Фото: Pixabay
Співробітники психлікарень та психоневрологічних інтернатів часто дають душевнохворим більшу дозу препаратів, ніж належить. Деякі медики впевнені, що про це ніхто не дізнається, і, навіть якщо такий факт спливе, довести зловживання лікарів майже неможливо, а покарати їх за це – тим більше.
З розваг у пацієнтів Новосавицького психоневрологічного інтернату на Одещині – тільки радіоприймач, вікна закриті гратами, на дверях – особливі замки, та й в цілому режим утримання нагадує тюремний. Така картина для психлікарень та спецінтернатів – звична, каже експерт-психіатр Борис Херсонський.
Однак відмовитися від таких умов для пацієнтів в інтернаті не можуть, кажуть медсестри. Персонал – зазвичай жінки, і вони бояться буйних підопічних. Наприклад, один них нещодавно напав на медсестру.
Медсестри не можуть впоратися з пацієнтами, тому дають ліки – іноді частіше, ніж належить, і нерідко саме препарати, через які люди стають безпорадними.
"Якщо хворий агресивний, може розбити скло, як ви розумієте, може пошкодити себе – вдарити, – доводиться лікувати медикаментозно. Є для цього препарати, і хворий заспокоюється", – пояснив завідувач другого відділення Одеської обласної психіатричної лікарні №2 Вадим Камінський.
Багато з хворих в психлікарні назавжди – у одних шахраї відібрали квартири, від інших відмовилися рідні. Є й ті, кому необхідне лікування – але не таке, каже експерт. Наприклад, у деяких пацієнтів після уколів віднімаються руки і ноги.
Це – наслідки передозування, причому дешевими ліками, кажуть лікарі. У державних клініках і інтернатах використовують препарати, які рекомендували ще в радянські часи, тому що вони дешеві. Побічні ефекти – конвульсії, спазми і галюцинації – лікарів не зупиняють.
Керівництво Олександрівської лікарні пояснює – купують те, на що вистачає грошей. Держава виділяє півтори гривні на хворого на день.
Альтернатива лікам – ізоляція. Метод безкоштовний, тому популярний. Керівництво інтернату запевняє, що ізолятор – не місце для покарань.
"Коли ми проводили інспекцію, за їх (пацієнтів. – Ред.) спинами стояли санітари, і вони (пацієнти. – Ред.) мені говорили на вушко, що якщо ми щось скажемо, то ми потім будемо покарані санітарами. Вони бояться, і видно це", – розповів представник громадянської комісії з прав людини Геннадій Захаренко.
Для більшості пацієнтів життя закінчується, коли вони потрапляють до цих стін, кажуть правозахисники, і допомоги таким людям поки що чекати нізвідки.