Головна Сьогодні

Війна і мир очима ветеранів: голод, бійки і надія

Учасники Другої світової та їхні діти – про "мертві" поля, про підробки, які рятували життя, про магазини в підвалах і необхідність битися з антисемітами

"Сегодня"розпиталаучасників війнипро те,що їм довелосяпережити.Іпро те, якимвонибачать вихід ізсформованої в Україні ситуації.

ЛЮДМИЛА ВАГНЕР, 80 РОКІВ, ЗАПОРІЖЖЯ: "НОСИЛИ ЇЖУ ГОЛОДНИМ ВЧИТЕЛЯМ"

.jpg_142

"Із Запоріжжяв евакуаціюмипоїхалив 1941-м:татаперевелиназаводавіамоторіввКазані.Скільки жтамбулобіженців!Алетатари -дуже доброзичливийнарод,всіходягалиі годуваличим могли.Папітамвиділилиоднокімнатнуквартиру.Жилинепогано,янавітьсталазайматися музикою.Апісля закінчення війними повернулисявЗапоріжжя.Будинок нашвід бомбардуваньтріснувпосередині.Вечорамидужестрашнобуло виходитинавулицю- ліхтарініде негоріли.

Всіпродуктидавализа картками.Папапрацювавнадослідній станції, і томуотримував"підвищенийпайок" – 10яєць,півкілоковбасиі двібуханкихліба.Набазарівсе було дужедорого,алемамавсеодно коженденьтудиходила- простощоб поспілкуватися зподружками.Магазини,в яких миотоварювалися, перебуваливпідвалах.

У Запоріжжіятежсталаходитивмузичнушколу.Одного разумоявчительканазваладиректорасусідньої школижидом.Після цьогояприйшладо батьків іпопросилаперевести меневшколу, "дедиректоржид". Щобєвреямможна булогідно жити, потрібно буловмітибитися-якщораптом якийсьхлопчиськоназивав менежидівкою, явідразулізлаз кулаками.Одномуя якосьтакпо обличчюзасвітила, що черезбагато роківвін мені сказав:"Тивідучиламенежидівненавидіти.Япісля того випадкузрозумів, що титеж людина, простоображенадуже".

У класаху насбули різнідіти:і 12, і 8, і 10років, і всіпроходилиоднуі ту ж програму.Для особливобіднихдітокбатьківський комітетзбиравгрошінасніданки-годувалибулочкоюі чаєм.Алебідувалине тільки діти,а й вчителі.Миприносилиїм їжу, щоб вониз голоду непомерли.

Запоріжжявідбудовувалиполонені німці.На обідїмдавалигречкуз хлібом,і в ті моментибілянихснувалинатовпиголодноїдітвори.Багато німцівділилися,за що отримуваливід свогоначальства- чомусьгодувати дітейїм заборонялося.Словом,важко було,але, на мійпогляд,країнавідновиласядуже швидко- аджеми булидружними, аразомнічогострашно".

СЦЕНАРІЙ МИРУ."Тим, хтоцю війнузатіяв,немає виправдання.Чесностіне вистачаєнікому, особливо тим,хтопривладі.Ми готовіпереписувати історію, стріляти, аби нежити по правді.Ітакбуде, поки невідбудеться те, чого ніхтоне очікує, якесьБоже втручання.Ячекаю цього.Інакшецю війнуне зупинити".

ГНАТ МИХАЙЛОВ, 89 РОКІВ, ЖИТОМИР: "СТРАШНО, КОЛИ ПОРУЧ ПОМИРАЄ ДРУГ"

.jpg_143

"Перед Другою світовоюякразпройшлафінська війна, тому вшколахзапровадили вивченнявійськової справи.Збираливсіхдопризовників,приходилилюдиз військкомату, миздавалинормина обороннізначки.Після підписанняпакту про ненападміж СРСР і НімеччиноюГітлерау наснавітьпідтримували.І тільки потім,колистала зрозумілоюйогосутність, цеставлення змінилося.Нафронтявідправивсявлистопаді 1943 року, служив упіхоті.Брав участь убоях заКенігсберг іБерлін,отримав 5медалейі 6орденів.

Найстрашнішенавійні- цеколи поручвмираютьтвої друзі,ати ні.Коженденьдумаєш, що можешвідправитисянатой світ.Бувалорізне:розстрілиофіцерів, що вийшлиз оточення, необхідністьвитягувативід німцівсвоїгармати, роздавленітанками.Адже якщовідмовишся-трибунал!

Яне разпісля війнизустрічався зфронтовимитоваришами.З ними, бувало,ми їздилинамісця боїв-півкраїнитодістояловруїнах".

СЦЕНАРІЙ МИРУ."Ніколине думав, щодоживу дотакого дня,коли Росіяі Україна станутьодин одномуворогами.У менеродичі повсьому світу-Росія, Білорусь, Литва... Ми жбратні народи,які свого часувоювали разомз фашистськоюНімеччиною.Вважаю, що сусідиповиннідружити".

МИКОЛА ФЕДОРОВЧУК, 80 РОКІВ, КИЇВ: МЕРТВІ ПОЛЯ І ХЛІБ З КАШТАНІВ

.jpg_144

"Коли почалася війна,моєї матерівже не буловживих, іяживз бабусею ідідом.Мій батьковоював у Другій світовійі залишивсяживий післятого,як йоговзяли вполонвлітку41-го.Німцямпотрібні булиробочіруки, тому вонисталивідпускатиполонених зтих районів,якіконтролювали.Дляцьоговтабіртребабуло приїхатиродичам іпривезтидовідку з поліції.Батькосеред полоненихзнайшовлюдину, яка жиланасусідній знимвулицівКиєві.Ранішезвільнені з полонузв'язалися здружиноюцієї людини.Тапоїхаладо поліцаївз подругою, і останнясказала,що мійбатько -її чоловік.Такйого й випустили, аця жінкапотімстала нашоюмачухою.

З розповідейбатькапам'ятаю, яквін бачивцілі поля, засіянітіламинашихрозстрілянихчоловіків.Такимчиномнімцізнищуваливселахможливе поповненнянашої армії.
Колиу вересні 1941-годо Києваприйшли німці, киянизалишилисябезелектрики, водиі їжі.
Магазинипрацювали тількидлянімців,ахлібсобімипеклиз каштанів.Бабусяз дідомзагинули під час пожежівнашому домі.У місті булистворені підпільнідитячі будинки- одинз таких ідопомігнамз братомвижити.Апісля війнинаставголод... "

СЦЕНАРІЙ МИРУ."Україназ Росієюпомиритисявже не зможуть, аДонбасще довгобудеокупованим.Росіянампотрібно прийнятияк даність, що українці -це окреманація, іякщо,як це вже булоне раз, насзмусятьтанцювати під чужудудку,ми зновубудемо боротися занезалежність ".

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися
Читайте Segodnya.ua у Google News
Джерело: Сьогодні

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти