Як влаштуватися в Ірландії, коли отримав статус тимчасового захисту – частина 2

Ірландія – одна з країн, дуже дружніх до українців, які виїхали через війни з Росією у безпечні місця. Я, редактор проєкту "Здорово", отримала статус тимчасового захисту в Ірландії. І вкотре ділюся досвідом, що відбувається після того, як отримано статус і навіть перша грошова допомога.

Куди селять українців в Ірландії

Кому як пощастить – саме так можна охарактеризувати розселення українців, які вже отримали статус тимчасового захисту в Ірландії. Відразу зазначу, що умови скрізь дуже хороші, власники готелів, господарі приватних квартир і навіть ферм (так, поселити можуть навіть туди) дуже привітні і завжди біжать на допомогу, навіть якщо ви скромно мовчатимете і ні про що не проситимете.

Намагаючись простежити логіку розселення – ми з "колегами по цеху" її не знайшли, коли ділилися враженнями про те, хто куди потрапив. Тобто пенсіонерів, які не знають зовсім мови, не поспішають шукати роботу зі зрозумілих причин і не збираються жити активним міським життям, можуть поселити у самому "серці" того ж таки районного центру – Навана, з населенням близько 30 тисяч.

А молоду пару з гарною англійською поселили на ферму, де шикарна природа, дуже привітні господарі, але туго з роботою. А дістатися найближчого міста без своєї машини – ще той квест.

Я ж потрапила в маленьке містечко, по суті – село Олдкастл, у графстві Міт: з красивими ландшафтами навколо. Нашу групу поселили в готелі, перед нами також приїхала група українців – їх поселили в іншому готелі. Уявіть собі, у селі на 1300 осіб є кілька готелів, близько 10 пабів та кафе, 5 супермаркетів, фітнес-студія та навіть студія ірландських танців!

Такий собі Дублін у мініатюрі, до речі, до столиці звідси – 2,5 години їзди двома автобусами (прямого немає). Незручно і досить недешево, але якщо вам ніяк не прожити без столиці, то воно того варте.

Плюси проживання в готелях безкоштовне харчування. А ті, хто потрапив до приватних квартир, отримали повний холодильник продуктів, далі – вже харчуватися власним коштом.

Чим годують українців у ірландських готелях

Якщо говорити про харчування – то й тут українцям йдуть назустріч, запитують, якій їжі вони надають перевагу, навіть можна скласти замовлення. Комунікації між українцями та місцевими відбуваються здебільшого у чатах: телеграмі та встаппі. Тому відразу підключайтеся до таких чатів, тут запропонують допомогу, допоможуть знайти дитині шкільну форму та навіть велосипед, запросять/відвезуть на концерт та навіть допоможуть з роботою.

Так, у маленьких містах з роботою туго, людям, які не володіють англійською мовою, можна влаштуватися допомагати з прибиранням, покоївкою в готель, на виробництво тощо (оплата – 10 євро/близько 307 грн на годину). Запропонують також перевезення з вашого міста/села на роботу й назад. У великих містах часто потрібні помічники кухарів: ще б пак, спробуй таку ораву приїжджих прогодувати .

Класичний сніданок – вівсянка, яєчня, ковбаски та картопля фрі. Я старюся їсти менше картоплі та ковбасок, а більше – яйця, каші, свіжі соки, йогурти, зелень та овочі. Овочі (свіжі та тушковані) та зелень ірландці люблять, подають у надлишку.

Також часто готують запечене м'ясо – курку, індичку, яловичину. Тож можна цілком здорово і здорово харчуватися. Якщо хочеться чогось "свого" – виручить польський чи литовський магазин (тобто власники – поляки чи литовці), їх багато в цій країні. Тут можна купити оселедці, звичні нам вершкові сири, квашену капусту тощо.

Скільки ж коштує життя в Ірландії

Комусь здасться дорого, але ціни на продукти в супермаркетах подекуди навіть дешевші за київські. Особливо мене тішать недорогі фрукти, той самий виноград можна купити за пару євро. Також тут дуже багато напівфабрикатів гарної якості та кулінарії. Я намагаюся таке не їсти, але зізнаюся, магазинну піцу запікали в духовці і млинці розігрівали не раз.

Звичайно не в готелі (там немає спільної кухні, а в номерах – тільки електрочайник), а в гостях у моїх друзів з Дубліна. Тут же можна вийти на пікнік в один з чудових парків – до речі, у Дубліні та в Ірландії дуже багато каштанів. Тож місцями я почувалася, як удома у Києві.

У кафе та пабах з цінами теж терпимо, якщо порівнювати з київськими закладами, а той самий Макдоналдс чи Бургер Кінг взагалі різниця у 30-50 грн. Загалом, як я вже писала, Ірландія – це "мекка" пабної культури. Навіть увечері в неділю життя в пабах вирує, грають музиканти, на вулицях багато народу – навіть у невеликих містах.

Якщо пиво Гіннес за 7 євро/пінта (близько 215 грн) у пабі для вас – накладно, то можна купити в супермаркеті упаковку з 4-х півлітрових залізних банок за 8 євро (близько 246 грн) та випити вдома. З найдешевших супермаркетів – Tesco, Lidl та Spar.

Проїзд, порівняно з київським, звичайно коштує набагато більше. Чим далі відстань – тим, звичайно, дорожче: між містами перевезення відбуваються на автобусах (від Навана до Дубліна – пів години їзди та 8 євро дорослий квиток), причому – практично всі вони – двоповерхові.

А мій тріп з Олдкастлу до Дубліна зі зміною двох автобусів (по-іншому – тільки на авто) обійшовся майже в 25 євро в один бік (близько 769 грн). Але можна одразу купити так званий return-квиток туди/назад, який діє два тижні, тоді платиш менше.

А в Дубліні дуже популярний міський потяг, такий собі наземний своєчасний трамвай, місцеві називаю його luаs (луас), проїзд – 2,10 євро на дорослого. Найдорожча в Ірландії – це оренда житла, в Дубліні пристойна квартира в сіті-центрі, з двома кімнатами коштуватиме не менше 2000 євро (біля 61 587).

Але, як і в Києві, люди організовуються і винаймають житло навпіл – кожен платить за свою кімнату, а комуналку – навпіл. У невеликих містах можна знайти житло за 1000 євро і навіть за 700. Тож влаштувавшись згодом на роботу та накопичивши грошей за допомогою соціальної фінансової підтримки у короткостроковому майбутньому цілком можна орендувати собі житло якщо ви хочете ні від кого не залежати.

Також ми писали, як евакуюватись та знайти безкоштовне житло в Україні переселенцям.

Якщо ви поїхали з України, то дізнайтеся, як спілкуватись у новій країні без знання мови.