Аліна Бонд
редактор Як кіно не можливе без глядача, індустрія не існує без людей. Відповідно, на її становлення і розвиток впливають певні особистості та імена.
Одеський міжнародний кінофестиваль став головною кіноподією цього літа, дивіться подробиці:
Виконавчий директор Української кіноакадемії Анна Мачух назвала найбільш знакові персоналії, які мали безпосередній вплив на українську кіноіндустрію протягом останнього десятиліття.
Українські режисери
Українське кіно, безумовно, не вийшло б без талановитих режисерів. І у нас такі є. Так, наш кінематограф увійшов в активну фазу розвитку не так давно, довго перебував у застої. Але останні роки показали, що ми готові виходити не тільки до свого глядача, а й на міжнародну арену. Багато в чому завдяки саме українським режисерам, які продукують нетривіальне кіно, цікаве також іноземній аудиторії.
У 2014 році на весь світ прогриміло для багатьох важке для вимови ім'я Мирослава Слабошпицького. Його повнометражний ігровий дебют "Плем'я", в якому немає жодного озвученого слова, завоював Канни. З блакитного берега режисер відвіз три з чотирьох можливих нагород "Тижня критики", зокрема, Гран-прі. Фестивальний успіх дав змогу Слабошпицькому укласти контракт з Бредом Піттом на майбутню екранізацію фільму "Тигр" за книзгою канадського журналіста Джона Вейлланта. А зараз найтитулованіший український режисер працює над екологічним трилером "Антропоцен" про події, що відбувалися в Чорнобильській зоні після техногенної катастрофи.
Також знаковим для українського кіно режисером вважаю Сергія Лозницю, який забрав відразу три "Золоті Дзиґи" на Третій церемонії Кінопремії. На сьогоднішній день обговорення українського кіно неможливо без згадки його імені, а його роботи – завжди в центрі уваги на міжнародних фестивалях. Це людина, яка дуже глибоко копає в своїх фільмах, завдяки чому висвітлює локальні теми на світовому рівні. Таким чином він показав те, що діється на Донбасі, відсторонено розповів про події Майдану, про те, з чим стикаються люди на пострадянському просторі в фільмі "Лагідна". Стиль і манера Лозниці принесли йому вже чимало нагород, серед яких приз фільму "Донбас" за кращу режисуру в програмі "Особливий погляд" у Каннах.
Вікторія Тігіпко
Зізнаюся, що трохи сумнівалася в професійній етичності цього пункту, адже я безпосередньо пов'язана з проектами Вікторії Тігіпко. Проте, було б нерозумно заперечувати її істотний вплив на українську кіноіндустрію. Саме завдяки Вікторії Тігіпко в 2010 році з'явився фестиваль інтелектуального глядацького кіно – Одеський міжнародний кінофестиваль. Тоді багато скептиків пророкували йому одноразову появу, а в 2019-му він уже відсвяткував 10-річчя і масштабується далі.
Саме на ОМКФ відбувається єдиний в Україні кіноринок – Літній і Зимовий. Також в його рамках працює індустріальна секція Film Industry Office. Аналога такого майданчика для нетворкінгу між учасниками індустрії раніше не було і немає й зараз. Крім того, Вікторія Тігіпко – Голова Наглядової ради Української кіноакадемії, яка 28 квітня 2020 року готується вручати вже Четверту Національну кінопремію "Золота Дзиґа".
Пилип Іллєнко
Сім'я Іллєнко тісна пов'язана з кіно вже років 60. Це ціла династія кінематографістів і останні 5 років одному з його представників випала можливість стояти біля керма кінопроцесу. На чолі Державного агентства України з питань кіно до свого звільнення стояв Пилип Іллєнко. За період його керівництва з серпня 2014 по серпень 2019-го були вироблені 173 фільми, при тому що вже розпочато виробництво ще 194 картин. Важливо й те, що "за часів" Іллєнка фінансування кіно державою зросла з 63 млн грн до 505 млн грн. Саме завдяки йому проведення пітчингів стало прозорим – дані, що стосуються конкурсів знаходяться у вільному доступі. Також був прийнятий Закон про підтримку кінематографа, до якого дуже довго йшли. Документ пережив президентське вето, кілька переробок, узгодження та ігнорування, поки в березні 2017 року його ухвалили. Теж саме стосується і створення Ради з питань кінематографії і прийняття закону про рібейти.
Але ексглава Держкіно вплинув не тільки на внутрішні зміни в кіноіндустрії, але і на зовнішні прояви. За останні п'ять років 28 українських фільмів брали участь у кінофестивалях класу "А", в тому числі в Каннах, Берліні та Венеції. Там же регулярно з'являються українські стенди та повноцінні павільйони. На них теж збільшили його бюджет. Плюс до всього завдяки виконаній роботі Держкіно при Іллєнко в 2015 році Україна підписала двосторонній договір про копродукцію з Ізраїлем, пізніше в цьому ж році підписали Меморандум про співпрацю між Бразильським національним агентством з питань кіно (ANCINE) і Держкіно, а в липні – угоду про співпрацю в сфері кінематографа між Канадою і Україною.
Іван Козленко
За майже п'ять років з того моменту, як Іван Козленко став керівником Довженко-Центру, восьмиповерховий будинок збанкрутілої кінокопіювальної фабрики перетворилося в арт-центр, де є театральна і музична сцени, кафе, книжковий магазин, організовуються виставки та кінопокази. А недавно відкрили ще й музей кіно. Козленко був в Довженко-Центрі ще в 2011 році, але тоді перебував на посаді заступника директора з архівної справи. Після революції у 2014 році його призначили гендиректором центру. Козленко змінив штат працівників, нормалізував економічні положення, зробив ремонт і перетворив державний кіноархів в культурний кластер, куди хочеться постійно приходити.
Олег Сенцов
П'ять років український режисер Олег Сенцов незаконно утримувався в російській в'язниці, засуджений за те, чого не робив. І все п'ять років за тим, що відбувається пильно стежила не тільки Україна, але й інші країни. Справа Олега Сенцова стало мало не справою честі для всієї світової спільноти. Всі вимагали його звільнення, зі страхом рахували дні його голодування, а ми залишали для нього спеціальне місце в залі на ОМКФ в надії, що режисер його скоро займе. 7 вересня відбувся довгоочікуваний обмін полоненими і Олег Сенцов повернувся додому. Зараз ми чекаємо виходу його нового фільму "Номери", який він, перебуваючи в ув'язненні, зняв разом з Ахтемом Сеітаблаєва.
Нагадаємо, що українська актриса Світлана Барандіч отримала нагороду престижного кінофестивалю в Ірландії.
Головні теми