Незважаючи на те, що роль Людмили Свиридової з фільму "Москва сльозам не вірить" буквально відразу зробила Ірину Муравйову всенародно відомою і улюбленою актрисою, вона спочатку страшно шкодувала, що погодилася зніматися в цьому фільмі. "Їй здавалося, що Болотова, Вертинська, які відмовилися, вчинили мудрішиме, – розповідає Геннадій Пєчніков, вчитель і друг Муравйової. Хоча, думаю, вони просто злякалися "віку". Не наважилися грати спочатку 19-річних, а потім 40-річних".
За словами Печникова, найбільше Муравйова хвилювалась, що її почнуть безпосередньо асоціювати з героїнею фільму. Настільки, що під час озвучування, буквально залилася сльозами прямо в монтажній, побачивши себе на екрані. "Пам'ятаю, вона говорила: "Ця Людмила – груба, вульгарна жінка... І тепер всі будуть думати, що і я така ж". Я намагався заспокоїти Іру: "А в чому її вульгарність? Ну, б'ється з чоловіком, ну, курить, всіма командує – жінка як жінка... "Так, можливо, і в мені є щось від Людмили, – погоджувалася Іра. Але я себе такою не люблю", – продовжує Пєчніков.
Тим часом, картина відразу ж стала культовою. У 1980 році фільм був номінований на премію Берлінського кінофестивалю, в 81-му отримав "Оскар" в номінації "кращий фільм іноземною мовою", а сама Ірина Муравйова разом з режисером Володимиром Меньшовим і ще кількома акторами була удостоєна Державної премії СРСР.
Головні теми