Аліна Бонд
редактор В п'ятницю, 19 квітня в Києві відбудеться третя церемонія вручення Національної кінопремії "Золота Дзиґа", яка стала бажаною подією для кіноманів. Оголошувати переможців буде Олег Панюта, ведучий новин "Сьогодні. Підсумки", які виходять на телеканалі "Україна" щонеділі о 19.00. Напередодні українського "Оскара" ми поспілкувалися з Олегом про його почесну місію на фестивалі, кінематограф та улюблені фільми.
– Олеже, зізнайтеся, хвилюєтесь перед церемонією?
– Безумовно, але досвід прямих ефірів мене загартував! Вести "Золоту дзиґу" я буду з колегою по телевізійному цеху Дар’єю Трегубовою. До того ж вже кілька років поспіль я проводжу церемонії відкриття і закриття Одеського міжнародного кінофестивалю.
– А за якими ще кінофестивалями ви стежите, які відвідуєте?
– В студентські роки був "Пролог", на який я залюбки ходив. Бував і на "Молодості". Наразі це одна з найбільших кіноподій не лише України, а й усієї Східної Європи. Шкода, що зараз мені не вистачає часу, аби відвідувати його постійно. "Оскар", дякуючи телеканалу "Україна", я відстежую у прямому ефірі.
– Яким фільмам надаєте перевагу? Чим керуєтесь при виборі стрічки?
– Після "Оскару" переглянув головні стрічки-переможці. Я звертаю увагу на історію, яка оповідається, на акторів. Дивлюсь щось незвичне, що привертає увагу. Коли вийшов байопік про співачку Даліду "Любов і пристрасть. Даліда", я із задоволенням пішов. Мені було дуже цікаво подивитись режисерське трактування цієї історії. Але ще більше – послухати мелодії і пісні, які свого часу були частиною мого життя. Я йшов за переживаннями і відчуттями. Схожа історія була і з фільмом "Mamma Mia! 2" . Пісні – це те, що мене затягнуло, хоча сам фільм, зізнатись, доволі простенький.
– Часто відвідуєте кінотеатри? Судячи з публікацій у пресі, ви з донькою полюбляєте ходити на мультфільми.
– Тут я вже змушений! У моєму дитинстві екранізацій для кінотеатрів було вкрай мало. Пам’ятаю стрічку "Марія, Мірабела". Там дуже гарні комбіновані зйомки: поряд взаємодіють мальовані персонажі з живими людьми. З точки зору дитини, це було надзвичайно цікаво. Тому у мене залишилось відчуття, що перегляд мультфільму в кінозалі – це ціла подія, на яку обов’язково треба потрапити. Для доньки Анюти це теж своєрідне свято, адже мультфільми ми почали їй показувати пізно, у 7-8 років. Але зараз при всьому розмаїтті продукту, я б не все радив дітям. Анюта мене завжди питає: "Тату, тобі сподобався мультик?". І я їй чесно відповідаю, що дивитися можна, а от чи отримав я задоволення – то велике питання. Бо раніше дорослі знімали цікаві мультфільми для дітей. А зараз дорослі знімають їх для дорослих, аби ті приводили у кіно всю родину. Це вже бізнес.
– Якби вам запропонували долучитись до знімального процесу, у якому фільмі ви би знялися: документальному, комедії чи, можливо, озвучили героя мультфільму?
– Досвід в озвучці я вже маю. Нещодавно моїм голосом заговорив ведучий новин у одному з закордонних фільмів. У комедії точно не знявся б! Бо не маю такого комедійного хисту, як, скажімо, мій друг Юра Горбунов. Я би взявся за щось близьке по духу. За документалістику! Це дуже правдивий жанр, що дозволяє розповідати про найскладніші проблеми, показувати життя, яке воно є, говорити з глядачем його мовою. Зараз надзвичайно актуальна тема сирітства. Вона болить мені особисто. В Україні дуже багато діток лишаються без елементарних речей, не кажучи вже про батьківську любов і турботу. Долучити до обговорення і вирішення цієї ситуації якомога більше людей – ось завдання, що стоїть перед документалістикою. Впевнений, що не так вже й важко достукатись до глядачів і їх людяності. Бо ми, українці, дуже щирі і співчутливі. Я з радістю працюватиму над таким фільмом!
– Які теми, порушені у вітчизняному кіно, можуть стати світовим трендом?
– Українська щирість, відкритість, душевність – це те, чим треба пишатись і те, чим ми можемо похизуватись перед світом. Їх треба показувати. Так як і треба демонструвати нашу автентичність і унікальні традиції. Давайте лише без цієї нав’язливої перебільшеної "шароварщини". Свого часу світ уже захоплювався українським кінематографом. Згадайте Олександра Довженка. Це ж геній! Його "Земля" у списку найкращих фільмів усіх часів і народів. Хоча знімалась стрічка майже дев’яносто років тому. Зараз українське кіно нарешті відроджується. Дуже хотілося б, щоб кількість нових фільмів переростала в якість.
– Які здобутки сучасного українського кінематографу? Що особисто для вас стало відкриттям?
– Ми зараз спостерігаємо поступ вітчизняного кіно. Ставлення держави до кіноіндустрії змінилось на краще: корегують законодавство, на українське кіно надають пільги, збільшують фінансування. Щомісяця на екрани виходить новий фільм – це ж справжній бум! Думаю, головне – не зупинятись. З практикою прийде майстерність. І глядачі вже гривнею будуть підтримувати талановитих режисерів. Особисто я з інтересом переглянув фільм "Дике поле". Цікаво було подивитись, як на екрані втілили роман Сергія Жадана "Ворошиловград". До речі, цей фільм – один із фаворитів "Золотої дзиґи". У нього, як і у фільму "Брама", аж дванадцять номінацій. Найближчим часом планую подивитись стрічку "Гарет Джонс" про іноземного репортера, який вперше в західній пресі заявив про український Голодомор. З нетерпінням чекаю на вихід "Захара Беркута" за повістю Івана Франка. Дуже круто, що українського кіно нарешті знімають скільки, що лише встигай дивитись!
Нагадаємо, Сьогодні.Lifestyle вже поділилися повним списком номінантів на кінопремію.
Також опубліковано список претендентів на перемогу в номінації "Премія глядацьких симпатій".
Головні теми