Сьогодні ми прогуляємося по одному з найкрасивіших і розпоряджуваних до відпочинку районів Одеси – курортної Аркадії. Назва цього місця дали жили тут греки, у яких "Аркадія" означає "райський куточок". З часів заснування міста Аркадія по суті не змінювалася, залишаючись модним і дорогим курортом, де дозволяли собі відпочивати лише аристократи, вершки суспільства і заможні торговці. Краєзнавці кажуть, що свого часу Аркадія заслужила популярність завдяки зручному місцю розташування – до моря можна було спокійно під'їхати або підійти, в той час як на інші пляжі вели круті обриви. Як і личить райського куточка, Аркадія потопала в пишній зелені, дерева росли на схилах балки, біля берега і вздовж доріжки, що веде до моря. Зараз на їх місці – гранітні плити і забудований берег.
Лаялися і пили по-італійськи
Наша прогулянка починається з вулиці Генуезької – своє ім'я вона отримала на честь міста-побратима Одеси, італійської Генуї. Там, у свою чергу, є вулиця Via Odessa (у перекладі – "Через Одесу"). Італійці запам'яталися Південній Пальмірі з XIX століття: їх діаспора була настільки знаменитою, що навіть вивіски біля магазинів робили російською та мовою Данте, а кожен одесит знав, як буде італійською "випити" і "закусити". Деякі могли навіть вилаятися іноземною! До 1985 року Генуезька була продовженням проспекту Шевченка, але коли на ньому з'явилася стела "Крила Перемоги", проспект вирішили розділити на дві вулиці. До 2000-х років Генуезька потопала у зелені, а зараз "заросла" скляними багатоповерхівками, де довго ніхто не живе через дорожнечу. Ці ж "скельця" затулили і вид на море.
Врата в рай: від Греції до хай-теку
Якщо Генуезька з'явилася завдяки італійцям, то виникненням Аркадійського курорту місто зобов'язане бельгійському підприємцю Емілю Камбіо, який завідував у місті кінно-залізницями і першим звернув увагу на зручність цієї приморської балки для прогулянок. Одеські історики згадують, що в 1893 році бельгієць подав у міську управу проект з продовження конки до цієї балки, а незабаром і побудував на її території першу ресторацію. Сюди ж, по Французькому бульвару, прийшов перший у місті електричний трамвай.
Довгий час гостей Аркадії на центральній алеї зустрічала невелика колонада в класичному грецькому стилі, нагорі якої золотими літерами значилося назва місця. Зараз же тут височіє прямокутна масивна арка з плитки: у туристів вона викликає дикий захват, а в одеситів – сльози, адже реконструкція 2014-го не всім припала до душі.
Музичний фонтан і каток
Відразу за аркою архітектори обладнали невелику площу, яка плавно переходить в центральну алею. У бетонних клумбах, які вночі підсвічуються знизу, і здається, ніби вони ширяють у повітрі, ростуть невеликі пальми, а в останній – підносяться високі скульптури, що нагадують різнокольорові льодяники на вигнутих паличках. Втім, влітку увагу одеситів і гостей міста приваблюють зовсім не ці дивні льодяники-монументи, а музичний фонтан: як тільки заграє музика, люди збираються навколо чаші і захоплено спостерігають за переливчатими в такт музиці червоними, жовтими, синіми і зеленими цівками води. А взимку загальним інтересом користується досить просторий каток, що розташувався трохи віддалік, за фонтаном. Одеситам пообіцяли, працювати він буде не тільки цілодобово, але і цілий рік.
Краєзнавці згадують, що раніше замість ідеально рівних бетонних плит тут громадилися камені і стелився бузковий безсмертник, а земельні угіддя належали князям Гагаріним та міським багатіям Дуніним, Маразлі, Родоконакі. Центральна алея як така з'явилася в Аркадії тільки в 1930-х роках. Тоді ж перший трамвай перестав доходити до пляжу, і його кільце обладнали на початку Аркадії.
Пивнички для бандитів
Сучасна центральна алея – це суцільний ряд магазинчиків і маленьких кафе, ціни в яких злетіли до небес. До реконструкції вздовж цієї доріжки росли дерева, стояли лавки і лише подекуди – крамнички з сувенірами, а також пенсіонерки з персиками і вареними раками. А ось в часи бельгійця Камбіо тут будували розважальні заклади для багатіїв і скромні пивнички для бідняків, куди частенько зазирали криміналітет, що ховалися в нетрях Ново-Аркадійської дороги.
Венеціанський карнавал
Відразу за алеєю починається узбережжя, але вільний доступ до нього перегородили безліч ресторанів і нічних клубів. Пробратися на пляж можна тільки по стежках між ними. Якщо порівняти фотографію пляжу в Аркадії зараз і століття тому, то різниця буде лише в архітектурному стилі: у той час берег ділили купальні для аристократів, розділені канатами і дерев'яними кладками. Всім заплатили за перебування в купальні видавали рушники, а тим, хто придбав квиток першого класу, ще й чашку чаю.
У 1907 році на пляжі влаштували Венеціанську ніч: на морі в гондолах грав оркестр і виконували серенади співаки, на суші показували вогняні фонтани і проводили конкурс красунь, а закінчилося чарівне свято феєрверком зі ста тисяч вогнів. Вхідний квиток на святкування, за нинішніми мірками, обходився дешево – 55 копійок. Адміністратор одного з пляжних ресторанчиків розповів нам, що гірки, водні мотоцикли і велика кількість кав'ярень з'явилися в Аркадії в 1990-х роках. "В застій тут були звалища і суцільні громадські вбиральні, а потім почав освоюватися бізнес. Власникам доводилося постійно напувати і годувати комісії, які приходили з перевірками по кілька разів на день", – згадує співрозмовник.
Привид "Потьомкіна" і тигри
На просторій Аркадійській набережній туристи і городяни часто потрапляють в історії: у одних гаманець вкрадуть, інші курортний роман заведуть, треті – з привидом зустрінуться. Так, кілька років тому всі одеські газети писали про те, що бармен одного із закладів зустрів на пляжі привид моряка. Молодий чоловік розповів тоді кореспондентові, що після опівночі у нього попросила закурити людина у формі моряка, причому його куртка і штани були порвані, по тілу стікала вода, а обличчя в місячному світлі здавалося зовсім прозорим. Тоді ж уфологи розповіли, що духи декількох моряків з броненосця "Потьомкін", чиї тіла після повстання так і не знайшли, до цих бродять по світу.
До речі, саме в Аркадії знімали фрагменти фільмів "Смугастий рейс", де тигри вибігають з моря і прямують до підстилки відпочиваючих, і "Золотого теляти", де Паніковський і Шура Балаганов обговорюють крадіжку "золотих" гирь.
Читайте також:
Головні теми