Сьогодні ми вирішили прогулятися не центральними вулицями Одеси, а по підворіттях і провулках між Середньофонтанською дорогою і проспектом Гагаріна. Цей район міста славився своєю пишною зеленню. Історики згадують, що в 1819 році місто почали рятувати від пилових бур і за наказом градоначальника Олександра Ланжерона навколо Одеси висадили пишні сади, дерева яких збереглися й донині. А відділяв сад від численних дач на Фонтані – провулок, який так і називався – Ботанічний, і який пізніше перетворився на проспект імені відомого космонавта. Саме впливові дачники тривалий час опиралися забудові цього тихого району, але з приходом у місто більшовиків все змінилося. Місцевість почали активно забудовувати "хрущовки" і "сталінки". Помилуватися ними можна і зараз, а ось дачі з часів Ланжерона збереглися не всі: хто програв боротьбу з часом, хтось із наступними градоначальниками, хтось зі здоровим глуздом, а хтось і зовсім – зі стихією та комунальниками. Саме так були знищені численні зелені насадження, які колись захищали Одесу від пилу, а разом з ними – пивний завод Санценбахер, побудований у 1910 році на початку проспекту Гагаріна. У травні 2007 року тут сталася пожежа, яка знищила підприємство.
Є в районі і нові будівлі. Наприклад, наприкінці 1980-х років тут почали будувати висотку для статистичного управління. Проте розпад СРСР не дозволив добудувати проект влади. Закінчувати роботи довелося Леоніду Климову, який викупив його і перетворив у 2004 році в бізнес-центр. Проект будівлі відрізняється виразними секціями фасаду, а в його дзеркальних вікнах завжди відбивається небо.
Свято-Троїцька церква греків
Наш шлях ми почнемо від парку Космонавтів біля Середньофонтанської площі. Тут розташована одна з найстаріших церков Одеси "під іменування Святої Трійці для різночинців грецької нації на грецькому форштаті", закладена в 1795 році митрополитом Катеринославським і Таврійським Гавриїлом. Під час повстання, у 1821 році, турки стратили константинопольського патріарха Григорія V, боячись його впливу на повсталих греків. Викинутого в море патріарха виявили моряки, привезли в Одесу і поховали в Свято-Троїцькій церкві. У період гоніння більшовиків храм закрили і перетворили на спортзал.
Шунгитова кімната релаксації
Фото: argo-shop.com.ua
На протилежному кінці парку Космонавтів, у дитячому центрі розвитку, знаходиться унікальна шунгитова кімната. Тут комфортні крісла, а стіни декоровані картинами з шунгита, природного мінералу. На полицях – красуються фігури і композиції з того ж шунгита. Для створення особливої атмосфери світло тут приглушається світильниками, а також працює електричний фонтанчик, що нагадує про природу. Така заспокійлива атмосфера, безумовно, допомагає в лікуванні різних емоційних і фізичних недуг. Логопеди зазначають, що тут швидше й ефективніше дітки позбавляються від заїкання. Сеанси в кімнаті рекомендовані для зняття стресу, психоемоційного напруження, відчуття втоми, зняття головного болю, відновлення обміну речовин, для зміцнення імунітету і при сімейних негараздах. Крім оздоровчого ефекту, кімната дає потужний поштовх для саморозвитку, активізації прихованих здібностей і підсилення інтуїції.
Громадський центр на Гагаріна
Вийшовши з парку, ви потрапите на проспект Гагаріна (колишня вулиця Ботанічна). Громадські установи тут почали будувати у другій половині ХХ століття. У 1963 – звели школу №35, а навпроти з'явилися машинобудівний технікум і гуртожиток. Особливо цікавий вигляд будівлі школи №74, нині – Приморський ліцей. За красивою огорожею підноситься парадного вигляду будівля з рельєфними вставками, що зображують книгу і глобус. Тут же, неподалік, знаходиться комплекс студмістечка училища імені Хосе Марті. Його приземкуваті будиночки схожі на козацькі бурси, а над входами віялом розкриваються 15 багнетів – за кількістю республік СРСР.
Пологовий будинок – до весілля імператора
Якщо, минаючи ліцей, повернути на вулицю Слєпньова, незабаром можна побачити будівлю першого в Одесі пологового будинку, збудовану за проектом архітектора Ландесмана. У міністерстві охорони здоров'я розповіли, що ще у 1891 році на засіданні міської думи було прийнято постанову: "В ознаменування 25-річчя одруження Їх Імператорських Величностей заснувати в місті Одесі, на кошти міста, притулок для породіль на 25 ліжок, спорудивши для нього особливу будівлю". Через рік міський голова Григорій Маразлі підписав розпорядження про створення "зразкового пологового притулку", а відкрили його у 1908 році. Збережені газетні публікації навіть називали пологовий будинок новим благодійним закладом. А історики згадують рідкісний факт, мовляв, спочатку будівництво пологового будинку велося... на Куликовому полі, але потім його перемістили.
Солодка фабрика і "море крові"
Залишивши пологовий будинок позаду і пройшовши ще трохи по вулиці Слєпньова, можна повернути направо – у Бісквітний провулок. За словами істориків, до війни тут була бісквітна фабрика Франсуа Дур’яна – саме їй провулок зобов'язаний своєю назвою. А старожили запевняють, що у 1980-их роках навіть бачили засохлу патоку на стінах підвалу, де розташовувався цех. Головна будівля фабрики сильно постраждала під час війни і була понівечена до невпізнання. Зараз там – звичайний житловий будинок.
Сьогодні провулок знаменитий станцією переливання крові, біля якої збираються черги охочих допомогти пораненим на Сході бійцям, пацієнтам 411 госпіталю і кіборгам, котрі нещодавно прибули в Одесу. А лікарі згадують, що перше успішне переливання в Одесі провів у травні 1922 року доктор Крамаренко в хірургічній клініці.
Перша "ключка" та квіткове поле
Пройшовши Бісквітний провулок і опинившись на перехресті вулиць Канатної і Сегедської, ми знову повертаємося на проспект Гагаріна. Гуляючи по ньому, можна побачити кілька будівель, що збереглися ще з часів перших забудов – всі вони унікальні і по-своєму цікаві. Тут розташована перша в Одесі "ключка" – закруглений будинок із двох корпусів. А з протилежного боку – залишки колишньої краси – зелена зона навколо обладміністрації, побудованої відносно недавно, у 1983 році, за проектом архітектора Анатолія Бєлорусова. Поруч із ділянкою, де стоїть обладміністрація, своя історія: до революції тут був ботанічний сад, потім – квітковий радгосп. З відчуженням землі виникла тяганина, і тільки в середині 1970-х поле передали міській громаді.
Головні теми