Андрій Мягков / Фото: facebook.com/chekhovmht
Сьогодні, 18 лютого, помер відомий актор Андрій Мягков. Йому було 82 роки. Найбільшу популярність і любов публіки артист отримав завдяки своїм ролям у фільмах "Службовий роман" і "Іронія долі, або З легким паром", без якого не обходилася жодна новорічна ніч.
Андрій Васильович Мягков народився в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) 1938 року в інтелігентній родині. Пережив блокаду Ленінграда. Мати Мягкова, Зінаїда Олександрівна, працювала інженеркою-механіком у Ленінградському поліграфічному технікумі, а батько актора, Василь Дмитрович, був кандидатом технічних наук, працював у цьому ж технікумі заступником директора з навчально-виховної роботи.
Після школи майбутній актор ще не знав, що пов'яже своє життя з театром і кіно. Мягков навчався в хіміко-технологічному інституті, де грав у студентському драмгуртку. Одного разу на виставу, де грав молодий Мягков, прийшов один з педагогів Школи-студії МХАТ, який помітив Андрія Васильовича і надіслав йому запрошення на вступні іспити.
Однокурсниками Андрія Мягкова були Ірина Мірошниченко, Віра Алентова, Володимир Меньшов та Анастасія Вознесенська, яка пізніше стала дружиною Андрія Васильовича і головною людиною в його житті.
Після закінчення навчання 1965 року актор став служити в "Современнике". Серед ролей – Актор в "На дні", Редедя в "Балалайкин і К", Адуєв-молодший в "Звичайній історії". Паралельно він грав у МХАТі Треплєва в "Чайці" Бориса Ліванова, а 1977 року прийняв запрошення Олега Єфремова перейти до Художнього театру.
"Його талант увібрав в себе риси мхатівської акторської школи – співчуття до людей, розуміння жорстокості життя і гумор, здатний примирити людину зі світом", – писали критики про Мягкова.
Ймовірно, саме ці якості забезпечили успіх і його ролям у фільмах Ельдара Рязанова "Іронія долі, або З легким паром", "Службовий роман", "Жорстокий романс", "Гараж" і багатьох інших.
Пік слави Мягкова припав на 70-80-ті роки минулого століття. Однак в його арсеналі є чимало інших блискучих ролей, як, наприклад, роль "дядька Михайла" в комедії Леоніда Гайдая "На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі" і образ старіючого провінційного актора в кінострічці "Хто приходить в зимовий вечір...".
Коли "Іронія долі" вийшла в прокат, Андрія Мягкова, за опитуванням журналу "Советский экран", визнали найкращим актором року і присудили Держпремію СРСР.
"У мене до всього в житті таке ставлення: всі, що "пере" – все погано. Коли в картах перебір в очко, коли грають, – це погано. Коли перебір у почуттях. У всьому в нашому житті перебір, це погано. Мені здається, з "Іронією долі" трапився перебір. Я перестав любити цей фільм і не дуже розумію глядачів, які дивляться це по двадцять разів", – казав Мягков.
Акторові не подобалося сучасне кіно "без душі" з бійками і екшеном – тому він і майже перестав зніматися у фільмах. Не подобалися йому й нескінченні світські заходи.
"Розумієте, коли хизуються вкраденими грошима, або коли в злиденній країні вихваляються, може бути, навіть праведно заробленими – по-моєму, це непристойно, і навіщо ж я в цьому братиму участь?" – пояснював Мягков.
Акторство було не єдиним талантом Мягкова. Андрій Васильович писав детективні романи і захоплювався портретним живописом. Він написав портрети Олега Єфремова, Михайла Горбачова і Галини Волчек.
Андрій Мягков був одружений один раз і на все життя, що досить нетипово для артистичного середовища. Зі своєю дружиною Анастасією Вознесенською він познайомився під час навчання. За словами Мягкова, це було кохання з першого погляду. Вони одружилися 1963 року, дітей у пари не було.
Останніми роками Андрій Васильович і Анастасія Валентинівна не виходили на сцену, не давали інтерв'ю, жили самотньо, присвячуючи себе один одному.
Раніше ми робили добірку цитат Андрія Мягкова.