Катерина Степаненко
редактор "Краще гір можуть бути тільки гори", – співав Висоцький. В істинності цих слів переконуєшся, коли потрапляєш до найвисокогірнішого регіону Грузії – Сванетії. Бувалі мандрівники з нашої компанії, які не раз бороздили простори швейцарських і італійських Альп, говорили, що ті пейзажі в рази поступаються сванським.
Крім гордих гірських хребтів, що поросли лісом, зі сніговими шапками, які не сходять навіть влітку, водоспадів, бурхливих річок, які "вискакують" прямо на дорогу, є тут і рукотворна фішка – вежі, які місцеві називають "кішками". У столиці регіону Местії вони датуються XIII-XIV ст., а в найвисокогірнішому селі Європи Ушгулі (2200 м над рівнем моря) – XI ст. Завдяки цим старожитностям Сванетія внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.
"Кішки" виконували безліч функцій. Побудовані під певним кутом, вони захищали від лавин. Господар, піднявшись на верхній третій поверх, міг за допомогою сигналів факела запросити сусіда в гості або попередити про небезпеку. Коли ж вона наступала, вежі перетворювалися на справжній форпост (вхід на висоті 3 м, сходи забиралася, і людина опинялася в неприступному кам'яному мішку). Історики кажуть, що сванів нікому не вдавалося завоювати. Напевно, тому грузинські царі любили тут зберігати свої скарби.
А ще вежі були маркером статусу: чим вище "кішка", чим краще її місце розташування, тим крутішим, висловлюючись сучасною мовою, був її власник. Сьогодні в них зберігають сіно, влаштовують оглядини для туристів і навіть готелі. А в темний час доби вони всі підсвічені і нагадують величезні свічки. Посидіти на терасі, милуючись цим видом, – обов'язковий пункт програми. Особливо приємний такий релакс після активного дня: до Сванетії їдуть заради трекінгу по горах, а з листопада по квітень тут можна покататися на лижах. Буквально за 8 км від Местії знаходиться молодий курорт Хацвалі (відкрили 2012 року). Тут працює одна 4-місна крісельна канатка, 2 бугеля, є кілька синіх і червоних трас. За 15 км від Местії курорт побільший і розкрученіший – Тетнулді (найвисокогірніший в Грузії). Він обладнаний 3 крісельними підйомниками, а протяжність його трас – 25 км.
Аеропорт в Местії. Ще одна грузинська архітектурна дивина.
Прогулянка в веселій компанії.
ЗВИЧАЇ: ЖІНКИ ЛІВОРУЧ, КОРОВИ ПРАВОРУЧ
Життя в горах, особливо взимку, дуже суворе, що не могло не позначитися на менталітеті сванів. Тут швидко руйнується стереотип про усміхнених, балакучих грузинів. Коли йдеш сванськими вулицями, місцеві жителі насторожено проводжають очима, а в погляді чітко читається: "Чужинець". Але при цьому ніхто не відміняв відому грузинську гостинність: гості для сванів – святе. До речі, особливо дорогим і шанованим тут прийнято подавати алкогольний напій, приготований з борошна, – рахі. Саме в такій варіації його прийнято пити з особливо значущих приводів. А ось рахі з яблук, груш, винограду – вже простіший варіант. У цього фруктового самогону – не менше 50 градусів. А ось вино в Сванетії не визнають, вважаючи, що в горах потрібно пити тільки міцні напої.
Такі цікаві нюанси ми дізналися від екскурсовода в сванському будинку-музеї в Местії, яка вже багато років живе в Сванетії, а сама родом з Харкова. Зараз у неї троє синів – спадкоємців знатного роду. "Пишаюся тим, що у нашої родини є власна церква, фамільне кладовище, вежа", – зізнається вона. Щоправда, вежа – новобуд, зведений чоловіком, старовинні (а їх на сьогодні в Сванетії налічується 347) – під охороною держави. Як і древній триповерховий будинок родини, в якому збереглося багато старовинних предметів побуту.
"Чоловік свого часу продав його державі, і це було правильне рішення, тому що вона допомагає грошима підтримувати все, що ви бачите, в нормальному стані", – каже Лариса.
Ушгулі. Ніщо не нагадує про те, що надворі XXI століття.
У будинку-музеї прекрасно збереглася мачуба – зимова житлова кімната, в якій в холодну пору року могло жити до 20 осіб – представників 2-3 поколінь (а в більш високогірних селах в таких будинках могло розміщуватися і 60 людей).
"При цьому для жінок в критичні дні, породіль була відведена спеціальна кімната поруч з приміщенням для корів (від тварин йшло тепло). Загалом, жінки – наліво, корови – направо, – жартує українка. – А ось в центрі мачуби стоїть різьблений дерев'яний трон. На ньому мали право сидіти тільки голови клану – макші. Саме з їх допомогою вирішувалися всі внутрішні конфлікти. Наприклад, якщо відбувалося ненавмисне вбивство, вони наказували родині винуватця віддати родині жертви свої родові землі. якщо ж умисне, то макші виганяли рід вбивці з Сванетії, щоб не було різанини, викликаної вендетою. Так зникло 400 родин".
Про сванську вендету відносно недавно, 2007 року, було навіть знято фільм "Сван". Його навіть хотіли представити на європейському кінофестивалі, але потім передумали, вирішивши, що після побаченого європейці вже точно не дадуть грузинам безвізовий режим.
Зимове житло мачуби. У центрі – трон для голови клану – макші.
ГАЛЯВИНА ВЕЖ. Цей будинок-музей, мабуть, одне з небагатьох місць в столиці регіону Местії, в якому виникає відчуття подорожі до минулого. В іншому ж це досить "прилизане" туристичне місце. Чого не скажеш про село Ушгулі. Воно знаходиться всього за 46 км від Местії, але сюди веде така убита дорога, що по ній можуть проїхати без ризику пошкодити днище тільки позашляховики, а добиратися доведеться близько 3-х годин (з цієї причини взимку до Ушгулі частенько просто не доїхати). Але побачене варто тряски і завмирання серця на особливо небезпечних ділянках серпантину. Село розташоване в гірській улоговині, зліва і справа яку оточують лісисті гори, а ззаду закриває кам'яна стіна Шхари – найвищої точки Грузії (див. центральне фото). І, як гриби на галявині, тут стоїть безліч веж, більшість з яких – IX ст. Завдяки віддаленості сюди ще не дотяглися щупальця цивілізації і глобалізації, а тому можна побачити картинку, яка відкривалася мандрівникам сотні років тому. Тому багато хто з жалем дізнається інформацію про те, що зараз дорога до Ушгулі ремонтується (за словами нашого водія, на те, щоб привести її до ладу, знадобиться 3-4 роки). Адже це означає, що турпотік сюди зросте в рази, і ушгульскі вулички, якими сьогодні розгулюють разом з рідкісними туристами корови і свинки, забудують широко використовуваними кафешками та гестхаусами.
Господиня вежі родом з України.
Сванурі. Сванська шапка.
СВАНСЬКЕ ЗОЛОТО: СІЛЬ С ПРЯНОЩАМИ І ТРАВАМИ
Що привезти з Сванетії? Сіль! Тут вона особлива. Щоб не висихала (а раніше сіль була у великому дефіциті), свани придумали товкти її разом з травами і прянощами: хмелями-сунелями, кінзою, насінням кропу, перцем, часником або черемшею. Вийшла чудова, дуже ароматна приправа.
КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ
- ВІЗА: для громадян України не потрібна.
- ГПРГІ: $1=2,35 ларі
- ПЕРЕЛІТ
Від Кутаїсі до Местії – 240 км, від Батумі – 270 км, а від Тбілісі – 480 км. Тому логічно, якщо мета вашої поїздки тільки Сванетія, брати квитки до Кутаїсі. Переліт Київ-Кутаїсі обійдеться в один бік в 3200 грн. Звідси двічі на тиждень здійснюються рейси до Местії (40 ларі, діти до 3-х років безкоштовно). Також є рейси з Тбілісі (65 ларі).
- ПЕРЕЇЗДИ
Оренда машини з Кутаїсі або Батумі до Местії обійдеться в 300 ларі. З цих міст регулярно ходять маршрутки: влітку може бути і 5 рейсів, а ось з осені до весни зазвичай один. Проїзд обійдеться в 25 ларі. Оренда позашляховика з Местії до села Ушгулі і назад (на 7 чол.) – 200 ларі.
- ЖИТЛО
У Местії багато готелів і гестхаузів на будь-який гаманець. Цілком комфортне житло можна зняти за 30 ларі на добу.
- ЇЖА
Обід на одного – 15 ларі, з вином – 20 ларі. Середній хачапурі – 8 ларі, кава – 3 ларі.
- ПОКУПКИ
Сванська сіль – 3 ларі (250 г), шапка сванурі – 20 ларі, сванський мед – 10 ларі (0,5 л), місцева яблучна горілка "натхані" – 5 ларі (0,5 л).
Автор дякує за допомогу в підготовці матеріалу Національній туристичній адміністрації Грузії і авіакомпанії YanAir.
Головні теми