Катерина Фоміна
67-річний інженер на пенсії Віктор Тихоненко доглядає за однією з найбільших в Україні колекцій кактусів – у нього близько 7000 різних сортів рослин. "Сегодня" побувала в гостях у Віктора і заглянула в затишні теплиці, де в кілька ярусів громадяться колючки всіляких форм і забарвлень: зелених, сірих, коричневих і навіть червонуватих.
АРОМАТ ПАРФУМІВ
У колекціонера дві теплиці посеред величезного саду – літня і зимова, засклена, укрита целофаном і на метр з гаком укопана в землю, що дозволяє зберігати постійну температуру +35 градусів за Цельсієм.
"Через спеку в теплицях не виживають паразити, так що обробляти квіти хімією мені не доводиться", – поділився секретом кактусознавець.
Свою першу квітку Віктор позичив з батьківського підвіконня і досі пам'ятає її аромат, що розлився по будинку при цвітінні.
"Це був найпростіший їжакоподібний кактус, який може цвісти приблизно добу. Опівночі бутон розкривається, і від нього розливається запах, як з флакону парфумів", – згадує одесит.
Зараз у нього у дворі ціла плантація кулястих, трубчастих і пласких кактусів з колючками у вигляді хрестів і зірок, квітучих білими, рожевими, червоними і фіолетовими бутонами.
"Останнім часом я рідко купую нові рослини – або вони у мене вже є, або вони мені не подобаються", – сміється колекціонер.
Квіти садівник отримує з різних куточків земної кулі – молодь з клубу кактусоводів привозить екземпляри з Аргентини, Сполучених Штатів, Мексики, Чилі, Німеччини, Чехії. Самостійно наш герой не подорожує – вік уже не той, та й не по кишені.
"Коли привозять щось цікаве, завжди купую, а багато чого вирощую з насіння", – продовжує наш співрозмовник і додає, що насіннячко іноземного кактуса може коштувати від 25 центів до 4 доларів, а проростати до першого цвітіння кактус може аж 20 років.
До речі, колючі клубочки одесит сміливо бере голими руками, мовляв, вже не колеться – звик. Хоча для цього і передбачені спеціальні пінцети.
Найцінніші види у Віктора – ті, які вже не ростуть у природі, а живуть лише в колекціях – мелокактуси, наприклад.
"Вони росли на узбережжі Бразилії, поки їх не викорчували і не посадили там кавові дерева", – посміхається Віктор і каже, що фахівці досі продовжують знаходити нові види квітів, що ростуть високо в горах, в заплавах річок і в пустелях.
Дорожнеча кактуса залежить від його розміру та віку – чим старше квітка, тим цінніша вона для фахівців, оскільки вже готова зацвісти. Найдорослішому кактусу в теплиці – майже 50 років, найтовстіший – 40 см в обхваті, як колесо від мопеда. Гібридизацією одесит не займається, мовляв – ніколи не знаєш, що вийде від схрещування, але часом використовує технологію прищеплення.
"Це ще й запобігає псуванню. Можна зрізати верхівку у трубкоподібної квітки, а зверху насунути колючу кулю, скріпивши "гриб" звичайними нитками. Через деякий час кактуси зростуться, і вийде новий вид", – ділиться секретом Віктор.
Віктор Тихоненко щорічно в травні бере участь у виставках, коли кактуси радують своїм цвітінням. Дещо продає, але все – не для заробітку, а заради змісту колекції. Участь у виставках забирає час і гроші – учасники віддають 1% від виручки організаторам, "дякують" охоронцям і платять за дбайливе транспортування експонатів.
"У результаті – виходить баш на баш. Сильно на цьому не заробиш", – зізнається інженер.
Їстівних кактусів у одесита немає, а з отруйних – сукуленти, сік яких отруйний і викликає отруєння. Зате у літній теплиці ми помітили агаву, з якої роблять текілу, а господар зізнався, що є у нього і лофофори, широко популярні в індіанців.
"Сік такого кактуса індіанці використовували як болезаспокійливий, – розповідає фахівець. - Є багато їстівних кактусів, але у нас їх їсти не прийнято, як і городити з рослин паркани, подібно мексиканцям", – продовжує одесит і додає, що багаті американці один час навіть крали "елітні" колючки і висаджували у себе в садибах.
СУСІДИ КАКТУСІВ – ТЮЛЬПАНИ, ПІОНИ ТА КІШКА АЛІСА
У дворі приватного будинку, де живе Віктор Тихоненко, крім кактусів, квітнуть фруктові дерева, різнобарвні й смугасті тюльпани, а також деревоподібна півонія – гордість господаря. За словами садівника, квіти цієї рослини – в кілька разів більші, ніж у звичайноъ півонії – чагарника. На них не спокусяться мурахи, а запах буде більш концентрованим.
"Цього року півонія повинна зацвісти вперше" , – розповідає нам господар, смакуючи небувалу красу в себе у дворі. До речі, з домашніх тварин у одесита – тільки кішка Аліса, підгодована добросердим господарем багато років тому.
"Аліса серед кактусів живе мирно – мордою в колючки не лізе", – каже колекціонер і додає, що киця знає про небезпеку, яку таять кактуси.
Щоправда, звідки у кішки сумний досвід, невідомо. Мабуть, колись Аліса таки уткнулась носом в дивовижне рослина і відтоді тримається на відстані.
Головні теми