Катерина Степаненко
редактор Новий курс країни, реформування систем і сфер – такої кількості нововведень за всю історію незалежності країни, схоже, не знали українці. Своїм поглядом на те, що відбувається в Україні і, зокрема, в південному регіоні, поділилася громадський і політичний діяч Світлана Фабрикант.
- Хотілося б почати з справ державних. На останній сесії Верховної Ради внесли зміни до Конституції, і країна взяла курс на ЄС і НАТО. Яка ваша думка?
- Депутати занадто багато на себе взяли, адже коли змінюється державний курс, перш за все потрібно запитати у того, для кого це робиться, у громадян України. З цього питання повинен був відбутися референдум, але далася взнаки така собі передвиборча гарячка. Власне, відбулася наруга над Конституцією України і над нами, громадянами. Це рішення точно не своєчасне. Я – прихильник позаблокового статусу України: ми повинні бути самостійними і самодостатніми.
- В країні активно проводять кілька реформ, в тому числі і адміністративно-територіальну. Чи є вжерезультат децентралізації?
— Сказати, що реформа зовсім невдала, було б не чесно. Є один позитивний результат, його вже відчули люди: фінансування змінилося – і бюджети міст, селищ стали наповняться краще, тепер у них є можливість витрачати більше на власні потреби. В іншому ж, жителі районів сприймали зміни неоднозначно, адже змінювалися адмінцентри, десь закривалися школи. Загалом, життя у людей, яким і так живеться непросто, ускладнилося ще більше, а повинно було спроститися.
— Ви – відомий громадський діяч з багаторічним досвідом. Впевнені, до вас часто звертаються за порадою і допомогою. На що найчастіше скаржиться бізнес, прості люди? Як їм допомогти?
- Люди сьогодні приходять з одним питанням "Як вижити?". Комусь потрібні гроші на ліки, навчання, та й сьогодні багатьом просто не вистачає коштів на комунальні платежі. Бізнес же, наприклад, сподівався, що ослабне якийсь тиск фіскальних органів. А фактично нічого не змінилося – є все той же "план" у податківців. І наслідки сумні: наприклад, в Одесі багато людей приймають важкі для себе рішення і виїжджають з країни. Вони забирають сім'ї, згортають бізнес.
- Те, що українці залишають рідну країну в пошуках кращого життя, – проблема не тільки Півдня. Як її можна вирішити?
- По-перше, влада повинна поважати своїх громадян. А по-друге, закони повинні не просто прийматися, але і працювати. Адже є хороші законодавчі ініціативи, вже ухвалені, які просто не реалізуються, адже на це потрібна політична воля. Крім того важливо зупинити війну. Адже крім малого, середнього бізнесу та людей, які зайняті виживанням тут, є ще ті, хто створював великі підприємства, дають робочі місця. Тепер вони дивляться на нашу країну з-за різних кордонів і чекають, коли ж тут, щось зміниться, і можна буде повернутися.
- На що, на вашу думку, потрібно робити ставку, щоб позитивний результат українці побачили якомога швидше?
- На мій погляд, у нас залишилося ще багато не зовсім убитих підприємств, є світлі голови фахівців та прекрасні випускники вузів. Потрібно застосовувати їх знання, модернізувати підприємства, наприклад, в тому ж машинобудуванні. Звичайно ж, потрібно приділити увагу і сільському господарству, але не робити країну повністю аграрною.
- Які ще напрями потрібно відроджувати в нашій країні?
- Морський. В Україні 30% морських кордонів, які ми погано використовуємо. Наприклад, Молдова, викупивши у нас 400 метрів узбережжя, побудувала порт. І сьогодні він працює не зупиняючись, туди заходять судна, що допомогло підняти економіку. А наші порти потихеньку вмирають, тому що немає прийнятних податкових тарифних умов для заходу суден. Вони вважають за краще йти в більш дешевий молдавський порт, в країну, де немає морського кордону. Виходить, ми – нераціональні господарники.
- А як просуваються справи з суднобудуванням? Як можна в цій сфері переломити ситуацію і відродити галузь?
— У нас були суднобудівні державні заводи, є і приватні, але держава нічого не замовляє. А це ж дуже вигідно, адже наші підприємства померли, а нові хороші не з'явилися, та й на створення такої потужної інфраструктури потрібен час. А ми можемо все це зробити. Звідси випливає ще одна важлива тема – відсутність українських судноплавних компаній. Вірніше у нас на території є приватні судноплавства, але працюють вони під прапорами інших країн, де дуже зручне оподаткування. Нам потрібно оздоровити податкову систему, щоб вона не була гнітючої. А якщо згадати, то "Чорноморське морське пароплавство" за часів Союзу приносило 15% валютної виручки для всієї країни.
- А під силу Україні відродити судноплавство?
- Звичайно, у нас залишилася чудова освітня база для цієї галузі. Таких фахівців не готує, по суті, жодна країна світу. Але вони не можуть знайти застосування знань і вмінь у нас в країні. На Півдні перебуває 175 000 моряків, які йдуть в рейси під чужими прапорами. А потрібно, щоб вони працювали під українським.
- Напевно, тут важливе і питання безпеки? Адже наші моряки раз у раз опиняються абов полоні у піратів або судновласників, або в тюрмах.
- Так, вони за кордоном незахищені. Адже ми єдина країна Європи, яка не ратифікувала Конвенцію про роботу в морському судноплавстві 2006 року, у нас не працюють механізми взаємодії між країнами. А громадян України тільки в тюрмах Греції – 178 осіб, а Італії – 120. І, в основному, це моряки. І на державному рівні ніхто ними не займається. Потрібна активна робота з Міністерством закордонних справ, а наші консули сьогодні мало чого можуть і часто через відсутність належного фінансування. В ідеалі, щоб українці не потрапляли в такі ситуації, вони повинні працювати вдома, де будуть під захистом своєї країни.
- У продовження розмови про море, чи вдається Одеській області повністю реалізувати свій туристичний потенціал?
- На жаль, уже не можна назвати Одесу містом-курортом, тому що залишилося дуже мало місць орієнтованих на оздоровлення. Майже всі санаторії Одеської затоки були знищені, на їх місці з'явилися котеджі, висотки. Тому приїхати в місто можна, щоб просто сходити на пляж і погуляти містом.
- Неправомірна забудова узбережжя – одна з головних причин втрати туриста для курортної Одеси?
- Ще трохи і розмови про красиву, доступну приморську частину Одеси, та й Півдня, в принципі, залишаться в минулому. Все захоплюють. Одне з останніх протистоянь – 11 спроб силового захоплення санаторію "Лермонтовського", де проходили лікування люди з проблемами серця. На жаль, 25 січня зайшли військові з автоматами, звільнили всіх співробітників. Тепер санаторій – у відомстві Міноборони. Легенда, звичайно, дуже красива: там будуть відновлювати ветеранів АТО. Але чотири роки тому там вже було створено відділення для їх реабілітації. Ми ініціювали створення слідчої комісії у ВР з питання "Лермонтовського", на щастя, депутати пішли на зустріч.
- До речі, про зміни. Країна вже почала передвиборний забіг на рік. Скоро українці мають визначитися з кандидатом в президенти. Кого, на вашу думку, підтримає Південь країни?
- Люди повірять кандидату-практику, з невигаданою програмою, який розуміє, що він хоче зробити і вже довів, що він може щось зробити. Люди хочуть бачити не базікало, а людину, яка живе як вони і розуміє їхні проблеми. Це має бути людина, яка знайде можливість не розділяти нас, а зупинити війну і реально зайнятися економікою. І його підтримає не тільки Південь. Я визначилася зі своїм вибором, для мене це – Олександр Вілкул. Можна прислухатися чи ні до мене, але я б порадила проаналізувати програми кандидатів, дізнатися про них більше.
Головні теми