У мешканки села Кравиця Царичанського району Дніпропетровської області Оксани Малик народилася десята дитина! При цьому 39-річна жінка вже тричі бабуся – з її старшою дочки Оксани 22 роки. "Сегодня" поспілкувалася з дивовижною мамою в пологовому будинку і дізналася, як сім'я зважилася на таку кількість малюків і як справляється з численним потомством.
Оксана народила ще 14 травня, але вони з маленьким Олегом досі в пологовому будинку. З малюком все гаразд, просто лікарі вирішили потримати його під ультрафіолетовою лампою і почекати, поки дитина набереться сил, а мама прийде до тями після пологів. Хлопчик вагою 2980 г і зростом 49 см вже в п'ятницю разом з мамою вирушить додому до численних братикам і сестричкам.
"У нас невелика різниця між дітьми, всі вони вже чекають братика будинку, – каже Оксана Малик. – Та й я сама дуже хочу до чоловіка". Сім'я Малик управляється з усіма дітьми без допомоги бабусь, а й ні на що не скаржиться. "Ми живемо в будинку на п'ять кімнат, в селі, у кожної дитини своя ліжко, – розповідає Оксана. – Я працюю мамою, а мій чоловік – далекобійником. Нам всього вистачає, держава допомагає, виплати на дітей отримуємо".
До того як обзавестися такою кількістю діточок, Оксана працювала на невеликому макаронному виробництві, а потім догляд за дітьми став віднімати у неї весь час. "Після того як народилася перша дочка, я довго не могла завагітніти, – ділиться мати-героїня. – Були викидні, зриви, я подовгу лежала в лікарні, але ми з чоловіком вирішили: будемо народжувати стільки дітей, скільки дасть Бог".
У Оксани це другий шлюб. З чоловіком Юрієм, від якого жінка народила дев'ять діточок, вона познайомилася в церкві. Каже, це найкращий чоловік на Землі, який її у всьому підтримує. "У моєї мами четверо дітей, я її обійшла, – усміхається жінка. – Взагалі ми з чоловіком не народжуємо дітей, ми їх приймаємо. Скільки Бог дає, стільки й приймаємо". За словами жінки, родичі та знайомі спочатку з подивом ставилися до того, що у сім'ї діти з'являються один за одним, а потім стали підтримувати і не лізти з моралями – з кожним новим малюком щастя і любові у цій родині тільки додавалося.
А ось бабусі багатодітній мамі допомагають рідко – живуть у десяти кілометрах. Втім, Оксана з чоловіком вже звикли справлятися самі. Оксана каже, що побут з такою кількістю дітей – справа звичайна. "Поки вони маленькі, не потрібно готувати величезну каструлю борщу, вони їдять небагато, ще й постійно треба вмовляти, – каже жінка. – Вранці роблю чоловікові й дітям бутерброди, кашу. Потім відводжу старших до школи. Після чого, як у всіх мам: потрібно приготувати обід, прибрати хату, пограти з дітьми, укласти їх спати". Підтримку Оксана знаходить у старшої дочки: вона і маму підтримує, і зі своїми дітьми управляється виключно сама.
Більшу частину дня діти Маліков проводять на свіжому повітрі, практично не хворіють. Покупними солодощами їх не балують – в сім'ї люблять домашнє печиво і запечене м'ясо.
Трьох останніх малюків Оксана народжувала в дніпропетровській лікарні імені Мечникова. Каже, що сюди прийде і за одинадцятою дитиною. Головлікар пологового будинку Ніна Рубан каже, що зараз на Дніпропетровщині стало народжуватися більше діточок, незважаючи на війну. "Виходить, що в нашій лікарні і військових рятують, і дітей приймають, – каже лікар. – Це життя, і не варто боятися народжувати дітей, це справжнє щастя! Перед війною у нас тут з'явилися три трійні поспіль, а жінки з області приїжджають і за четвертою, і за п'ятою дитиною...".
Читайте також:
Головні теми