Одеські кінологи і громадські працівники вже кілька років намагаються реалізувати соціальний проект з виховання собак-поводирів для незрячих людей, але не отримують жодної підтримки від можновладців. Ідея проекту у одеситки Владислави Ярошук народилася ще 10 років тому, і хоча реалізувати його досі так і не вдалося, кінолог не здається і продовжує роботу. "Сегодня" з'ясувала, чому одесити не визнають чотирилапих помічників і як вони могли б змінити життя десятків людей з обмеженими можливостями на краще.
ВАЖЛИВА ПОРОДА. За словами кінолога, виховувати поводирів починають ще цуценятами, а сам процес займає більше року. "Не всі собаки можуть водиту людини. Перед тим, як почати виховувати майбутнього поводиря, аналізується його походження і врівноваженість батьків, а потім і його власний психічний стан. Таким тваринам потрібно міцне здоров'я і стерилізація", – пояснює кінолог. І додає: "Коли всі ці вимоги дотримані і "учні" від загальної підготовки переходять до спецкурсів, при допомозі тестів починається відбір тих собак, яким дійсно можна довірити життя людини". В середньому зі ста вихованців залишаються близько п'яти. До слова, благородна ідея виховувати собак-поводирів з вихідців притулків для тварин – лише утопія. "Важливо знати родовід майбутніх поводирів, а у бездомних тварин ми цього зробити не можемо. Для такої роботи підходять тільки чистопородні пси", – відзначає Владислава.
ЗА МАРШРУТОМ. Після того як відібрані цуценята привчаться слухатися людей, з кожним з них починає працювати група кінологів. Людині щільно зав'язують очі, вона хапається за ручку, закріплену на собаці, і пробує пересуватися. Так вихованець потрапляє в реальну ситуацію, де людина безпорадна. "Експериментатор ходить, а його зрячі колеги допомагають собаці вибирати потрібну дорогу", – розповідає Владислава. Потім вихованця знайомлять з майбутнім господарем, розробляють маршрути, за якими доведеться слідувати і тренують. Найчастіше собаки запам'ятовують до п'яти постійних маршрутів: магазин, аптека, будинок, парк відпочинку. Правда, бували випадки, коли з особливо активними власниками кошлаті досліджували до сорока доріг. "Людина говорить, наприклад, слово "магазин", і чотирилапий веде її в потрібне місце", – пояснює фахівець і згадує, як на конференції в Ужгороді їй довелося з зав'язаними очима ходити з угорським псом-поводирем Горішком. "Враження – незабутні, він був дуже добре підготовлений", – захоплюється одеситка. Такі собаки, говорить Владислава, навіть обходять ями на тротуарі, без проблем переводять людини через дорогу і допомагають подолати ступені.
ПОЗА ЗАКОНОМ. Головна перешкода на шляху до виховання і використання собак-поводирів в Одесі – відсутність в законодавстві такого терміну як "собака-поводир". "У нас з псом людина не може зайти в аптеку, банк чи магазин. Всі ми бачили знаки, що забороняють вхід із тваринами в громадські місця", – нарікають кінологи і кажуть, що не всі нужденні хочуть мати таку собаку. Голова Одеського товариства незрячих Валерій Пілев пояснює: такі тварини дорого обходяться, їм потрібні побутові зручності і хороший корм. А ось соцпроект Владислави якраз розрахований на те, щоб тварини-помічники стали якомога доступніше для людей, що потребують них. "В Європі 95% грошей, необхідних на собаку-поводиря, надає держава", – нагадує вона.
Чотирилапі можуть бути не тільки очима людей, а й їхні вухами, руками і компаньйонами. Одні вихованці допомагають візочникам долати важкодоступні місця, натискати на кнопки, а інші рятують від стресів і депресій. За словами фахівців, собаки допомагають дітям-аутистам не менше, аніж дельфіни чи коні. А в Одесі навіть створили обласну благодійну організацію реабілітації людей з обмеженими можливостями, яким допомагають домашні тварини. "У нас є досвід виховання звірів-помічників за спонсорські гроші, але без допомоги міста працювати важко", – каже голова фонду Леонід Кочу.
Головні теми