Навчання на могилах: у селах школярі через карантин вчаться на цвинтарі

У багатьох українських селах школярі під час карантину у зв’язку з коронавірусом вимушені ходити на цвинтар, щоб навчатися за шкільною програмою.

У чому причина такого навчання "на могилах", розповідається у сюжеті новин "Сьогодні" на каналі "Україна".

До ліцею у місті Городня в Чернігівській області привозять понад дві сотні дітей із дев’ятнадцяти віддалених сіл. Школа досить добре оснащена, гарно опалюється, має комп’ютерний клас та підключена до інтернету. Проблеми ж у дітей з’являються під час переходу на дистанційне навчання.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Проблема виникає тоді, коли ми переходимо на дистанційне навчання. Дуже багато лісів, нема покриття, мобільний зв'язок у нас втрачається, інтернет у селах – це поодинокі випадки. Діти відстають, не розуміють. Бувають і сварки, батьки ображені", – каже вчителька математики ліцею № 1 Городні Ганна Крупенич.

Директор ліцею у Городні, своєю чергою, розповідає, що цьогорічне дистанційне навчання суттєво позначилося на результатах місцевих школярів.

"Наші випускники на ЗНО показали нижчі результати порівняно з минулим роком. Вся Україна так страждає, як і ми", – розповів Михайло Федоренко.

У школі все ще користуються дротовим телефоном. Щоб повідомити школярам домашні завдання під час карантину, телефонують до сільрад, сусідам – і так надиктовують.

"Треба якимось чином робити, щоби інтернет був доступний для усіх дітей, не тільки для міських", - додає директор ліцею у Городні.

Водночас ще важче школярам розказати чи показати, що вони вивчили під час дистанційного навчання.

У маленькому селі Купеч на Житомирщині інтернет зловити нелегко.

"Спочатку ходили до лісу, там був інтернет, потім пропав, навіть видно – стежку протоптали з дітьми... Бувало таке, що ми по дві години скидали одну фотографію, одну сторінку", – розповідають місцеві мешканки.

Стабільний зв’язок тут можна отримати лише... на сільському кладовищі.

"Був стабільний. Там, видно, він потрібніший, ніж нам", – відповідають жінки на запитання журналіста про якість зв’язку на місцевому цвинтарі.

Комусь це може здатися жартом, але в селянам зовсім не смішно.

"Тут плакати хочеться. Особливо коли вимагають, щоб скидали домашку, один телефон на трьох дітей", – зазначає одна з матерів.

Журналісти з батьками доходять до сільського кладовища, і інтернет-зв’язок справді з’являється на телефонах.

"В мене чотири джі! Дівчата, що у вас? Чотири джі з’явилося, трошки є! Ось на цьому місці у мене дитя робило уроки! На цих пеньочках, на цих дошках сідали ми тут", - розповідає Яна Ходаківська.

В "Укртелекомі" дослідили, що без зв'язку в Україні третина селян, а в карантин трафік тільки у школах зріс на 20%, а де немає комерції – немає інтернету.

"Сказали: шукай двадцать осіб, і треба 33 тисячі гривень! Де ми наберемо такі гроші?!" – бідкається одна з жінок.

Водночас у Європі вихід із подібної ситуації знайшли – гроші на інтернет дає держава. А в Україні такої спроби, яку робили, на селі не відчули.

"Немає державної програми, яка б ініціювала розбудову національної телеком-інфраструктури в селах, для того, щоб і люди, і соціальні об'єкти були підключені. Це мають бути національні програми великі, а не роздроблені по громадах або по навчальних закладах", – каже речник "Укртелекому" Михайло Шуранов.

700 млн гривень для шкільного інтернету, які вже виділяли у МОН, майже не освоїли, бо нікого було підключати через брак інтернет-магістралей. Друга спроба у 850 млн, – кажуть в Укртелекомі, – може стати марною через її роздробленість.

І весь цей час діти в таких селах, як Купеч, і далі ходитимуть по освіту на кладовища.