Едуард Флерів: "Я відмовлявся грати в міліцейській формі"

— Едуарде, зараз ви знімаєтеся в продовженні серіалу "Лягавий" (показують по ТК "Україна"). Уже вирішили, чим будете займатися після закінчення зйомок?

— Перерва буде невеликим, планую трохи відпочити. Якихось грандіозних планів немає. Хіба що в Україні з'їжджу по роботі. У мене ж друзі в Києві, і в Харкові — коштує побачитися. І по різні сторони барикад, до речі, друзі є, дуже переживаю за них.

— Правда, що в кіно ви потрапили мало не з заводу?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Чому мало? Прямо звідти! Після школи я півроку пропрацював на Красноярському заводі телевізорів токарем-револьверник другого розряду! Правда, півроку — це ще голосно сказано, адже половину цього часу я провів на лікарняних (посміхається).

— Тобто якщо вдома у вас щось зламається, ви без зусиль зможете полагодити?

— Ну, токарно-револьверного верстата у мене вдома немає (сміється), але руки у мене ростуть з плечей. Якісь глобальні речі, можливо, не подужаю, а мелочевку — цілком... Ось недавно міняв прокладки у водопровідних кранах.

— Кар'єрне зростання у вас стрімке: від токаря в життя до короля у фільмі "Слуга государів". Чи були у вас якісь особливі відчуття, коли грали особу блакитної крові?

— Сподіваюся, що цей досвід ще повториться. І нехай це невелика роль, відповідальність була велика. А тому й готувався я до неї довго, адже треба було показати, що Карл був дуже неординарною особистістю. У 18-річному віці він поїхав "воювати до Європи" і більше додому не повернувся. Це був справжній воїн! І до Полтавської битви жодної поразки в битвах не стерпів — завоював майже пів-Європи. Переломним моментом у його житті як полководця стала якраз Полтавська битва. Незважаючи на те що у мене було всього п'ять знімальних днів, я детально вивчив це питання, і мені було неймовірно цікаво.

— А яку роль ви завжди мріяли зіграти?

— Я й досі мрію зіграти неповторного Остапа Бендера — він мені з дитинства подобався. Вік, правда, не дозволить, напевно, — я ж уже старший за нього (Флерову — 48 років, а Бендер говорив, що йому 33. — Авт.). Можливо, я встиг би застрибнути в останній вагон, але поки поїзд не приходить (посміхається).

— У вас є якісь акторські табу? Наприклад, погодилися б ви грати гомосексуаліста або сатаніста?

— Мабуть, табу немає, але є переваги. Наприклад, у мене досить довго був принцип не зніматися у міліцейській формі. Припустимо, я граю міліціонерів, але не знімаюся в їх формі. І крапка! Так було досить довгий час, поки мені не запропонували головну роль оперативника, який практично завжди ходить в цивільному, але були дві-три сцени, в яких мій герой з'являється при повному параді. Принципи принципами, але через них відмовлятися від головної ролі в 32-х серіях було б нерозумно, погодьтеся.

А взагалі, парадокс мого життя полягає в тому, що в юності я і закон були по різні сторони барикад (посміхається).

— Тобто в душі ви бандит?

— У душі не можна бути ні бандитом, ні міліціонером. Я говорю про те, що мене в чималому ступені виховала вулиця. Ну, ви розумієте, який вплив вона робить...

— І якими були ваші відчуття після того, як ви приміряли погони?

— Чесно кажучи, не дуже (сміється). Після цього я знімався у формі всього один раз, в серіалі "Меч". Але там ми були "рядженими". За сюжетом ми одягнулися в міліціонерів, щоб захопити відділення міліції. І відчував я себе зовсім по-іншому, знаєте, більш комфортно (сміється).

— Скажіть, ви самі дивитеся кіно? Фільми зі своєю участю переглядаєте?

— Кіноманів себе назвати не можу, хоча хороше кіно люблю. А свої фільми дивлюся, але більше з професійної точки зору — для мене це своєрідна робота над помилками. Можливо, це нескромно, але мені практично ні за одну мою роботу не соромно. Десь гірше, десь краще, але в цілому намагаюся по-чесному все робити.

— І наостанок про особисте. Чи існує для вас ідеал жіночої краси?

— Я дуже не люблю, коли жінка нещира. А щодо ідеалу... Головне, щоб людина хороша попався. Знаєте, є такий анекдот. Повзуть по даху дві цеглини, злива періщить. Один іншому говорить: "Може, не підемо, ну подивися, яка погода..." — "Та нічого, — відповідає інший, — що тобі діло до погоди? Головне, щоб людина хороша попався".