Інтерв'ю з телеведучою Регіною Тодоренко: "Зазвичай музику пишу в аеропорту"

— Регіна,вивже третійсезонведетепроект " Орелірешка ".Чи переглядаєтеефіризі своєю участю? 

— Япам'ятаю,коли вийшлаперша програмазі мною , ядужезасмутилася.Апотім ще йначиталасякоментарівв інтернеті... Одніписали,щоявся такаблаженна , інші -що в менепроблемиз дикцією .Тоді , під час зйомок , яперебувалав томуширяючомустані, в якомувідчуваєшабсолютнийзахват відтого,що робиш,анаекрані цевиглядаложахливо.Але саме тодіябагато чоговинесладлясебе, навітьпішла на курсиз техніки мови .Подорожізагартувалимійхарактер:мені здається , теперявиживупрактичновбудь-якій країні-можу спативнаметінальодовикуабов куренінадереві.

— Чи змінивсяваш світоглядзавдяки цимзйомкам?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— ПобувавшивплеменіВануату,япобачила, щолюдиможуть обходитисябезвсіх тихблагцивілізації , до яких митакзвикли.Мені здається,що раніше явзагалідуже категоричнобагато до чогоставилася-може , в силувіку абонеосвіченості.Представникисексуальних меншинмені здавалисяогидними , правилаі законивдеяких країнах-абсурдними ,арелігія- і зовсімлише засобомманіпуляції.Самевподорожахябагато до чогосталазвикатиіз особливоютолерантністюставитися до всього , що нас оточує .Усвітідуже багаторечей, про якіми не знаємо.Саме томунайчастіше вонинамчужі- черезнезвичку.

— Крімтого,що виведетепрограму, витакожзаймаєтесявласнимсольнимпроектом.Як вдаєтьсявсе поєднувати?

— Чеснокажучи, мені дуженелегко.Складновстигати-завжди хочетьсяприскорити процес .Але я намагаюсязупинятисебе , заспокоювати , примовляючи:" Всьому свій час,Регіна ".Ядавнохотіластворюватитумузику, якамені подобається,і зараз меніздається, щосаме наставцей час .Післявідходу з групиReal Oябула повністюпоглинутапроектом " Орелі Решка ",і практично9 місяців незаймалася музикою .Відвідавшивеличезну кількість країн , явідкриладлясебе багатонової, цікавоїмузики.Особливо меневразилиетнічні мотивиІндії , Ефіопії , Японії.Мені захотілосявсе цепоєднати вновийстиль. Поступовояпочала знаходитидляцього час.Виявилося , що покиясиджув аеропорту чилечувлітаку,яцілком можуписатимузику і вірші .

— А в якомумузичному напрямкуви себе бачите?

— З кожноїкраїнияпривожунове віяння .Навітьтягнуз собоюнаціональні інструменти :наГаваяхкупилаукулеле( маленькугітару.-Авт.),з ЛатинськоїАмерикипривезламаракаси .Янамагаюсячерпати натхненняз усього, щобачу ічую ." Краду , якхудожник " , привозячиз подорожейяпонськімелодії, якіпереплітаються зспівамиплеменіНавахо і важкимиафриканськимибитами.Явожу зсобою маленькуклавіатуру ;інодідістаюїївлітаку,починаю щосьсобінаспівувати .Правда , пасажирамце не завждиподобається ( сміється).Мені взагалізавжди хотілосявиконуватидинамічну музику , під якуможна було бтанцювати,розслаблятися,веселитися,цілуватися іпростоотримувати задоволення. Після відходу здівочої групиясвідомо відмовиласявід послугпродюсера,хоча булокілька дужехорошихпропозицій,і вонипродовжують надходитидо цих пір.Алезновузаганяти себеврамкиі робити те,щонав'язуютьпродюсери , я нехочу.Не приховую- це складно , важко,але це всенастільки захоплююче , що навітьсаме страшнеперенапруження , непритомністьвКитаїабо отруєннявЕфіопіїне завадятьменістворювати те, щоязадумала(посміхається).