Руслан Ровік
регіональний редактор У будівництві Дніпровської гідроелектростанції 85 років тому, брали участь тисячі жінок, які працювали нарівні з чоловіками.
ДніпроГЕС на той час була найбільшою гідроелектростанцією Європи і стала одним із символів радянської індустріалізації.
Одним з будівельників була Харитина Марченко – вона працювала бетонувальницею практично із самого початку, а сьогодні її внучка, Тетяна Митрофанова, керує одним з відділів музею "Хортиця", саме їй належить ідея розповісти про долю жінок на ДніпроГЕС.
"Зараз важко повірити, але бабуся говорила, що влітку вони місили босими ногами, я собі технічно не уявляю цього", – зізналася вона.
Тим часом, історики розповідають, що більшість жінок їхали на ДніпроГЕС заради заробітку, оскільки зарплати тут були більші, ніж на інших підприємствах.
"Артельна кухарка в артілі обслуговувала чоловіків, їжу їм готувала і 15-17 рублів отримувала. Чорнороб-різноробоча 75, здається, а бетонувальниці могли отримувати від 100 і більше", – повідомила старший науковий співробітник Національного заповідника "Хортиця" Наталія Чергик.
Варто додати, що будівельники – і чоловіки, і жінки – жили в тимчасових переповнених бараках і майже не мали вільного часу. Незважаючи на це, жінки намагалися максимально прикрасити себе і носити модний одяг, а сорочка однієї з них стала музейним експонатом.
Відзначимо, що точне число, а також імена жінок, які будували ДніпроГЕС, до сих пір не встановлено, але історики оцінюють їх кількість в чотири тисячі і зуміли з'ясувати імена близько сотні.
Нагадаємо, раніше в Запоріжжі провели декомунізацію ДніпроГЕСу і позбавили його імені Леніна.
Також нагадаємо, що датою початку Дніпробуду вважається 15 березня 1927 року – в цей день на "скелі Кохання" і почали зводити ГЕС.
Головні теми