Аліна Бонд
редактор До прем'єри українського фільму "Зустріч однокласників" залишився всього тиждень. Вже з 31 січня у всіх кінотеатрах України можна буде подивитися на фронтмена гурту "Друга ріка" Валерія Харчишина, актора і продюсера Андрія Бурима (НЛО TV) і актора театру "Золоті ворота" Олексія Нагрудного в головних ролях. А також зазирнути в світ чоловічої дружби, чоловічих переживань і чоловічих розваг.
Про те, що любить український глядач і як він виглядає, про критику в професійному середовищі і, звісно, про фільм "Зустріч однокласників" Сьогодні.Lifestyle розповідає генеральний директор дистриб'юторської компанії "Кінокомпанія ММД" Роман Мартиненко.
- Роман, в проекті "Зустріч однокласників" ви берете участь не тільки як дистриб'ютор, а і як співпродюсер. Чому захотілося заглибитися в виробництво?
- Якщо говорити відверто, я не асоціюю себе безпосередньо з продюсерством. Звичайно, мені цікаво займатися, в тому числі, продюсерськими аспектами, але я переважно надавав консультаційні послуги з боку нашої дистриб'юторської компанії. Ми колективно обговорювали з продюсером Іваном Букрєєвим (директор каналу НЛО TV) і режисером Валентином Шпаковим на рівні досвіду кожного з нас – що краще побачити нашому глядачеві в цьому фільмі, чого робити не варто. Від себе спробував максимально "вкластися" досвідом продажу фільмів для кінотеатральної аудиторії.
- Як конкретно допоміг досвід продажів?
- Багато в чому більшість українських фільмів знімаються "від зворотного". Творці таких фільмів вважають, що глядачеві буде цікаво дивитися їхній продукт, просто тому що вони "митці" і придумали щось феноменально круте. Але, в підсумку, коли фільм виходить в кінотеатри, виявляється, що це глибоко артхаусне кіно для дуже вузького кола глядачів. А продюсери потім дуже дивуються, чому тема кільчастих хробаків, умовно, абсолютно не цікава – це ж так красиво.
Моя роль полягала, в тому числі, в рекомендаціях з відбору сюжету, жартів, акторів, які були б цікаві великій кількості людей. Досвід дистрибуції дає можливість відчути глядацький інтерес. Кожен фільм має чіткі критерії комерційного потенціалу – акторський склад, сюжетна лінія, рекламна кампанія і інші. Цими знаннями ми обмінювалися, щоб фільм став максимально успішним.
- У які процеси, на вашу думку, не повинен втручатися продюсер?
- Вважаю, що немає таких процесів. У нас зараз все в зародковому стані, і немає ще сформованих команд, які б діяли за відпрацьованою схемою на поставлений результат. Продюсер несе відповідальність за якість проекту, а, отже, він повинен контролювати процес виробництва на всіх етапах. Це не обов'язково означає, що він втручається і нав'язує свої творчі рішення, але він повинен брати найактивнішу участь в обговоренні, розробці та інших творчих етапах створення стрічки.
- Наскільки є місце душі в комерційному проекті?
- Я взагалі вважаю, що комерційний проект однозначно повинен мати душу, філософію, нести ідею. Навіть незважаючи на те, що нам здається, що багато голлівудських комерційних релізів нічого "глибокого" не несуть, якщо добре розібратися, по-справжньому успішні проекти мають досить багатошарову структуру. Починаючи від глобальної ідеї, закладеної в сценарій фільму, і закінчуючи емоційними тригерами в кожному епізоді.
- "Зустріч однокласників" – форматна історія. Оскільки ви відповідали, зокрема, і за визначення сюжету, чому повірили в форматне кіно і саме в це?
- Ця концепція прийшла до нас від наших партнерів з Прибалтики. Насправді, адаптація сценаріїв успішних фільмів на своїй території – часта світова практика. Це дуже практично, особливо для тих територій, які знімають фільми з невеликими бюджетами.
Написання оригінальних сценаріїв забирає дуже багато часу і вимагає величезних грошей... Талановиті автори, які працюють над створенням сюжету, придумують поворотні події і опрацьовують героїв – повинні отримувати хороші гроші за свою роботу. Плюс, це питання часу – підготовчий етап може затягнутися і на кілька років. Тому покупка формату – це логічне рішення: потрібно відстежити ментально близькі проекти на прилеглих територіях і за розумні гроші купити формат. Далі проходить переродження фільму в нашій реальності: адаптуються герої, жарти, події і вуаля – глядач отримує абсолютно інше кіно, але засноване на структурі успішного фільму.
- Яким вийшов фільм?
- Для мене це комедія, яка передає переживання та емоції чоловіків, яким трохи за 30-ть (сміється), добре адаптована під сприйняття молоді. На мій погляд, це дуже хороший прийом, який повинен "вистрілити". В адаптації діалогів і сценаріїв брали участь відомі блогери Бампер і Сус, і це принесло "перчинку". Ми постаралися додати в дорослі діалоги трошки молодіжного хуліганства – буде 100% весело.
- За результатами дослідження агентства Creative Artists Agency, фільми з жінками в головних ролях обійшли за зборами картини з героями-чоловіками. У вас три головні герої – чоловіки. Чому так?
- Тому що в основі сюжету лежить історія трьох друзів, і одна зі складових їхнього життя – чоловіча дружба, яка пройшла через роки. Жіночої такої дружби не існує... Я жартую! Насправді, саме з цієї причини головні герої – чоловіки. Тому що ми відкриваємо світ взаємин чоловіків з друзями, з жінками і з власними комплексами. А другу частину можна вже знімати про жінок.
- Наскільки успіх залежить від головних героїв? Вони обов'язково повинні бути відомі?
- Звичайно, хороший акторський склад – це одна з основних складових успіху. Обличчя повинні бути впізнавані, подобатися глядачеві. Поки більшість українських фільмів робить ставку на історію, в Україні поки немає інституту кіноакторів, які б приносили творцям фільмів автоматичний успіх, якщо не брати до уваги Володимира Зеленського. Наш ринок формується – кожен може вистрілити. Ми активно працюємо над тим, щоб створювати інтерес у глядачів до героїв, і щоб успішне кіно "вирощувало" знаменитостей.
Я вважаю, що з "Зустріччю однокласників" нам пощастило. У фільмі головні ролі грають відомий артист Валерій Харчишин, і два актори, у яких сформувалася своя аудиторія, яка їх любить – Андрій Бурим і Олексій Нагрудний.
- Чому в Україні на цьому етапі знімаються переважно комедії?
- Я б не погодився з цим твердженням. Навіть на прикладі нашої компанії: минулого року ми випустили містичну драму "Брама", драму дорослішання "Коли падають дерева", комедію "Скажене весілля", вестерн "Дике поле" і сімейну комедію "Пригоди S Миколая".
Але є дві причини, чому комедії знімають досить часто. По-перше, це традиційний відомий успішний жанр для локального глядача, адже завжди смішно дивитися на себе з боку. І по-друге, для комедій, знову ж таки, не потрібен "надбюджет". Якщо знімати якісь фентезі і екшени – це зовсім інший порядок цифр, який наш ринок і досвід поки що не тягнуть. Але ми дуже сподіваємося, що з'являться круті трилери, жахи і інші жанри.
- Як ви вважаєте, кіно має виховувати чи давати відпочити?
- Упевнений, що глобальна місія кіно – виховувати глядача. Насправді, це не моя теорія. Наведу простий приклад: подивіться навколо, ми самі, молодь і підлітки активно копіюють американських героїв з великих екранів. Живуть за "ідеями" американських фільмів, які останні десятиліття заполонили наші кінотеатри. Людина пішла в кіно отримати задоволення і відволіктися, а з іншого боку, кіно вплинуло на її смаки, ідеали, філософію життя. Повертаючись до того, що я говорив на початку – навіть у найпростішій, на перший погляд, примітивній комедії завжди є виховний момент.
- Високі касові збори і цінності – як це пов'язано?
- Це якраз завдання продюсера і авторів: вкласти цінності в цікавий сюжет, який зробить касу. І тут ще важливо проповідувати ці цінності на зрозумілій і цікавій для глядача мові. Треба, щоб він повірив – тоді спрацює все, що закладалося: і глибина, і бізнес.
- Чи існує взаємозв'язок "гроші – якість"? Можна сказати, що фільм хороший, якщо він зробив касу?
- Оцінка фільму – це суб'єктивна реальність. Не можна оцінювати якість за комерційною складовою. Хоча ця складова – передусім, показник інтересу глядачів до кіно. І скоріше показує, що творці фільму потрапили в ту аудиторію і тему, яка цікава глядачеві. Не можна оцінювати кіно як погане або хороший. Воно може подобатися або не подобатися – це так.
Чи можуть комерційні показники говорити про якість? Моя думка – ні! Ці показники оцінюють тільки глядацький інтерес. Можуть бути дуже якісно зроблені фільми, але цікаві вони тільки для вузької аудиторії.
- На якому етапі зараз українське кіно?
- Я б охарактеризував цей період як зародження глядацького інтересу до локального кіно. Це дуже відчувається, дуже видно з комерційних показників по зборах. Навіть досить середнє українське кіно вже збирає гроші. Якщо 4-5 років тому цифри по зборах українських фільмів могли бути в порядку тисяч гривень, зараз це вже підходить за мільйон гривень.
Глядач почав звертати увагу, проявляти інтерес. Мені здається, зараз той важливий момент, коли треба показати глядачеві, що українське кіно може бути дійсно якісним і цікавим – і глядач повірить. І тоді, як в багатьох країнах світу, українське кіно перейде на наступний рівень – коли воно вже буде не тільки намагатися конкурувати з голлівудськими проектами, а багато в чому буде краще. Я вірю, що ми на порозі до цього.
- Опишіть українського кіноглядача, його "портрет"?
- Вибір, на який піти фільм, роблять жінки. І це потрібно враховувати при розробці всіх матеріалів. Так що це, швидше за все, це дівчина, віковий кістяк аудиторії – 16-30 років. Вона ходить в кіно часто, стежить за новинками, сучасна і вимоглива. Для нашого кіноглядача важливо все: і якість фільму, і навіть якість попкорну.
- А як ви обіграли це під "Зустрічі однокласників"? Як фільм приваблює жінок?
- Як мінімум, ми вибрали героїв, які симпатичні жінкам. Чоловічі переживання і діалоги, які розкривають душу чоловіків... Це повинно зацікавити. Адже кожна дівчина мріє дізнатися, що в голові у чоловіків... (сміється).
- Чи стали кінотеатри більше вірити в українські фільми і краще їх розписувати?
- Поки що ситуація не особливо змінилася, на жаль. Більшість кінотеатрів досі скептично ставиться до українського продукту. Хоча вже легше, вони хоча б звертають увагу. Мені здається, що вони не відчули цього глядацького інтересу. І їм би зараз задіяти свій рекламний ресурс, щоб підтримати і підживити цей інтерес, щоб надихати глядача ще більше. Ми не заберемо аудиторію у голлівудських фільмів, а додамо додаткові походи в кінотеатри на українські. Це мета, яку повинні переслідувати українські кінотеатри, а вони поки знаходяться в якомусь "режимі очікування". Але крига уже скресла!
- Наскільки адекватно критикувати конкурентів в тому вигляді, як це є зараз в нашому кіносередовищі?
- Теоретично, критика повинна давати поштовх до розвитку і поліпшення. Але, на жаль, більшість критики в професійному середовищі має емоційне забарвлення, яке не несе інформативної сторону. Не обговорюються професійні помилки, прийоми або помилки в структурі сценарію, наприклад, за якими є стандартна професійна оцінка. Як правило, вся ця критика зводиться до "він дурень, а я розумніший". Вона не несе конструктиву, а більше показує рівень толерантності щодо чужих проектів.
Можу сказати не з чуток, що створення фільму – це мегаважка праця, що потрібно поважати людей, які роблять кіно. А критика повинна нести якесь раціональне зерно, а не просто бажання когось образити.
- І повернімося до прийдешньої прем'єри "Зустрічі однокласників". Чи бували ви на зустрічах однокласників? Це схоже на те, що глядач побачить у фільмі?
- Буквально недавно у мене була зустріч, правда з однокурсниками. Насправді, є певна схожість. Розмах не такий, звичайно, але було дуже весело! До речі, у нас теж (побачите фільм – зрозумієте) є група в фейсбуці з моїми однокурсниками, яких я обов'язково покличу на прем'єру цього фільму!
Нагадаємо, "Зустріч однокласників" – це повнометражний фільм, що розповідає про трьох друзів, які багато чого досягли в житті, але і придбали багато проблем.. Вони зустрічаються через 25 років після випускного. Це адаптація датської комедії Klassefesten, знята на замовлення телеканалу НЛО TV компанією Tauras Films за участю Idea Production і "Кінокомпанії ММД". Своїми враженнями про зйомки "Зустрічі однокласників" поділився Валерій Харчишин.
Головні теми