Ганна Ковпак
Редакторка Любовні зв'язки між колегами далеко не рідкість. Ось тільки чому так відбувається і як все закінчується для таких працівників, з'ясував work.ua.
Англійський вираз work spouse дослівно перекладається як "робочий чоловік". Це колега, з яким підтримують постійний емоційний контакт, діляться переживаннями з приводу того, що відбувається в офісі і за його межами, п'ють каву в перервах, радяться. У тих випадках, коли таким "подружжям" виявляються начальник і підлеглий, звільнення першого зазвичай означає, що і другий надовго не затримається.
Психологи, які вивчають сценарії розвитку професійних стосунків, хором радять підтримувати з усіма колегами рівну психологічну дистанцію, не наближаючи одних і не відштовхуючи інших. Але "робоче подружжя", схоже, явище невикорінювальне.
Судячи з результатів опитувань ресурсу Total Jobs, у Великій Британії таке "подружжя" є у 17% працюючих людей. Ще 48% дорослих працевлаштованих британців зазначили, що на роботі у них є не один, а кілька близьких друзів.
Пояснити це нескладно. Більшість сучасних людей зближуються з колегами з банальної причини – більше нема з ким.
Без відриву від виробництва
Навесні 2018-го профільне психологічне видання Journal of Social and Personal Relationship опублікувало звіт про цікаве дослідження. Психологи виміряли середню тривалість процесу формування різних типів стосунків.
Причому якщо між зустрічами бувають тривалі перерви, враження, як правило, слабшають і зближення відбувається менш інтенсивно. Не дивно, що у людей, які проводять переважну частину життя на роботі, з колегами виникають набагато більш тісні емоційні зв'язки, ніж з тими, хто ходить в той же спортзал або живе по сусідству.
Навіть якщо ви не засиджується на роботі допізна, а дотримуєтеся стандартного робочого графіка з дев'яти до шести, все одно виходить, що з колегами спілкуєтеся більше, ніж з друзями, знайомими, які поділяють ваше хобі, сусідами, часом навіть більше, ніж з дружинами та чоловіками.
Щоб стати приятелями, досить провести разом 40-60 годин, але для виникнення міцної дружби потрібно не менше 200 годин. В середньому людина проводить з колегами мінімум 1680 годин на рік. У подібних умовах майже неминуче виникає бажання поділитися з кимось із товаришів по службі переживаннями, пов'язаними з роботою.
Наслідки такого спілкування можуть бути найрізнішими. Іноді воно приводить до виникнення романів.
22% британців, які брали участь в опитуваннях Total Jobs, зізналися, що зі своїми нинішніми романтичними партнерами познайомилися на роботі. Якщо порівнювати статистику, виходить, що знайомство з майбутньою "половинкою" в офісі навіть більш ймовірно, ніж на профільному сайті, в соціальних мережах або на дружніх посиденьках: онлайн познайомилися 13% опитаних пар, 18% – звели спільні друзі.
Підміна понять
Чим вище рівень стресу на роботі, тим швидше згорають психологічні бар'єри між співробітниками. Консультант Грегорі Джентс в своєму блозі на Psychology Today пише, що напружена спільна робота і подолання загальних перешкод створюють емоційний фон, схожий з тим, який супроводжує любовні стосунки.
Якщо у співробітників, які на пару організовували великі масові заходи або рятували масштабний проект, який перебував під загрозою зриву, раптом з'являється сексуальний інтерес одне до одного, це може бути банальною реакцією на напругу. До речі, в подібних ситуаціях виникає чималий ризик порушення особистих кордонів, їх відновлення – непросте завдання, необхідність продовжувати спільну діяльність тільки посилює складності.
Статистики тривалості службових романів немає, але, на думку Джентса, більшість таких зв'язків із самого початку приречена на невдачу. Хоча б тому, що вони викликані почуттям умовної згуртованості, помилково прийнятим за любов. Така згуртованість сильна тільки доти, поки присутній викликало її умова. Коли робочий процес стане спокійнішим, вона почне слабшати.
І тут часто виникають ситуації, коли один з партнерів остигає набагато швидше за іншого. А якщо вони до того ж змушені регулярно бачитися і разом виконувати якусь роботу, нездорові конфліктні ситуації майже неминучі.
Можлива заміна почуттів – не єдина причина уникати службових романів.
51% учасників опитування Total Jobs зізналися, що розвиток любовних стосунків на роботі супроводжували неприємні плітки. 31% відчував засудження інших колег, 17% стали об'єктами глузувань, 25% постраждали від проявів заздрості стосовно них, 11% зіткнулися з явною дискримінацією. І це при тому, що 76% опитаних намагалися тримати свої відносини в секреті.
Особливо яскраву негативну реакцію оточуючих викликає зв'язок між співробітниками, що перебувають на різних поверхах кар'єрних сходів. Причому гендерної рівності тут немає. Якщо жінка дозволить собі роман з начальником, ймовірність шкоди її кар'єрі вище, ніж для чоловіка в такій же ситуації. Втім, ризик існує для обох статей.
В цілому 35% учасників дослідження зазначили, що службові романи негативно позначаються на роботі, причому 14% вважають це досить вагомою причиною, щоб звільнитися.
Нуль емоцій
Якщо мова не про любов, а про дружбу між начальником і підлеглим, то до звільнення справа не дійде, але заздрість і плітки не змусять себе чекати. Просування по службі, фінансові бонуси, додаткові вихідні і взагалі будь-які заохочення будуть приписувати до проявів "особливого ставлення шефа", навіть якщо насправді співробітник їх заслужив.
Ситуацію прокоментувала Олена Рихальська, кандидат психологічних наук, психотерапевт, бізнес-тренер, консультант ТВ, шоу-проектів, кіноіндустрії, автор книг і статей.
"Шукайте друзів поза офісом, а з колегами краще тримати дистанцію, не цураючись, але і не зближуючись, – говорить вона. – Хочете уникнути проблем, поставте бар'єр між сферою особистих переживань і сферою реалізації ваших соціальних функцій. Соціум чекає від людини раціональності. Емоції на роботі – як вірус у системі, їх треба виявляти і видаляти. Інакше видалять вас".
За словами Рихальської, близькі стосунки людей, які працюють разом, можуть бути безпечними і навіть корисними, тільки якщо у обох рівень емоційності дуже низький. Залежить це не від віку і навіть не від рівня професіоналізму, а виключно від типу психіки: емоції цих людей, не важливо – позитивні чи негативні, спочатку слабші, ніж у більшості.
У стосунках їх можна назвати "холодними", проте, коли такі люди сходяться разом, виникає продуктивний симбіоз здібностей.
"Напевно, будь-який приклад ситуації, коли чоловік і жінка або близькі друзі довго і успішно керують загальним бізнесом, буде про людей саме з таким типом психіки. Люди з низьким рівнем емоційності легше досягають успіху в житті, тому ми часто про них чуємо і створюється враження, ніби їх дуже багато, але в дійсності у переважної більшості якраз високий або середній рівень. Так що зближення з колегами викликає у них емоційний відгук і згодом це позначається на виконанні ними своїх функцій", говорить психотерапевт.
Психолог рекомендує обмежити коло тем, які ви обговорюєте на роботі. Виключіть те, що несе інформацію про особисте життя і близьких, навіть якщо тема здається абсолютно безневинною. Не потрібно, наприклад, розповідати про те, що ваша дитина підхопила грип або про те, що дружина наполегливо видавлює зубну пасту саме з верхньої частини тюбика. І вже точно не варто ділитися значущою особистою інформацією. Такі діалоги створюють можливість виходу за рамки професійного спілкування, з якого, власне, починається зближення, і ви стаєте уразливим.
"Якщо в компанії виник настільки серйозний конфлікт, що доводиться запрошувати конфліктолога зі сторони, корінь його напевно потрібно шукати в чиїхось особистих стосунках, – говорить експерт. – У моїй практиці був випадок, коли цілком успішний бізнес ледь не поховала сварка дружин директора і його заступника. А могли ж просто не знайомити сім'ї".
Нормальні для будь-якої професійної діяльності явища стають деструктивними, коли до них додаються емоції. Наприклад, конкуренція сама по собі корисна і раціональна, але, якщо підігріти її емоціями, вона перетворюється на ревнощі, здатні зруйнувати не тільки чиїсь особисті стосунки, а й компанію.
А ось психоаналітик-практик Анна Кушнерук вважає інакше.
У сучасному світі службові романи – практично норма, оскільки 70 відсотків свого "живого" часу ми проводимо саме на роботі. Тому робочий простір – це відмінне місце, де люди можуть придивитися одне до одного, запримітити, пофліртувати.
Партнери, в яких є загальна ідея, схожі прагнення і погляди, однаковий рівень життя, створюють так звані функціональні пари. Вони найчастіше складаються саме з колег. І це прекрасно!
Раніше сайт "Сегодня" повідомляв, яким людям найскладніше домогтися кар'єрного зростання: дев'ять типів. Боягузливий співробітник – біда для будь-якого колективу.
Головні теми