Донеччани стоять у чергах біля пунктів пропуску по 5-10 годин, підриваються на розтяжках і зомлівають від спеки, але не припиняють спроб виїхати за лінію розмежування, на вільні території. Кожен по-своєму називає місце, де йде нормальне життя, і причини потрапити туди у всіх різні, а ось шлях туди приблизно однаковий у всіх. Він довгий, важкий і непередбачуваний. Сегодня.иа дізналася у донеччан, як вони перетинають лінію розмежування.
Невже сотні автомобілів це безпечніше, ніж автобус?
"Ми думали, що пекло – це коли твій автобус стоїть п'ять годин на пункті в'їзду-виїзду, і половина пасажирів не мають перепусток, а прикордонники кажуть, що через це розвернуть назад весь автобус, – розповіла донеччанка Лілія Іванчук. – Виявилося, що то були ще квіточки. Пекло – це коли ти стоїш приблизно 400-й у черзі біля блокпосту на 36-градусній спеці в чистому полі і розумієш, що будеш тут ночувати. Коли воду в літровій пляшці розтягуєш на добу, коли дитина близько до втрати свідомості через те, що кілька годин просиділа в машині, на сонці. Ось що таке пекло!".
Заборона на перетин контрольних пунктів в'їзду-виїзду (КПВВ) пасажирських автобусів досі дивує донеччан. Вони не розуміють: невже черга з півтисячі автомобілів це безпечніше, ніж кілька автобусів, здатних одночасно перевезти 30-50 людей? "Ми стояли біля Волновахи, і звідкись, з боку Докучаєвська, почала стріляти артилерія. Чути дуже добре було. Ми трохи під машини не кинулися. А куди ще ховатися, в чистому полі стоїмо", – розповів донеччанин Валерій Тютюнник.
Фото: Соцмережі
Кордон на дорогому замку
Черга на в'їзд-виїзд – це всього лише один епізод у подорожі донеччан. До КПВВ ще треба дістатися. До нульових блокпостів під Волновахою та Артемівськом з Донецька ходять автобуси з Південного автовокзалу. У бік Волновахи – 50 грн, у бік Артемівська – 100 грн. Бігають кожні півгодини з шостої до одинадцятої години ранку. Доїхавши до "нульового", пасажири починають довгу подорож вздовж вервечки автомобілів, що стоять у черзі на кордоні.
"У Волноваху підвезіть, будь ласка!", "До Маріуполя підкиньте одну людину!" – звучить рефреном кожну хвилину. Водії розводять руками – машина забита. Хтось бере "на борт" пасажирів – безкоштовно, від душевних щедрот, можуть і за гроші, тому що бізнес такий. У середньому проїхати кордон коштує 200-300 гривень.
"Коли ми стояли на виїзді, до нас підійшов водій і запропонував свої послуги. Ми були з дитиною, звісно, погодилися, щоб не мучитися на спеці. Водій був "всього" 50-м у черзі, за півтори години ми проїхали "нульовий", через 20 хвилин були на КПВВ, який пройшли за півгодини, тому що там запускали на перевірку по 10-15 машин одночасно", – розповів донеччанин Юрій Шелкін.
У зворотний бік – та ж ситуація. Біля КПВВ ходять старі і молоді і просять ("до Оленівки не підкините?" "Відвезіть у Донецьк, дуже прошу, мені на роботу завтра!"). Але з цього боку все гірше – автомобілі набиті добром і продуктами (не більше 50 кг на людину, як того вимагає порядок СБУ), тому беруть не всіх.
Небезпеки лісопосадки-туалету
З побутових зручностей на тому ж блокпосту і КПВВ на волноваському напрямку широко представлена... лісопосадка. Неабияк засмічена і зі специфічним запахом людської життєдіяльності. За останні три тижні три людини, які пішли в зарості у своїх справах, натрапили на мінні розтяжки.
"Розповіли про те, як минулого тижня чоловік вибухнув там. Вийшов назад, тримається за живіт, а там – криваве місиво. Сів – і впав без свідомості. "Швидка" приїхала, забрала, але у дуже поганому він був стані, невідомо, чи вижив. А до цього жінка була – так само підірвалася", – розповіла макіївчанка Ірина Боднарук.
Замість тентів від сонця – гілки дерев. Ані води, ані туалетів, ані кіосків з перекусом, ані аптечних кіосків. За характером викинутих обгорток від ліків можна зробити висновок, що найважче доводиться "сердечникам". Втім, місцеві жителі вже налагодили нехитрий бізнес біля автомобільних черг – продають чай і каву з пакетиків в одноразових стаканчиках – по 5 і 7 гривень відповідно. На розігріві – бувалий самовар на дровах. До чаю можна взяти або пакет насіння, або пряник. Поруч продають мед у баночках, а спритні місцеві хлопці привозять на велосипедах на продаж яблука.
Фото: Соцмережі
"Коли ще працював Курахівський блокпост, там цілі низки ходили – хто продавав пиріжки, хто чебуреки, хто воду. Зараз біля артемівського блокпоста пляшка води до 30 гривень коштує", – говорить Юрій Шелкін.
Новий блокпост під Новотроїцьким ще в процесі будівництва і навряд чи скоро почне свою роботу. Так само поки що не стоїть питання будівництва логістичних центрів та інших зручностей для тих, хто в'їжджає-виїжджає. "По-моєму, набагато зручніше для всіх було б повернути хоча б автобусне сполучення", – говорить Боднарук Ірина.
"Бойовики запитали номер перепустки в зону бойових дій"
На цьому труднощі не закінчуються. В процесі переїзду через лінію розмежування можна зіткнутися як мінімум з двома з них.
Фото: Соцмережі
Перша – відсутність довіреності на дитину. Пощастило тим, хто встиг оформити до 1 серпня цей документ у нотаріусів. З початку місяця реєстри закрилися, і доручення виписуються тільки на вільних територіях.
"Не всі знають, що якщо дитина їде з одним з батьків, то на другого потрібна довіреність. При мені молода жінка плакала на кордоні, мовляв, де їй чоловіка шукати, якщо він рік як зник і не з'являється – адже він повинен підписувати довіреність. Знаю, що іноді пропускають таких, а іноді і завертають назад", – розповіла мешканка Горлівки Інна Кожем'яка.
Друга складність – відсутність пропуску в базі. Особливо це стосується так званих електронних перепусток. "Мені прийшло підтвердження на сайті оформлення перепусток, що все оформлено, а під час поїздки мене не знайшли в базі. Через пару годин раптом моє прізвище там з'явилося, але все одно було неприємно доводити, що я законослухняний громадянин, а не диверсант", – поділився макіївчанин Юрій.
Цікаво, що номери пропусків дуже цікавлять бойовиків "ДНР", які влаштували під селищем Оленівка свій блокпост-митницю. Це призвело до появи нових багатогодинних черг.
"З'явилося, звідки не чекали. Під'їхали – черга, машин 50. Не рухалися взагалі. Виявляється, всіх переписували. Вручну – прізвища, імена, номери паспортів, номер кузова машини. Самі уявляєте, з якою черепашачою швидкістю все це відбувалося! Потім зажадали повідомити номер пропуску в зону бойових дій". Так і сказали! У нас були паперові перепустки, але ми сказали, мовляв, у нас електронні перепустки, номерів не знаємо, за паспортами нас "пробивають" по базі", – розповів донеччанин Юрій Шелкін. За його словами, бойовики не пояснили, навіщо вони роблять безглузду, але довгу роботу. "По істериці тіток з далеких машин було чути, що в Донецьку також введуть пропускну систему, як в Україні", – зазначив донеччанин. Втім, поки підтвердження цим чуткам немає.
Головні теми