Бригади мобільних волонтерів Гуманітарного штабу Ріната Ахметова часто є єдиними, хто доставляє допомогу в найвіддаленіші куточки охопленого війною Донбасу. Саме вони приїжджають і в "сіру зону" – райони, які знаходяться якраз посередині між двома конфліктуючими сторонами. Через цю середину толком не зрозуміло, що тут за влада і чого чекати жителям. Одне ясно без застережень: тут пройшла велика біда, тут потрібна допомога.
ПАВЛОПІЛЬ. У "сіру зону", як втім і в будь-яку іншу, мобільні волонтери Гумштаба виїжджають з Маріуполя ще затемна. По битих війною дорогах дістатися до потрібного місця з комфортом не вийде. Вибоїни в асфальті, блокпости, покажчики "Обережно, міни!" по узбіччях, сумні очі людей в селах Волноваського району говорять про те, що тяготи і позбавлення не закінчилися. Але при виді фургона мобільних волонтерів Гумштаба погляди теплішають, народ починає потроху стікатися до місця видачі продуктових наборів, які привозять волонтери. Для них допомога Гуманітарного штабу – не просто підмога, а часто і перший засіб виживання. "Не живемо, а дійсно виживаємо на крихітні пенсії. Якби не городи і не допомога Гумштаба, повмирали б від голоду, – розповіла "Сегодня" мешканка села Павлопіль, що під Маріуполем, Марія. – За вісім місяців ми сидимо без води, а поскаржитися нікуди. Автобус до Маріуполя коштує 15 гривень в одну сторону. Чи багато накатаєш, якщо пенсія – 1350 гривень, а в лікарню треба?"
Павлопольчани кажуть: з села виїхала молодь, залишилися лише старі-пенсіонери. Тут немає школи і дитячого садка, нечисленні павлопольські діти їздять навчатися в сусіднє село. Поки бригада мобільних волонтерів звично чітко і злагоджено видає нужденним продуктові пакети, павлопольчани розповідають, що до цього часу не можуть забути страшний 2014 рік, коли війна стукала в усі будинки крихітного села. "Слава Богу, ніхто не загинув, але були у нас поранені і контужений. Наприклад, сусід Анатолій Степанович йшов в магазин, коли почався обстріл. Поранило в руку, ногу, контузило – до цього часу не чує. Або ось Галина Іванівна свою восьмирічну дочку-інваліда встигла в льох спустити, а сама потрапила під осколки снаряда, що розірвався. Ззаду її всю посікло. Її мама, бабуся дівчинки, не змогла пережити побачене, через два дні померла", – скрушно розповіла павлопольчанка Олена.
МИРНЕ. У селищі Мирне, недалеко від Павлополя, приїзду волонтерів Гуманітарного штабу Ріната Ахметова чекають більше ста осіб. Незважаючи на мороз, люди похилого віку стяглися до будівлі селищної ради. "Холодно, а що робити?" – Каже мешканка села Євгенія Павлівна. Один діяльний місцевий житель пропонує видавати продуктові набори прямо з борту вантажівки, що не вивантажуючи їх в будівлю адміністрації. Замерзлі пенсіонери проганяють "діяча" і найвитриваліші допомагають волонтерам з розвантаженням. "Є у нас свої постраждалі від обстрілу влітку цього року. Наприклад, бабуся 75-річна, у якої весь будинок рознесло влученням снаряда. Вона живе в літній кухні, замість даху – шматок брезенту. Страждає головними болями від контузії, – розповіла мешканка Мирного Олена. – Продуктовий набір приходить отримувати за неї соцпрацівник".
Вміст наборів виживання дбайливо упаковують ще раз, щоб довезти до будинку. Мірненці, як і їхні земляки з інших селищ і міст, стверджують, що без продуктів Гумштаба їм було б украй важко, а деякі, самі знедолені люди, просто не змогли б вижити. Всього в той день жителям і переселенцям Волноваського району мобільна бригада Штабу Ріната Ахметова доставила 605 продуктових наборів.
Головні теми