Вразили сльози Ольги Сумської
Актор Валерій Афанасьєв в інтерв'ю "Сегодня" розповів про роботу в серіалі "Нитки долі" ("Інтер"), конфлікти з дітьми і про спортивне минуле.
- Який випадок привів вас до серіалу "Нитки долі" (виробництво – Film.Ua)?
- Подзвонив агент: "Так і так, пропонується робота в Києві". Я погодився, тому що тут вже багато разів із задоволенням знімався. Коли прилетів, відразу ж зустрів хлопців-водіїв, з якими подружився під час інших зйомок. І творчі люди тут цікаві – над серіалом працюють три режисери, всі дуже різні, у кожного свій підхід.
- У вашого героя Євгена Олександровича непрості взаємини зі своїми дітьми і внуками. З рідним сином він взагалі не спілкується... Вам, як багатодітному батьку, зрозумілий такий конфлікт?
- У мене були різні ситуації зі своїми дітьми. Виникали проблеми з молодшим сином, коли він пішов не тією дорогою. Тоді я не знав, як бути – чи то взагалі припиняти з ним спілкуватися, чи то... Положення героя мені близьке, особливо розуміти нічого не треба. Все ясно і так. Я взагалі вважаю, може, комусь це здасться дивним, що не діти нам повинні, а ми їм. Ми їх привели в цей світ і відповідальні за них. Це наш хрест, і нам його нести – незважаючи ні на що, що б в житті не відбувалося.
- У цій мелодрамі ви граєте успішного бізнесмена. Ніколи не замислювалися про власний бізнес?
- Мені пропонували: "Давай ресторан відкриємо". Я відповідав: "Ні в якому разі. Мене ж на другий день "роззують". Так, готувати я вмію, але ресторанний бізнес – набагато ширше. Я якось розмовляв з однією людиною, і він мені сказав:" Ти знаєш, у бізнесменів немає нормального життя. У вас, акторів – своя стезя. А у бізнесмена голова весь час працює в напрямку: "Як заробити ще більше". І це перетворюється з часом на параною. Але це теж свого роду талант, тільки фінансовий.
- Вам ближче робота в театрі чи в кіно?
- Себе я вважаю насамперед театральним актором, і без роботи на сцені свого життя не уявляю. Це постійний тренаж. Як у артистів балету: кожен день о дев'ятій ранку вони вже біля балетного станка. Деякі вважають, що для драматичного актора займатися не потрібно. Потрібно! Кожен день репетиції, розбори, вихід на сцену. Коли після відпустки виходиш в спектаклі (причому в тому, що граєш вже не один рік), то відчуваєш хвилювання. Роботу в театрі не можна закидати.
- Яка сцена зі зйомок "Ниток долі" вам найбільше запам'яталася?
- З Ольгою Сумською, яка в "Нитках долі" грає Вероніку, дочку мого героя. Не забути сцену, коли Вероніка приходить до батька, який тяжко хворий, і я бачу в її очах сльози, вона руки цілує Євгену. Так щиро! Я відгукнувся. І ми з нею дуже вдячні один одному за творчість.
- У багатьох виконавців головних ролей в серіалі "Нитки долі" є "спортивне минуле". Ви теж не виняток, в дитинстві мріяли стати чемпіоном світу зі спортивної гімнастики...
- Якщо чесно, гімнаст я був не дуже, шансів досягти якихось високих результатів у мене не було, проте з п'ятого по десятий клас займався. Виконав 1-й дорослий розряд, а ось кандидатом в майстри спорту СРСР стати не вийшло...
- Гімнастичні навички допомогли в акторській професії?
- Гімнастика – це перш за все координація. Та й висловлю таку думку: на відміну від інших спортивних дисциплін, це дуже інтелектуальний вид спорту. Тут немає прямого контакту з противником: тільки ти і снаряд. Головна боротьба – з самим собою. І в гімнастиці, і в акторській професії величезне значення має вміння концентруватися. А вільні вправи – вже самі по собі театр. Пам'ятаю, тренер говорив: "Валер'яне! О, артист!". Я вже на гімнастичному килимі почувався, як на сцені.