Андрій Нікітін
З Дніпропетровська до Слов'янська та Краматорська поїхала чергова група переселенців, які ще навесні втікали від війни в сусідній регіон.
Збір бажаючих повернуться додому призначили на ранній ранок. Точка збору – Штаб допомоги переселенцям. Далеко не всі донеччани виявилися пунктуальними – до призначеного часу – пів на сьому ранку – до автобусу прийшла лише половина переселенців. Решта підтягнулися лише до 7.00. Причому, одна дівчина забула у родичів вдома паспорт, так що відправку автобуса затримали ще на півгодини.
Пасажири помітно нервували, періодично виникали дрібні скандали: хтось був незадоволений своїм місцем в автобусі, сперечалися, чи потрібно робити зупинки, щоб поповнити запаси води і їжі. Замість запланованого часу, автобус відправився в Слов'янськ на півтори години пізніше – о 8.00. Між собою переселенці спілкувалися мало.
Початок шляху
Шлях через Дніпропетровський, Новомосковський, Павлоградський райони Дніпропетровської області був спокійний. На блокпостах огляд автобуса не проводили. По Павлограду проїхала колона "Уралів", десантники везли із зони АТО в Дніпропетровськ танки.
В дорозі трохи поспілкувалися з переселенцем Владом. Хлопець спокійний, слухає музику. Каже, що виїхали зі Слов'янська всією сім'єю, забрали навіть собаку. На вулиці Артема, де він живе, йшли одні з найзапекліших боїв. Однак, війну Влад не застав.
Ближче до Донецької області обстановка стала більш напруженою. У Петропавлівському районі за Александрополем на блокпосту автобус зупиняли. Блокпост знаходиться на околицях села, по розбитій дорозі мало хто їздить. Кожний транспортний засіб викликає підозру. В автобус заходить автоматник, документи не перевіряє. Помітно, що йому куди більш цікаво поспілкуватися з людьми, які втекли із зони АТО. Поставив кілька запитань "Як справи?", "Як настрій?", побажав вдалої дороги.
Олександрівський район Донецької області проїхали спокійно. Звертає на себе увагу те, що дороги тут набагато гірші, ніж у сусідньому регіоні. Та й порожніх сіл набагато більше.
Перетинаючи кордон Слов'янського району Донецької області, кілька переселенців помітно пожвавилися: "Ось він, рідний дім". Буквально відразу ж під'їжджаємо до місцевої пам'ятки – перший блокпост так званої "Донецької народної республіки". Зупиняємося на кілька хвилин. Блокпост зачищений українською армією, але виглядає, за висловом водія автобуса Сергія, зловісно. Кілька бетонних плит з написом "Укропы STOP" з безліччю отворів від куль, мішки з піском. Блокпост збудований в кілька рядів, навколо – траншеї. Між мішками і траншеями – порожні пачки сигарет. Молодь повеселила знайдена серед сміття порожня пляшечка з-під елітного парфуму.
Краматорськ і Слов'янськ після звільнення
Під'їжджаючи до Краматорська, кілька людей починають метушитися, збирати речі. У самому місті, на перший погляд, спокійне життя, на вулицях багатолюдно. Місто прикрасили українською символікою, вивісили білборди "Спасибі українській армії за звільнення Краматорська". Однак, кілька таких білбордів невідомі облили чорною фарбою. Всі припали до вікон, коли побачили на власні очі, що таке війна – кілька верхніх поверхів житлового будинку в центрі міста були повністю зруйновані.
У Краматорську багато військових і техніки. Але місцеві вже звикли – на бійців практично не звертають уваги. Місто проїхали швидко – основна частина переселенців їде в Слов'янськ. В'їзд в місто охороняють десятки військових. Це найбільш укріплений блокпост на всьому шляху проходження з Дніпропетровська – у солдатів сучасна зброя, стоять БТР, розбиті намети. Фотографувати блокпост і військових категорично забороняють, вимагають письмовий дозвіл від Штабу АТО. Насилу вдається умовити солдат зафільмувати спалену техніку ворога, яку не встигли прибрати.
Слов'янськ залишається напівмертвим. Практично порожні вулиці, на приватних будинках – сліди перестрілок, пошкодження від розірвалися снарядів. По вулиці Ленінградській дворові ділянки обтягнуті колючим дротом. Ходити по них небезпечно – ще багато розтяжок, можна підірватися на міні. Зараз рятувальники працюють над розмінуванням міста.
Під'їхавши до автовокзалу, де розбиті практично всі вікна, переселенці висаджуються, замовляють таксі і роз'їжджаються по домівках. Йдучи, одна з пасажирок сказала: "Якщо що, приїдемо до Дніпропетровська знову".
Нагадаємо, 5 червня сили АТО звільнили від бойовиків місто Слов'янськ і підняли над ним прапор України. Цього ж дня був звільнений Краматорськ.
Головні теми