Газета "Сегодня" продовжує спецпроект "Рідкісні профі", в рамках якого раз на місяць ми розповідаємо про представників рідкісних і небезпечних професій, які працюють в Україні. На початку червня ми писали про те, як стати водолазом, в липні – пожежником, а в наступних номерах шукайте розповіді про роботу каскадера, мінера, повітряного гімнаста і інших.
В рамках проекту ви дізнаєтеся, в яких навчальних закладах можна отримати ту чи іншу спеціальність, якими навичками повинен володіти бажаючий її отримати, як і де знайти роботу, на які зарплати, пільги і бонуси розраховувати і з якими труднощами стикаються новачки. Експертами виступлять представники Міносвіти і Мінсоцполітики, а також професіонали з багаторічним стажем.
У багатьох людей при слові "тілоохоронець" виникає образ бездоганного Кевіна Костнера з однойменного фільму. Може бути, саме тому професія бодігарда вважається одночасно і небезпечною, і романтичною, і навіть трохи таємничою. Як стати тілоохоронцем, скільки на цьому можна заробити, які бонуси обіцяє така робота і чи так все романтично в цій діяльності насправді, "Сегодня" розповіли фахівці Міносвіти, Мінсоцполітики та спецпідрозділу МВС України "Титан".
НАВЧАННЯ ЗА РАХУНОК РОБОТОДАВЦЯ
Тілоохоронцями можуть стати не всі охочі, а тільки ті, хто спочатку отримав сертифікат і диплом охоронця (який наглядає за будівлями, майном інших людей, виїжджає в охоронювані сигналізацією будівлі після того, як вона спрацює). Причому відпрацювати в якості охоронця доведеться не менше двох років – тільки після цього можна підвищувати кваліфікацію до тілоохоронця.
ТІЛЬКИ ДЛЯ СПОРТИВНИХ. "Щоб стати сертифікованим охоронцем, потрібно мати певний набір якостей, – говорить прес-секретар спецпідрозділу МВС України "Титан" Світлана Павловська. – Мінімум для хлопців – повна середня освіта (11 класів), служба в армії, задовільне володіння технікою рукопашного бою, хороша спортивна форма. Дівчатам також потрібно закінчена середня освіта і хороша фізична форма, але ось армійське минуле не обов'язково. При цьому у панянок повинно бути за плечима кілька років занять яким-небудь видом єдиноборств".
ПРОСТИЙ ШЛЯХ. Працюють охоронці в фірмах з відповідними ліцензіями в спеціальних підрозділах МВС, СБУ та управліннях держохорони України. Потрапити в них можна двома шляхами.
Наприклад, звернутися до кадрового відділу охоронного агентства, управління держохорони, спецпідрозділу МВС і т.п. Там здобувач проходить співбесіду, на якому розповідає свою біографію, говорить про мотиви вибору професії, навички володіння зброєю та рукопашного бою. Потім кандидата направляють на спілкування з психологом. Слово цього фахівця стає вирішальним: саме він визначає, наскільки людина психічно здорова і стресостійка, чи можна їй довірити зброю. Після позитивного вердикту психолога приходить час спецперевірки, щоб з'ясувати, чи не було у кандидата або його найближчих родичів кримінального минулого. Також здобувач проходить повну медкомісію і здає фізичні нормативи. Якщо всі ці перевірки здані на "відмінно", кандидата направляють на навчання в одне з державних профтехучилищ або організацій, що мають ліцензію на навчання охоронців. При надходженні туди теж треба здати ряд іспитів з фізичної підготовки. Триває навчання близько чотирьох місяців. Під час навчання слухачі вчаться влучно стріляти, вдосконалюють навички рукопашного бою, вивчають тактику охоронної роботи, психологію і нормативні акти, що стосуються охоронної діяльності. По закінченні навчання випускники складають іспити, отримують сертифікат і диплом охоронця. Він дає право охороняти підприємства, стадіони, банки, приватні будинки, виїжджати на затримання злодіїв і застосовувати травматичну зброю.
Якщо училище стає для кандидата першим місцем отримання освіти після школи, то, за словами директора департаменту профтехнічної освіти Міносвіти і науки Василя Супруна, він має можливість вчитися за держрахунок, безкоштовно жити в гуртожитку і отримувати стипендію. В інших випадках вчаться за гроші. Навчання в училищі стоїть 3000-4000 грн на місяць – в них входить проживання в гуртожитку-казармі та харчування. Іноді ці витрати покриває майбутній роботодавець.
СКЛАДНИЙ ШЛЯХ. Другий, більш складний спосіб стати охоронцем – вивчитися без попереднього пошуку роботи. Складність не в самостійному навчанні, а в подальшому пошуку роботи: серйозні охоронні структури воліють спочатку вибрати кандидата, а потім відправляти його вчитися. До того ж, якщо здобувач вчиться без попереднього пошуку роботодавця, то за навчання йому доведеться платити самому.
КУДИ ПІТИ ВЧИТИСЯ
У Міносвіти і науки нам дали список основних навчальних закладів, де вчать на охоронців:
- Рівненське вище професійне училище Департаменту ДСО при МВС України
- Вінницьке вище професійне училище Департаменту ДСО при МВС України
- Полтавське професійне училище № 17
- Спортивно-технічний клуб первинної організації товариства сприяння обороні України державного університету "Львівська політехніка"
- ТОВ "Форт Груп Пост" (м.Львів)
- ТОВ "Антарес-2000" (м.Полтава)
СЕРЙОЗНІ СТАЖУВАННЯ
Після виходу на роботу за охоронцем закріплюють наставника, який вводить новачка в курс справ і стежить за його навчанням. Таке стажування триває 2-3 місяці, після чого настає щось на зразок перевірочних випробувань. Тільки після їх проходження людину допускають до повноцінної роботи.
Всі охоронці зобов'язані щотижня відвідувати спортзал, заняття з рукопашного бою, стрільби і тактики. Також для них регулярно проводять заняття з підвищення юридичної грамотності.
У багатьох силових держструктурах співробітники можуть працювати як на цивільних посадах, так і на міліцейських. Тим, хто працюють на останніх, привласнюють звання, залежно від тієї освіти, яку вони отримали до приходу на роботу до силовиків. Працівникам з середньою спеціальною освітою присвоюють звання молодшого сержанта, із вищою – офіцерське звання молодшого лейтенанта. Фактично такі співробітники стають повноцінними працівниками Міністерства внутрішніх справ і отримують ряд пільг.
Після того, як охоронець відпрацює, не менше двох років, причому відпрацює якісно, начальство може направити її на додаткове навчання (1,5-2-місяця) в училище для отримання професії охоронця. Оплачує це навчання роботодавець. Після успішно складених іспитів і отримання диплома тілоохоронець проходить кілька місяців стажування, а потім починає повноцінну роботу, кожні два роки підвищуючи кваліфікацію. Такою роботою може стати охорона перших осіб держави, іноземних гостей, багатих бізнесменів, зірок шоу-бізнесу та членів їх сімей.
ЗАРПЛАТИ І ПІЛЬГИ
Зарплати охоронців в Україні можуть бути різними – від 3300 до 10 000 грн. В держструктурах графік зазвичай добу через дві, а в приватних може бути непередбачуваним – буває, що й місяць через місяць.
У силових структурах зарплати становлять приблизно 3300-4500 грн – все залежить від звання та вислуги років. Граничний вік служби – 40 років. Такий низький він тому, що люди старіше не завжди можуть витримати такі фізичні та емоційні навантаження. Після 40 років охоронців переводять на суміжну роботу з більш щадним робочим графіком.
"Тілоохоронці з числа рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Служби держохорони мають право на призначення пенсії за вислугу років, – розповів завідуючий сектором військових пенсій Департаменту пенсійного забезпечення Мінсоцполітики, полковник у відставці Анатолій Приз. – На даний момент для призначення такої пенсії силовикам потрібно мати спільну календарну вислугу на службі в органах внутрішніх справ або інших військових формуваннях не менше 21,5 років (після 1 жовтня 2014 ця цифра буде поступово підвищуватися і до 2020 року складе 25 років). В вислугу років зараховується служба в армії, час навчання в цивільних вузах (з розрахунку один рік навчання = півроку вислуги). У жінок в вислугу років зараховується також час декрету. Розмір пенсії за вислугу років визначається так: за вислугу 20 років – 50% місячної зарплати, а за кожний рік понад 20 років нараховується по 3% від окладу. Але остаточний розмір пенсії не може перевищувати 70% від зарплати". У приватних структурах охоронці виходять на пенсію в 60 років – для них поняття вислуги років немає.
Співробітники силових структур з погонами, що не мають свого житла, отримують кімнати в гуртожитку. Ті, кому не вистачило безкоштовного житла, знімають його самі, але платять тільки 50% від вартості оренди та комунальних послуг (у разі, якщо дохід на одного члена сім'ї на місяць менше прожиткового мінімуму в 1218 грн). Ці пільги і на тих же умовах зберігаються у співробітника і його сім'ї після виходу на пенсію. Крім того, всі силовики безкоштовно лікуються в лікарнях, закріплених за їх відомством. Тілоохоронці і охоронці в погонах, а також їхні родини можуть щороку купувати зі знижкою 25-50% оздоровчі путівки від профспілки. Відпустка у тілоохоронців і охоронців – 30-45 днів (залежить від звання та вислуги років). Працівники силових відомств також можуть отримувати заочну вищу освіту в міліцейських вузах з 60-70% знижкою – рік навчання коштуватиме 3000-4000 грн.
ВІД ГРОМАДЯНИНА ДО КОМАНДИРА
Як і багато тілоохоронців, майор і командир роти фізичної охорони спецпідрозділу "Титан" Єгор Хребко (31 рік) в юності навіть і не підозрював, що вибере таку професію.
"У мене абсолютно звичайні батьки, які ніяк не пов'язані ні з армією, ні з міліцією. Старший брат працював в СБУ, тому я багато спілкувався з силовиками і мене зацікавила робота в органах. До того ж, в армії я потрапив до спецпідрозділу "Барс", – розповідає майор. – Тому під час відпустки в армії я вирішив ризикнути і вступив на заочне відділення юридичного факультету в Академії МВС. Уже після армії вирішив, що стану охоронцем, а згодом і особистим тілоохоронцем – мені завжди була цікава така робота, а труднощів я ніколи не боявся. Пройшов співбесіду, медкомісію, здав фізичні нормативи в "Титані", і мене направили в училище. Після його закінчення я півтора роки відпрацював охоронцем в спеціальному підрозділі на цивільній посаді, а потім отримав погони. Після – підвищення кваліфікації, і ось я – тілоохоронець".
ЖОДНОГО СЛОВА ПРО КЛІЄНТА. "Найчастіше мені доводилося охороняти відомих людей. Жінок і дітей у нас охороняють дівчата – їх всього 15 на 300 чоловіків, – розповідає Єгор Хребко. – Клієнти самі звертаються до нас, після цього ми перевіряємо їх за міліцейською базою на наявність кримінального минулого. Якщо такого не було, то підрозділ підписує з ними договір про співпрацю. У ньому чітко обмовляється, скільки бодігард працюватиме, його обов'язки, графік роботи, зарплата, зміст (харчування, одяг, зброя і, можливо, проживання). Також в контракті є пункт про нерозголошення особистості та приватного життя клієнта. З упевненістю можу сказати, що в 95% випадків до нас звертаються люди, чиєму життю і здоров'ю загрожує реальна небезпека – через примхи охоронців наймають рідко".
ПРОФІ: не кидаються в очі і вміють відпочивати
Багато хто вважає, що охоронець – це здорова "шафа" під два метри. Але це не так: бодігард повинен бути жилавим, спритним і гнучким, щоб вчасно зреагувати і врятувати клієнта. Неповороткий бугай швидко зробити це не зможе. За словами Єгора Хребко, охоронців вибирають для кожного конкретного замовника, не тільки з досвіду і вмінням, а й по зовнішності – таких, які по росту і статурі схожі на клієнта.
"З моменту початку роботи ми стаємо тінями своїх клієнтів, – пояснює майор. – Одне з наших завдань – не виділятися. Зазвичай охоронці одягаються в комфортний діловий одяг неяскравих кольорів. Ті ж правила стосуються і дівчат, тільки вони, плюс до всього, повинні використовувати мінімум макіяжу і прибирати волосся".
ДОСВІДЧЕНЕ ОКО. "Більшість замовників ставляться до нас з повагою, – розповідає Єгор. – Але іноді трапляються зарозумілі, і до цього теж треба бути готовими. Ми постійно перебуваємо в стані підвищеної готовності – нам треба вміти вчасно розпізнати небезпеку, швидко прийняти правильні рішення. У нашій роботі чимало й психології: по жестам, міміці, манері себе тримати хороший тілоохоронець може виявити в натовпі підозрілу особу. Навіть зараз, коли я пішов з оперативної роботи, все одно в людних місцях автоматично шукаю "неблагополучних" – наприклад, кишенькових злодіїв".
На роботі охоронці завжди при повному озброєнні: бронежилет під одягом, вогнепальна зброя, газовий балончик, кийок і наручники.
Причому в задачі бодігардів входить не тільки захист від зазіхань інших людей, але й захист від простої безпечності клієнта: якщо той послизнувся і впав, це – недогляд бодігардів.
І ще в середовищі професіоналів є правило: якщо стало відомо про замах на охоронювану людини або його вбивство, охоронці зі своїми колегами і начальством обговорюють подію, міркують, де була допущена помилка, і пропонують варіанти, як можна було уникнути замаху.
"У нас дуже напружена, в тому числі психологічно, робота, – каже Єгор Хребко. – Тому вміти розслаблятися нам дуже потрібно. Кожен робить це по-своєму: хтось захоплюється полюванням, хтось боротьбою, а я їжджу на риболовлю і проводжу вільний час з сім'єю – дружиною і маленькою донькою".
Головні теми