Макаренко Ганна
Катерина Степаненко
редактор З першого курсу студенти художніх академій навчаються малювати людей з натури, до послуг позерів вдаються і художники, які відбулися. Ця професія оповита різними міфами, про неї мало знають люди не зі світу мистецтва. "Сегодня" з'ясувала, кого беруть в натурники, про що думають художники, малюючи оголених людей, і скільки готові платити позерам.
У пошуках відповідей на питання ми вирушили в Харківську державну академію дизайну і мистецтв (ХДАДМ) – один із найстаріших мистецьких навчальних закладів України. Лаборант кафедри живопису Людмила Заволока розповідає, що в післявоєнні роки ректор вишу особисто відбирав натурників: охочі працювати приходили на кастинг і шикувалися в ряд, з якого обирали найбільш типажні. Зараз в академію влаштуватися простіше, але в цьому році натурників не вистачає. За словами Людмили Заволоки, багато хто не знає про цю професію, а інші не хочуть оголюватися. Та й платять за статичну роботу небагато: за годину позування в одязі – 24 гривні, оголеним – 33. На місяць із напруженим графіком можна заробити близько 3000-4000 гривень.
У позери частенько йдуть пенсіонери або студенти. Працювати доводиться по кілька годин, завмираючи на 45 хвилин і роблячи короткі 10-хвилинні перерви між заняттями. Викладач кафедри малюнка Олег Омельченко розповідає, що для оголеного позування в академії цінують добре складені тіла. Зріст, вага і параметри не мають значення, але перевагу віддають чоловікам атлетичної статури, щоб була видна анатомія, мускулатура і кістки, а у жінок важливі пластичність, пропорційність і красиві вигини. Відбираючи натурників для живописних робіт, в академії звертають увагу навіть на засмагу. Іноді моделей просять не ходити на пляж, оскільки колір пошкодженої сонцем шкіри важко передати фарбами.
За годину позування в одязі платять 24 грн, оголеним — 33.
У, здавалося б, розміреній і спокійній роботі натурників трапляються і курйози. "Колись студенти малювали подвійну постановку. Щупленька жінка лежала, а велика – стояла над нею і трималася за опору. В процесі роботи та, яка стояла, заснула і звалилася всією вагою на лежачу, яка тут же почала кричати і лаятися. Заняття проводив ректор, який тут ж заметушився, але не міг підняти модель в тілі", – згадує Людмила Заволока.
А художниця Вікторія Тєлєтова зв'язала долю з професійним натурником. "Ми познайомилася з ним в академії, коли він позував у нашій групі. Відтоді багато малюю, тепер уже чоловіка, він виразний", – поділилася художниця.
Зустріти натурників можна і в приватних майстернях. У Харкові в одній із них навіть проходили "вечірні начерки", куди помалювати оголену натуру вечорами приходили студенти художнього училища, академії та просто любителі.
Вечірні начерки. Заняття для всіх охочих.
Для студентів. Важлива мускулатура і пластика.
ЗАРАДИ ГРОШЕЙ: ПОЗУВАННЯ ПО ДЕВ'ЯТЬ ГОДИН І НЕПРИТОМНІСТЬ
Харків'янка Валерія Бучук про важливість роботи натурників знає не з чуток, адже сама не тільки позує, але також малює і фотографує. Позувати вона почала кілька років тому для студентів столичної Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Дівчина згадує: тоді молодих моделей у виші було мало, і вона була дуже затребуваною. На кафедрі рисунка навіть проходила виставка портретів Валерії.
У будні дівчина працювала по дев'ять годин, а у вихідні позувала в приватних майстернях художників, де платили утроє-четверо більше. Після невеликої перерви в роботі потреба змусила Валерію знову стати натурницею. "Найскладніше – не рухатися. Коли починає щось затікати, доводиться терпіти біль. Через два роки роботи у мене почалися проблеми з кровопостачанням ніг, тому зараз я позую трохи – по чотири години на день. Одного разу, стоячи в контрапості (прийом зображення фігури, при якому положення однієї частини тіла контрастно протиставлено положенню іншої частини. – Авт.), спираючись на одну ногу, я знепритомніла, – згадує Валерія. – Ця робота привертає мене тим, що можна повністю віддатися власним думкам. Якось я працювала касиром в магазині, а це, повірте, набагато важче".
Дівчина запевняє: головне якість для натурника – пластичність і вміння красиво стояти, виразно зображуючи рух. Позує дівчина як одягненою, так і оголеною, і запевняє, що ніколи не стикалася з непристойними пропозиціями від художників або студентів. "Ставлення до оголеної натури в нашому середовищі дуже спокійне. Завдання студентів – правильно зобразити тіло на полотні, вони не думають про те, що перед ними оголена дівчина – вони працюють з матеріалом, бачать натурницю як пластичну кольорову пляму", – розповіла Валерія.
Для натурника важлива пластика.
Валерія малює і позує.
ДОСВІД: ТИСЯЧІ ПОРТРЕТІВ І СПІЛКУВАННЯ
Володимира Пестрякова можна назвати натурником-ветераном: він працює в Харківській держакадемії дизайну і мистецтв вже 16 років. Чоловік займався наукою в Інституті низьких температур і завжди захоплювався мистецтвом. Після виходу на пенсію знайомі запропонували йому спробувати попрацювати в ХДАДМ натурником. Відтоді різні покоління студентів написали з Пестрякова тисячі робіт.
Зараз 81-річний Володимир Олександрович працює інженером на кафедрі загальної та експериментальної фізики Національного технічного університету ХПІ і, незважаючи на вік і пошкоджене стегно, по кілька разів на тиждень приходить позувати в академію. "Це непроста робота, але мені вона подобається. Поки позую, спілкуюся зі студентами на найрізноманітніші теми, адже я дуже різнобічна людина. Я люблю мистецтво, розбираюся в ньому, ще в 1980-ті закінчив курси при художньому музеї, де дізнався багато чого про живопис та графіку. Ця робота – мій внесок в мистецтво", – поділився харків'янин.
Раніше Володимир Пестряков позував по вісім годин на день, зараз же в силу віку – удвічі менше. "Всі пози вимагають терпіння, але є дуже важкі. Як не дивно, досить важко позувати лежачи. А ось стоячи я вже практично не позую", – розповів нам Володимир Олександрович. Буває, що некомфортно позувати оголеною через холод в аудиторіях, але в академії намагаються створити комфортну атмосферу для роботи: встановлюють обігрівачі, завжди можна випити теплий чай.
Досвідчений натурник з радістю вказує на свої портрети, які в якості кращих робіт студентів прикрашають стіни навчального корпусу. На графічних малюнках Володимир Пестряков нагадує жителя якийсь арабської країни. За словами натурника, все його пози і образи ретельно продумують викладачі, а іноді і самі студенти. Від себе він може внести лише невеликі зміни, що дозволяють позувати йому більш комфортно.
Будинки Володимир Пестряков зібрав цілу колекцію етюдів, ескізів, картин різних авторів, є серед них і його портрети, подаровані талановитими студентами. Харків'янина можна часто зустріти на виставках. А свою фізичну форму, яка дозволяє витримувати статичні пози, він із молодості підтримує баскетболом. Навіть з хворою ногою Володимир Олександрович влучно закидає м'яч в кільце.
Досвідчений натурник. 81-річний інженер захоплюється баскетболом.
В академії. Володимир Пестряков (сидить) на студентській роботі.
АТМОСФЕРА: У НАТУРНИЦІ – З ОФІСУ
Ще студенткою Ліна Ткаченко почала працювати натурницею за запрошенням однокласниці, яка пішла навчатися в ХДАДМ. Дівчина відразу погодилася позувати оголеною. Згадує, що у виші її підготували до майбутньої роботи, студенти допомогли розслабитися, підтримували, і все пройшло весело і легко.
За освітою Ліна економіст, але ця професія виявилася їй не до душі. "Мені дуже подобається творча атмосфера. Я прив'язуюся до кожної групи, з якою довго працюю, ми дружимо зі студентами. Мені дуже цікаво спостерігати за тим, як вони розвиваються, я в курсі всіх сучасних художніх течій. Потрапивши в звичайний офіс, я розгубилася. Були зовсім інші люди, зовсім інші теми для розмов, і я повернулася в академію. Ця робота мені дійсно цікава. Я навіть сама захотіла стати художником, але у мене немає таланту до малювання", – розповіла Ліна.
Професія накладає відбиток на суглоби і м'язи: після 10 років дівчина не завжди може довго стояти, і іноді відмовляється від таких положень. Втім, до втоми в академії ставляться з розумінням, і часом дозволяють робити більш часті перепочинки. "Бувають такі положення, які неможливо витримати довго, наприклад, з упором на стегно або коліно", – додає Ліна. Робоче напруження вона знімає ранковою та вечірньою розминкою, іноді – йогою.
Захоплення. Ліна Ткаченко мріяла стати художником.
ПОЗЕРИ РЄПІНА: РІДНЯ і ДИЯКОН
Один з найвідоміших живописців Харківщини Ілля Рєпін також любив малювати з натури. Як розповіли "Сегодня" в Художньо-меморіальному музеї ім. Рєпіна в Чугуєві, одним із перших йому позував диякон Іван Уланов. Спочатку портрет був етюдом до картини "Хресний хід в дубовому лісі", але в підсумку став самостійним твором, відомим зараз як "Протодиякон". Колоритного священнослужителя оцінив відомий художник Іван Крамськой, а композитор Модест Мусоргський називав його "вогнедишною горою". "Також в Чугуєві Рєпіну позував чоловік його хрещеної – Іван Радов, портрет якого в Парижі виставили під назвою "Таємниця мужика з поганим оком" через розмови про те, що чоловік був схильний кого-небудь наврочити", – розповідають у музеї. Подейкують, що силу лихого ока натурника відчув на собі і художник. Зараз полотно зберігається в Третьяковській галереї. Ще одна модель Рєпіна – чугуївська красуня Софія Любицька. Ніжні квіти в волоссі підкреслюють природну красу, а насичений червоний фон допомагає виділити світле обличчя і глибокий погляд. Позував Іллі Юхимовичу і його двоюрідний брат Трохим Чаплигін, якому він був вдячний за знайомство з акварельними фарбами і навчання малюванню.
Іван Уланов. Цей портрет оцінив Мусоргський.
Інтимний портрет Любицької.
ІМПРОВІЗАЦІЯ І ЧУЖІ РУКИ
Художники вважають, що половину успіху картини становить робота моделі. Однак для метрів часто позують і непрофесійні моделі, яких вони знаходять серед своїх друзів і родичів. У кожного майстра – свій спосіб роботи з позерами. "Від своїх моделей я чекаю, щоб вони зловили витає в повітрі ідею і самостійно імпровізували. Найкраще позує людина розкривається, коли знаходиться в природній для себе позі. Тоді він виявляє характер і найкращі якості своєї статури. Для цього потрібно, щоб модель розслабилася. Тому я намагаюся розговорити своїх моделей, щоб вони забули про те, що позують", – поділився художник Олег Омельченко, чиї роботи знаходяться в приватних колекціях і музеях України та Європи.
Іноді майстри малюють з натури людини в повному обсязі, а лише деякі частини. Так, малюючи кобзаря з бандурою, Омельченко зобразив на полотні руки власного батька, який під час написання картини позував з гітарою, чого на картині, звичайно ж, немає.
Періодично живописці з різних регіонів України приїжджають в Харківську область на пленери в село Нескучне, на батьківщину знаменитої художниці Зінаїди Серебрякової. Під час подібних виїздів вдається вмовити місцевих селян попозувати для майбутнього шедевра. "Сім'я, у якій ми зупинялися по час пленеру, охоче погодилася попрацювати. Ми писали батьків і дітей у дворі в їх повсякденному одязі, а портрети подарували їм на пам'ять", – розповів художник Андрій Ключников.
Головні теми