Ще місяць тому Кабмін виділив 6 млн грн на погашення боргів перед одеськими санаторіями, але, як з'ясувалося, кошти досі не дійшли до здравниць. Більше того, в санаторіях обіцяють відключити електроенергію через накопичені борги, а продуктові компанії і заводи судяться з неплатоспроможними курортами.
"Оскільки ми не гасимо борги, підприємства-постачальники починають з нами судитися. Ми не хочемо виселяти людей, але впоратися з боргами вже не можемо", — говорить директор санаторію "Сенетатя" в Сергіївці Вадим Торгай, де склалася критична ситуація — там немає запасів їжі, і сьогодні адміністрація збирається обмежити подачу електроенергії. Тепер у санаторії світло будуть включати тільки на одну годину в день, щоб постояльці могли зарядити мобільні телефони.
Президент Європейської асоціації прав інвалідів в Одесі Олег Дрюма каже, що через борги здравниці можуть і зовсім залишитися без компослуг. "Їм обіцяють відрізати і світло, і воду. Ситуація тяжка", — зізнався "Сегодня" громадський активіст. За словами юриста Андрія Кисловського, вигравати суди з постачальниками у здравниць мало шансів, незважаючи на моральний аспект, мовляв, "закон є закон".
При цьому допомогти санаторіям і людям, які живуть там, не можуть ані обласна, ані місцева влада. "Гроші, які надав Кабмін, незабаром будуть розподілені з резервного фонду, але вони покриють борги лише за кілька перших місяців перебування переселенців в області — до 6 жовтня. За решту часу перебування люди повинні самі оплачувати послуги санаторіїв — необхідні виплати вони отримують", — повідомила "Сегодня" глава департаменту соцзахисту ОДА Ірина Маркевич.
А в сільраді кажуть, що допомогти здравницям ("Плай", "Сенетатя" і "Сперанца"), де зосереджено 70% інвалідів-переселенців із зони бойових дій, не можуть, мовляв, з їх появою бюджет і так постраждав. "При виплаті зарплат співробітникам санаторії навіть не можуть платити прибутковий податок, а це — нові дірки у бюджеті", — пояснює голова сільради Олександр Шелестенко. А заступник мера Білгорода-Дністровського Тетяна Матян зізнається, що санаторії хочуть почати оздоровчий сезон, адже це їхній заробіток, а постояльці відмовляються перебиратися в сільські хати.
Для самих переселенців оплата за житло в санаторіях — непідйомна. "Крім пенсій по інвалідності люди отримують по 800 гривень, а супроводжуючі їх особи — близько 400. Цього не вистачає навіть на ліки, які ми повинні отримувати безкоштовно", — розповіла нам переселенка зі Сходу Галина Закірова.
А матір трьох дітей Наталя Кузьменко додає, що харчування в санаторії вже припинено, а без плит і холодильника люди не зможуть готувати і зберігати їжу. "Створюється враження, що нас хочуть вигнати з курортної зони. Мабуть, хтось думає, що ми тут відпочиваємо. А ми не відпочиваємо — ми виживаємо", — підсумувала переселенка Олена Сергєєва.
ВОЛОНТЕРАМ НЕ ПІД СИЛУ ДОПОМАГАТИ
Продовжувати займатися вимушеними переселенцями не під силу вже і волонтерам. Якщо раніше в санаторії регулярно їздили активісти з продуктами, теплими речами і паливом, то зараз лише кілька організацій пам'ятають про проблеми жителів східних регіонів України.
"Багато організаціїй працювали за рахунок грантів, а коли гроші закінчилися, волонтерам стало нелегко. Тому багатьом довелося припинити діяльність", — розповів нам співробітник штабу допомоги для переселенців "Співдружність" Геннадій Петров.
За його словами, на волонтерських, а не комерційних засадах домогтися чогось вкрай складно. "Мені доводиться писати офіційні листи, ходити на зустрічі з підприємцями і власниками супермаркетів... У кращому випадку вислуховують, а зазвичай — виставляють за двері, у них і без переселенців проблем вистачає", — пояснює волонтер.
Головні теми