15 лютого Стрітення – день ворожіння на зустрічах. День Бабака по-українськи

Останнім часом День Бабака увійшов до переліку наших свят, у нас навіть з'явилися свої місцеві бабаки ... які, втім, виявилися поганими провісниками. Пам'ятається, в минулому році український бабак Тимко пообіцяв нам швидку весну, а зима і сніг, як на гріх, нагадували про себе аж до травневих свят. І фейсбуком ходив жарт, мовляв, нашого бабака вже бачили в аеропорту з валізами, який відлітає в теплі країни.

І все ж варто пам'ятати, що 2 лютого День Бабака – це Стрітення за західним церковним календарем (григоріанським).

Наше Стрітення – 15 лютого (за юліанським календарем).

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

І в ці дні в народному календарі українців були свої ворожіння про швидку або надмірно повільну весну, про вдалу і невдалу зустрічі.

                     *****

"За народним віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15-го лютого та в день святої Анни", – писав Воропай.

Анна Темна – період зимового сонцестояння, коли сонце бореться з темрявою. Стрітення, Зимобор – останній і вирішальний бій Зими і Літа.

Власне, сама назва свята Стрітення – означає Сречу тобто зустріч.

За народними віруваннями на Стрітення зустрічаються Зима і Літо.

Якщо подивитися на ікону Стрітення, де крихітна дитина Ісус зустрічається з високим згорбленим сивим дідом Симеоном – ми відразу побачимо всю суть свята. Старе, страшне, віджиле зустрічається з новим, молодим і прекрасним.

"Весною Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина.

Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на Голові миші діри прогризли, і з тих дир сиве волосся стирчить. У руках Зима несе надщербленій горщик з льоду, а через плечі у неї – порожнісінька торба.

У Літа вінок на Голові, сорочка, квітами мережана, зелена плахта, – весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита, пшениці та всякої пашниці ... ". (Воропай)

Театралізовані сценки зустрічі Зими і Літа розігрували навіть за радянських часів.

"Цього дня влаштовували вистави, присвячені зустрічі зими й Літа. Я сам брав участь у шкільних виставах, і пам'ятаю, що на роль Літа ми обирали найкращу в класі дівчину, заплітали їй стрічки в коси, клали вінок на голову. Зиму вів під руки старий Дід Мороз, не той, новорічний, веселий та червонолиций, а сивий та немічний. І зима ж така: зігнулась, трясеться й ледве ноги переставляє. Вона у драних чоботях, полатаному кожусі, а через плечі в неї порожня торбинка ... Літо й зима влаштовують суперечку: кому йти далі, а кому вертатись", – згадував етнограф Токар.

При зустрічі, Зима і Літо сперечаються між собою. І, зображуючи їх, сільські старожили розігрували діалог:

"Стрічаються Зима з літом, то кажуть:

- А добрий день, Горюхо.

- Добре здоров'я, Серухо.

— Те, шо я за – "Добре здоров’я, Серухо. Те, шо я за літо нагорювала, то ти за зиму пересрала"" (с. Синів Гощанського р-ну Рівненської обл.). (Васянович)

Схожую сценку описывает Воропай:

"По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою:

— Боже, поможи тобі, зимо! — каже літо.

— Дай, Боже, здоров’я! — відповідає зима.

— Бач, зимо, — дорікає літо, — що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!".

Суть подібних закидів зрозуміла – зібрані влітку запаси їжі і корму вже майже закінчилися, і чим раніше прийде тепло, тим швидше зійде новий урожай. Тому в народному уявленні, між Зимою і Літом на Стрітення відбувається неприємна розмова, а справжній бій. І результати його зовсім не зумовлені заздалегідь. Зима ще може порядно побити Літо. А коли так, зима затримається надовго, і прийдешній урожай буде під питанням. Звідси і численні прикмети Стрітення. Звідси і західний День Бабака – якщо бабак побачить свою тінь (тобто якщо день буде сонячним), зима триватиме ще сорок днів.

На наше Стрітення замість бабака ворожкою виступає ведмідь. "На Стрітення ведмідь виходит і дивисі, як увидит свою тіню, значит, як сонце, то він має тіню, то він ховається далі, а як нема його тіні, то він вже віходить і там собі ходит, бо він вже знає, що буде тепло" (с. Чертіж Жидачівського р-ну Львівської обл)" (Васянович).

Досі етнографи не можуть точно пояснити це ворожіння від зворотного: якщо холодно і немає сонця, значить, скоро буде тепло, а якщо тепло-сонячно-сльотаво – значить зима буде довгою.

Тому з часом його вирішили спростити і всі прикмети змінилися на повну протилежність: "Якщо до вечора стане тепліше, значить, літо перебороло, а якщо холодніше – зима перемогла" (Токар);

"як сніг ще йде, значить зіма переборола. А як уже дощ, то вже літо перебороло" (с. Кам’янка Дворічанського р-ну Харківської обл.)." (Васянович).

*****

В цілому ворожіння на Среча-зустрічі одне з найпоширеніших з часів Київської Русі. А слово Среча – означало часом чаклунку.

"У старих пам'ятках слово "срешта" або "с'рща" – слово, яке не має зв'язку із зустріччю, а означає ворожку, ворожіння, доля. Заборонялося "сряща смотрити от птицъ",, тобто діяти в залежності від того, яка з двох пташок перша дасть про себе знати; попередньо потрібно було згадати певну пташку". (Рибаков)

Іншими словами, Среча – пророцтво !!!

Стрітення – день пророцтв про майбутнє!

А Среча і Несреча, крім іншого, – удача і невдача.

Суть зустрічі-передбачень вже не дуже зрозуміла сучасній міській людині – щодня ми зустрічаємо дуже багато людей, щоб гадати на них.

І все ж зустрічі-передбачення відомі і нам. Це гадання на Андрія, коли опівночі потрібно вибігти на вулицю, запитати ім'я першого зустрічного чоловіка (таким і буде ім'я твого судженого). Ворожіння на полазнику – коли перша людина, яка прийшла в дім, на святки обіцяє тобі благо, якщо це юний чоловік або маленький, чистий хлопчик-засівальників з пшоном. Або обіцяє зло, якщо першою в будинок прийшла жінка (адже кожна жінка може виявитися відьмою!)

У Чехії ім'я відьми Перхта носить і діва долі (втілена пізніше у вигляді історичного персонажа) і, якщо при зустрічі ви побачите її в червоних рукавичках – будуть пожежі, в чорних – мор і смерть, а ось білі рукавички цієї діви Долі обіцяють людям благо.

Численні українські рецепти впізнання відьом – це якраз спосіб змусити відьму зустрітися тобі першою, самій підійти до тебе, прибігти до тебе в будинок. А найстрашніший приклад народної магії зустрічі-Среча – ритуал опахування, який проводили якраз в лютому після Стрітення або ж в період мору або падежу худоби. Бо перший зустрінутий на шляху вважався втіленням чуми або коров'ячої смерті – упирем, який підлягає негайному знищенню, страшній карі. Відомий приклад, коли в 1738 році під час епідемії жителі українського села влаштували хресну ходу, зустріли на шляху місцевого дворянина і, порахувавши його вампіром, спалили живцем.

*****

Поворожити на Стрітення можна і в наші дні. Наприклад, виходячи вранці з під'їзду, загадати бажання і відзначити чоловіка, який зустрівся вам першим. Чоловік, діти (хоч хлопчик, хоч дівчинка) – до удачі і "здійснення всіх мрій". Люди похилого віку і жінки – до невдачі.

Ну і, само собою, якщо 15 лютого на подвір'ї мороз і не видно сонця, значить, весна прийде скоро (за старими прикметами). Якщо морозу немає, світить сонце і все тане, весна все одно прийде скоро (за новими прикметами).

А які з них вірні ми і справді дізнаємося дуже скоро – вже в березні.

Тим паче, що за українським народним календарем наш День Бабака – буде тільки 14 березня. У лютому на Стрітення ворожбитом виступав ведмідь, але навесні ворожіння можна було повторити. І естафета передавалася бабакові.

"В Україні бабак, – пише Агапкіна – який вилізе з нори 1 березня (14-го за нашим стилем), в день св. Євдокії, і свисне кілька разів, оголошуючи про прихід весни:

"Старі люди кажуть, якщо в цей день бабак вілізе з нори й свисне раз, та заховається, то ще буде дві неділі холодно, а як байбак свисне тричі та ще й посидить над норою, то за тиждень сніг розтане й почнеться весна".