівана подорож".
Актор неодружений і ніколи не був у шлюбі (дітей у нього теж немає). Сам він каже: "Мене якось не тягне під вінець. Що там робити? Я одружений на своїй роботі. А якщо серйозно, то я просто поки не розумію, як можна бути все життя тільки з однією, адже на світі стільки гарненьких дівчат! А може, це просто я ще не доріс до серйозних стосунків?".
- Ейдан, ви зіграли гнома Кілі в блокбастері Пітера Джексона "Хоббіт". Як це змінило ваше життя?
- Відверто кажучи, після фільму мене не стали впізнавати на вулицях, хапати за рукава і вимагати автографів. На жаль. Наведу приклад: приходжу я на конференцію, присвячену фільму. Мені задають масу питань, фотографуються зі мною. Але варто хвилин через 30 вийти на вулицю і зайти в бар щось випити, як все – мене вже ніхто не впізнає (сміється). З іншого боку, я не сиджу без роботи і мене це радує. Крім "Битви п'яти воїнств" (третя частина саги про хоббітів. – Авт.), скоро вийде драматичний серіал "Полдарк" зі мною в головній ролі. Так що гріх скаржитися. Але це не означає, що мені тепер все підносять на підносі. Ні, я не сиджу з трубкою і чашкою чаю в очікуванні пропозицій – я, як і всі, продовжую ходити на кастинги. Пробиватися до ролей.
- До Джексона ви теж через кастинг потрапили?
- Так. Мій агент відправив запис для прослуховування Пітеру, і півроку по тому я зустрівся з ним у Лондоні. Ми побалакали за чашкою кави, я йому щось там вголос почитав. І все – буквально через місяць мене сповістили про те, що я затверджений. Я тоді якраз був на зйомках серіалу про вампірів для BBC ("Бути людиною". – Авт.). Пам'ятаю, як я вийшов на балкон, закурив і подумав: "Чорт, тепер в моєму житті почнеться щось дуже цікаве".
- Гноми – відмінні бійці. Ви якось спеціально готувалися до ролі?
- Так, незважаючи на свій зріст (герой актора – близько 130 см у висоту. – Авт.), вони вміють постояти за себе (сміється). Ми багато займалися в тренажерному залі – більше 12 тижнів поспіль. Також було багато занять з фехтування мечами і пластики. Не повірите, але я зі своїм мечем навіть спав – мені так тренер порадив. Він говорив: "Так зброя стане твоєю частиною. Продовженням твоєї руки". І знаєте, це дійсно допомогло. А що стосується пластики, то гномів завжди пригинає до землі. Це не тому, що вони ледачі або неповороткі, просто вони як ті конячки, на яких вантажі перевозять. Роботяги вони. Мій Кілі трохи відрізняється від них – у нього краще розвинена реакція. До речі, обов'язковою умовою було наступне: кожен актор повинен був прочитати оригінального "Хоббіта" Дж. Толкіна. На цьому наполягав Джексон.
При цьому, запевняю вас, я ніколи не був ні толкієністом, ні фанатом фентезі. Я і книгу-то прочитав лише заради зйомок!
- Чому у вашого героя немає бороди? Для гнома це ж мало не ганебно. Це ж його законна гордість, фетиш!
- О, борода – це постійний предмет жартів на майданчику. Мої побратими-гноми з цього приводу постійно знущалися. Я ж для себе вирішив, що мій Кілі просто ще дуже юний. Не дитина, але десь близько цього. Він ще мало чого встиг побачити, у нього трохи житейського досвіду. Тому у нього так широко розкриті очі. Йому все цікаво. Плюс – у мого героя є романтична лінія. А як я буду з такою "лопатою" з дівчиною цілуватися? (сміється). До речі, в книзі немає любовної лінії між мною і ельфійкою. Чому з'явився персонаж Еванджелін Ліллі? Все просто: в кіно ходять не тільки брутальні мужики, а й тендітні леді, яким життєво необхідна порція романтики.
- Ви не боїтеся стати заручником образу? Актором однієї ролі, як Елайджа Вуд з "Володаря кілець"?
- Не думаю. що так буде. Все-таки, мій персонаж – не головний. І мені ще ніхто не кричав через вулицю: "Привіт, гном". Так що стати заручником мені не загрожує.
- Головний гном всіх часів і народів – це все-таки Гімлі з "Володаря" (актор Джон Ріс-Девіс. – Авт.). Ви на нього якось рівнялися, коли "вибудовували" свого героя?
- Гімлі дійсно великий. Так, і ця його гігантська сокира (сміється). Але ні, мій гном – це тільки мій гном. А взагалі, і це забавно, я на майданчику найбільше заздрив Бенедикту Камбербетчу, що грав дракона. Мегаактер! Я б теж хотів когось озвучити. Правда, не в художній картині, а в мульті. Приміром, в анімації студії "Піксар". Я адже обожнюю мультики (сміється).
- Не хочеться переказувати сюжет фільму, але ваша фінальна сцена ...
- О так, це було складно. Помирати взагалі складно. Мене ця сцена вимотала фізично і душевно.
- Оскільки в картині безліч комп'ютерних спецефектів, вам доводилося постійно грати на тлі зеленого екрану. Вас це не дратувало?
- Спочатку шалено. А потім я звик. Але було незатишно. Я стояв і дивився на цю "зелень" і не розумів, як можна тут щось грати – декорацій немає, партнерів часто теж. А потім включалася камера, і я про все забував. Мені було ніяково підводити людей по той бік камери. І я... Знаєте, я на якомусь моменті раптом зловив себе на думці, що все це навіть дуже органічно і природно виглядає. Навіть коли над нами підвішували звичайний мячок, який зображає Гендальфа... Загалом, я сам себе здивував. Все-таки, людина та ще скотина – до всього звикає швидко.
І ще, відкрию вам секрет: якщо хочете зловити кайф від зйомки, то ніколи не дивіться відзнятий матеріал. Ні, подивитися щось можна, але лише через якийсь час. Потрібно охолонути, перевести дух. А вже потім можна і глянути, що і як (сміється).
Дякуємо каналу "Україна" за допомогу в організації інтерв'ю.
Читайте також:
Головні теми