Людина, яка пройшла уздовж Амазонки: "Ходити в офіс щоранку – це ж просто жахливо!"

Ім'я:ЕдСтаффорд
Народився:26.05.1975вПітерборо (Великобританія)
Кар'єра:Дослідник ,телезірка

Стаффорд – перша людина у світі, якому вдалося пішки пройти вздовж Амазонки (довжина річки – близько 7 тис. км). Подорож почалася в 2008-му і тривало два з половиною роки – Стаффорд пройшов всю Південну Америку і вийшов на Атлантичне узбережжя. Експедиціями всерйоз захопився в 2002-му, після служби в армії. Як колишній військовий, Стаффорд працював в Місії ООН в Афганістані, а також брав участь у проектах компанії BBC з охорони дикої природи. Подорож уздовж Амазонки потрапило до Книги рекордів Гіннесса. Серед його відомих "вилазок" – подорож на один із островів архіпелагу Фіджі, деСтаффорднамагавсявижити протягомдвох місяцівбезодягу табудь-яких інструментів .Потім булидикікуточкиВенесуели іБотсвани ,дебританцевідоводилосявиживативджунглях10днівбез будь-якихречей.

— Скажіть ,Еде ,як взагалівиникла такабожевільна ідея -відправитися на самоті вздовжАмазонки?

— Ну, перш за все тому, що це найдовша річка у світі! Я не раз очолював всякі експедиції в джунглях – ще з тих пір, як пішов із армії, але я ніколи не був на Амазонці, на свій превеликий жаль. Містика навколо цієї місцевості завжди приваблювала мене – безкраї, гігантські дощові ліси тощо... І одного разу до мене дійшло, що ще ніхто не пройшов всю відстань уздовж річки пішки, просто на своїх двох. І це ж приголомшливо: якщо я зроблю це, то буду першим! Так що я зробив це просто-напросто для того, щоб сповнити свою мрію – бути першим. Тільки і всього.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Ащовасзмушуєзновуізнову " пускатисяу всі тяжкі"?

— Знаєте, що мене лякає, ні, навіть жахає найбільше? Пам'ятаєте фільм "День бабака"? Так от, сама думка про те, щоб щодня робити одне і те ж для мене просто ненависна – ходити в офіс щоранку, ввечері повертатися додому... Коли один день нічим не відрізняється від іншого – бр-р-р. А всі ці випробування, через які я проходжу, вчать мене чомусь новому. Я адже опиняюся в ситуаціях, коли спочатку взагалі поняття не маю, що ж мені робити, а рішення потрібно приймати. Це насправді відмінний спосіб життя – кожен раз я дорослішаю, щоразу вчуся чомусь новому і навіть мудрішаю. Звичайно, мені до душі і весь цей азарт, адреналін, але крім цього, мої подорожі – це ще й одне суцільне здоров'я. Я не дивлюся на все це, як на завдання, яке може повалити в жах – "ой, мені ніколи з цим не впоратися" – я просто проживаю своє життя по максимуму.

— Як виникла ідеявашихтелефільмівнаканалі Discovery?

— Справа в тому, що я завжди любив всякі пригодницькі передачі на ТБ. Але завжди думав, як було б здорово, якби все було по- справжньому, щоб ніяких "телевізійних штучок". Класно було б, якби цим товаришам ніяк не вдавалося розвести вогонь, якби вони тремтіли від холоду під неприступною скелею, давилися грубою їжею. Хіба глядач не хотів би побачити таке? Ось такі програми я хотів робити. Не хотів просто з'їздити на Амазонку і зробити черговий фільм на дві з половиною години – годі вже. Я хотів, щоб все було по-справжньому, щоб були ситуації, де насправді потрібно виживати усіма силами, ситуації, в яких ти позбавлений абсолютно всього комфорту, до якого звик. Не потрібно ніякого сценарію, ніякого плану – все закрутиться, як тільки ти скажеш: "Їдемо!" Стільки потрібно речей зробити, щоб вижити, що цього вже достатньо для цілої програми. Ось така от концепція.

— Ви знаєте, що для багатьохви-справжній прикладдля наслідування?

— Яотримуюдужебагато листівелектронкою ,вяких дуже різнілюди зізнаються ,щоянадихнув їхнавсякісміливівчинки.Ні,я нехвалюся ,ні в якому разі!

— Зрозуміло ,що всі вашіподорожі дуженелегкіу фізичномусенсі.Ав психологічному ?Виживетеповністю самотній…

— Передтим, як відправитисянаАмазонку ,психологічноясебе ніякне готуваввзагалі – іврезультаті менідовелосябуквальноборотисяз армієюнегативних ,чорних думок .У підсумкучерез цеподорож виявиласяще важче.Мені навітьдовелося скористатисясупутниковимтелефономі зв'язатисяз фахівцем -ярозмовлявз нимтричі, щоразупо півгодини.Він допомігмені зробититак ,щоб мозокпрацювавефективніше.Аяпро це навіть незамислювався.Ніби як ,ну ,разти злий-тозлий ,розгублений- такрозгублений.

— Наскільки важко булопрогодувати себенаАмазонці?

— Важкувато. Але це була організована експедиція, так що якщо ми могли десь купити їжу, то робили це. Спочатку ми харчувалися переважно рисом, потім було гірше – доводилося їсти таку штуку з коріння маніока, яку готують місцеві жителі, – вона багата вуглеводами. Але часто траплялися ситуації, коли у нас не було ні крихти. Щоб зарядитися вуглеводами, ми їли серцевину пальм – але калорій там, на жаль, небагато, як в одному огірку. А огірком в день ситий не будеш, чи не так? Ми завжди намагалися наловити риби – ловилися в основному піраньї. Їх зловити найлегше. Знаєте, як це робиться? Спочатку ловиш одну піранью, ріжеш її на шматочки, шматочок насаджують на гачок – і все, тягни цих тварюк одну за одною до нескінченності. Піраньї були нашим головним джерелом протеїну. А ще іноді щастило, і ми зустрічали на шляху бразильський горіх або якісь фрукти. Все було дуже непередбачувано в плані їжі. Загалом, достатньо ваги скинули.

— З усіх тихмісць ,які ви відвідали ,де вамбуло насправдіне пособі?

— Найстрашніше буловАфриці.Звичайно ,наАмазонціпотрібно булопобоюватисязмій ,але ,по суті, тількиі всього .АвАфрицітипростовідчуваєшсебе якимосьпунктом вменю.Всі ці тварини ,які в кілька разівбільше тебе .Ужас!Аосьтамтешнійкліматменісподобався -днемяне страждаввід спеки ,вночіне мерз.

— Які планинамайбутнє? На Марс не збираєтеся?

— Найбільша моябожевільназатіянанайближче майбутнє -цеобзавестисясім'єю.Хочаі телевізійнихсправпростопо горло- зйомкив ПівденнійАфриці ,потімвАрізоні .Але у мене єнаречена ,такщо менечекає ще однесправжня пригода!