Вікторія Яковлева
Після того, як у всьому світі стало відомо про українських дітей, що кидають свої будинки, більше іноземців захотіли усиновити наших малюків. Але в Україні не поспішають віддавати хлопців на усиновлення за кордон.
За час початку АТО, іноземні усиновителі стали в три рази частіше цікавитися тим, як стати батьками для маленьких українців. Але більшість прохань відхиляється. "За останні п'ять років було тільки чотири випадки усиновлення сиріт з Дніпропетровська іноземцями, – говорить глава правозахисної організації "Допоможемо дітям" Микола Кожушко. – А офіційних заяв іноземців – 21. Цікавляться ще більше, але от домагатися усиновлення, дізнавшись всі нюанси, наважуються одиниці". За словами правозахисника, пріоритет в усиновленні віддається українським сім'ям. Спеціаліст і сам виступає за українського усиновителя, адже за кордоном життя дитини контролювати складно. "Зазвичай наші служби виїжджають туди, коли вже щось трапилося. Це затратно для нашого боку постійно їздити, і візу потрібно відкривати, – розписують усі перепони Кожушко. – Звичайно, коли щось трапилося в родині, то наш приїзд просто необхідний". На думку правозахисника, іноземці частіше ставляться до усиновлення більш невимушено, ніж варто було б. Вони частіше з першого разу вибирають дитину, пригощають її солодощами і вже готові забирати в сім'ю. А адже прийомні батьки повинні пройти спеціальний тренінг, тести, відвідувати дитину, забрати її на вихідні, а не говорити на першій же зустрічі, що готові бути її мамою і татом. За словами Кожушко, приблизно половина усиновителів тренінг не проходять. "Діти – це не іграшка, вони вірять і звикають. – Каже правозахисник. – З-за кордону вже повернули хлопчика, який не підійшов батькам за станом здоров'я. Це величезний стрес для дитини". Втім, іноземці не вважають свій підхід до усиновлення легковажним, а кажуть, що українській стороні слід було б пом'якшити правила. "Ми з дружиною давно хотіли усиновити дитину, але дивлячись на новини з України, прийняв рішення, що малюк повинен бути звідси, – розповідає житель штату Массачусетс Стів Андерсон. – Але ми не думали, що це буде настільки складно, ми навіть не можемо дізнатися, що саме потрібно для усиновлення. І звичайно, ми не готові так часто відвідувати дитину, щоб впізнати її трохи краще. Постійно перетинати океан, щоб оформити папірці, марнотратно".
За даними начальника управління служби у справах дітей Алли Литовченко, у Дніпропетровську 1760 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них 89,2% дітей на сімейних формах виховання, а не в державних установах. У місті 80 прийомних сімей та ДБСТ. Що стосується усиновлення, то за рік таким правом скористалися 35 сімей, 33 з яких українські, дві – американські. Правда, зазвичай усиновителі хочуть забрати дітей молодшого віку і тих, хто не має проблем зі здоров'ям. "Всиновили 11 дітей до року, 16 дітей до двох років, у віці від 3 до 6 років – чотирьох дітей, а з 6 до 10 років нових батьків знайшли двоє", – наводить статистику Литовченко.
По всій Україні не більше 10% дітей-сиріт знайшли прийомних батьків за кордоном. До 2007 року іноземці частіше всиновлювали дітей, пізніше ситуація змінилася. "Тепер і українці не бояться брати дітей навіть з серйозними діагнозами, – каже керівник проекту "Сирітству ні" фонду Рината Ахметова Дар'я Касьянова. – Але наша позиція така, що у дитини повинна бути сім'я, незалежно від того, з якої країни батьки". За даними фонду, за 9 місяців за допомогою проекту сім'ю здобули 1300 дітей. "Зараз ситуація в країні така, що поруч із соціальним сирітством з'являється біологічне, коли батьки гинуть. І наша задача допомогти таким дітям швидше опинитися в сім'ї", – говорить Касьянова.
Головні теми