Донецькі діти плачуть над творами і ставлять дорослі запитання

Діти Донецька знову ніби повернулися в 2014-й рік, наповнений пострілами, вибухами і страхами. Ледь оговтавшись від пережитого жаху, заспокоївшись і почавши міцно спати ночами, донецькі малюки знову почули, як дорослі обмінюються артилерійськими ударами.

Школи в Донецьку напівпорожні – далеко не всі батьки готові відпустити дітей вчитися під звуки недалеких обстрілів. У класах іноді сидять від сили п'ять-шість осіб, що живуть у безпосередній близькості від "альма-матер". Дитячі садки або закрилися, або почали працювати по півдня. Але і на вулицях дітлахів, які б гуляли, більше не стало – страшно.

Війна очима дітей

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Батьки шукають психологів і намагаються повернути дітей у нормальний стан. "Мій 7-річний син у 2014-му році був страшно наляканий вибухами біля нашого будинку. Він постійно плакав уві сні, пробуджувався, постійно вимагав включити лампу в кімнаті – боявся темряви. Майже два місяці з ним займалася психолог. І як тільки дитина заспокоїлася, стала міцно і добре спати – знову почалося страшне. Судячи з усього, нам таки доведеться поїхати з Донецька, якщо це не закінчиться", – говорить донецька мама Юлія Полякова.

Немов змовившись, дітям не дають забути війну, змушуючи постійно пам'ятати про те, що вони живуть в такий час. Діти пишуть твори про війну, малюють її за завданням вчителів, ставлять театральні сценки. Наскільки це ламає психіку дітей – навіть важко уявити. "Моя дочка розридалася на уроці російської, де вони писали твір "Війна очима дітей". Вона згадала, як ми з нею під вибухами майже вночі вибиралися з Путилівки, як йшли по купах битого скла, як будинки стояли поруч порожні, розбиті і страшні, як їхали під обстрілом у тихий окраїнний район Донецька. Страх пережитого вже ніби затерся, але тут цей твір... – розповіла мешканка Донецька Євгенія Чубай. – Виявилося, що багато дітей з цього класу емоційно відреагували на таку тему. Батьки пішли до директора з претензіями, а та тільки розвела руками: "У мене програма...".

Фото: Соцмережі

Збирають досьє

Дійсно, шкільна програма на окупованих територіях викликає острах і в батьків, і в педагогів. Так, якщо на уроках громадянськості ще торік дітям розповідали хоча б про історію Донбасу, його відомих людей, то зараз ці шкільні години використовуються зовсім для іншого.

"Якась історія Павлика Морозова... Сину задали домашнє завдання написати твір на тему "Яким моя сім'я бачить майбутнє "ДНР". Уявляєте моє здивування, коли 11-річна дитина раптом починає задавати зовсім не дитячі запитання, – ділиться донеччанин Артур Клочков. – І це ще добре, що почав розпитувати. А якби він сам написав все те, що ми з дружиною розмовляємо на кухні? Довелося проводити виховну роботу, що не все можна розповідати і писати, ну і складати разом з ним історію, яким ми бачимо майбутнє цієї незрозумілої "республіки". І це ж не перше схоже завдання з розряду "здай батьків". До цього син повинен був написати історію про те, чим займаються його батьки і хто вони за професією. Прямо збирають досьє".

В інших школах на цих уроках розповідають про битву на "Саур-могилі" і "звільнення Дебальцевого", щоправда, зовсім не в контексті Другої світової війни. "А нещодавно приходили двоє камуфляжників, типу "ветерани". Розповідали, які вони молодці і які укропи-фашисти. Потім побачили, що над класною дошкою висить портрет Шевченка і запитали при дітях, чому в "школі ДНР" висять портрети бандерівців?" Клас онімів разом з учителем, яка потім спробувала щось пояснити, але на неї так подивилися, що вона тут же сказала "приберемо". Наступного ранку замість Шевченка на стіні висіло фото Захарченка – роздрукований на принтері на звичайному папері і в рамці. Дочка розповіла, що їм потім вчитель пояснила, що портрети вождів у школах вішають у країнах з тоталітарним режимом і культом особистості. Точно про нас", – поділилася мешканка Ірина Ковальчук.

Фото: Соцмережі

Зброя в дитячих руках

Немов на підтвердження цих слів бойовики організовують і проводять під звуки роботи артилерії змагання за виживання на фронті в зимових умовах. Ні, не між собою, а між військово-патріотичними клубами підлітків. На фотографіях, які гордо викладаються в інтернет, видно, що 14-15-річні хлопці та дівчата вчаться поводитися зі зброєю і демонструють свої бойові навички. "Мета подібних заходів – формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, навичками виживання в зимових умовах і готовності до служби в армії", – так заявила представник одного з управлінь освіти так званої "ДНР" Марія Полубан.

Батьки інших дітей оцінюють подібні "тренінги" з погано прихованим жахом: одна справа – тренувати дітей, виховуючи в них спортивну витривалість, хоробрість, спритність, гнучкість , і зовсім інша – привчати дітей до війни. "Зброя в дитячих руках – це страшно. Бойовики немов готують собі заміну, нове гарматне м'ясо, що виляже в сумнівну славу нікчемною, злиденною, розграбованою своїми ж вождями "республіки", – каже донеччанин Володимир Олєйніков. – Дуже нагадують дітей-смертників у деяких східних державах. Дуже шкода, що їхні батьки нормально сприймають таке використання своїх дітей чужинцями, які своїх нащадків на Донбас не привезли".