Максим Іванов
Харків'янка Ірина Альошина перетворює заготовки з силіконового вінілу в ляльок, яких на перший погляд і не відрізниш від справжніх дітей. Називають такі реборнами. Її реборни роз'їхалися по всьому світу, а деякі навіть є точними копіями реальних малюків.
Як розповіла майстриня, реборнингом вона захоплюється вже більше чотирьох років і за цей час виготовила більше сотні лялькових "малюків". Майже 12 років Ірина пропрацювала швачкою і ще якийсь час — співробітником пошти. Але покликанням її життя виявилася аж ніяк не робота, а виховання чотирьох хлопчиків. "Мені завжди хотілося дівчинку, можливо, саме тому я і зайнялася реборнингом. Одного разу у мене вийшла настільки жива і красива лялька, що мені не хотілося її відпускати. Напевно, моє бажання мати дочку тут і спрацювало, але потім все таки знайшовся покупець, і ми розлучилися", — посміхається Ірина.
Свої роботи вона не залишає вдома для колекції, адже задоволення це досить дороге. За словами Ірини, весь матеріал доводиться замовляти з-за кордону: одна лише заготовка з вінілу коштує 100-120 євро. Втім, щоб "оживити" ляльку, потрібні очі, волосся, фарби — в цілому весь матеріал обходиться у понад 260 євро. Саме через дорожнечу заготовок наша героїня цілий рік ретельно готувалася і вникала в технологію, перш ніж зробити свій перший реборн. Тепер же робота над однією лялькою займає у неї від трьох до шести тижнів.
Майстриня і багатодітна матір Ірина Альошина: "Щоб лялька вийшла красивою, її потрібно любити"
Сьогодні, каже Ірина, вона робить настільки "живі" ляльки, що деякі люди при їх вигляді трохи шоковані. Ще б пак, крім людського зросту і ваги заготовки роблять зі стеклогранулятом, який імітує реалістичні рухи тулуба і голови. Крім того, в ляльку вживляють імітатори серця, а за кордоном ще й апарати, що імітують дихання. Ще одна особливість — очі реборн, які наша героїня замовляє з Німеччини, із заводу з виробництва очних протезів. Але, незважаючи на таку кількість допоміжних засобів, без роботи талановитого майстра ляльку не оживити. Тож у свою роботу Ірина вкладає чимало творчості. "Всі капіляри, кожну цятку, нігті і вії робляться вручну. Дуже багато залежить від брів, де кожна волосинка прошивається окремо, — каже Ірина Альошина. — Щоб лялька вийшла красивою, її потрібно любити".
За словами жінки, її ляльки зараз живуть у таких країнах, як Ізраїль, Німеччина, Польща, Таїланд, Росія. Найчастіше люди просять зробити ляльку з фотографій, а хтось – копіювати навіть власних дітей. Наприклад, москвичка одного разу замовила у майстрині копію внучки, яка живе далеко від неї. "Той рідкісний випадок, коли вийшов повний збіг по заготівлі, і жінка виявилася дуже задоволена, — згадує умілиця. — А ще був випадок, коли жінка, у якої не було діток, замовила собі реборн, і для неї лялька стала свого роду дитиною. Вона доглядала за нею і навіть читала казки", — каже Ірина. Втім, найчастіше вона робить "малюків" для маленьких дівчаток. Мовляв, вже в такому віці реборни допомагають зрозуміти, наскільки важливі діти і як треба за ними доглядати.
Головні теми