Держпром. Будівля, зведена в роки, коли Харків був столицею УРСР, стала еталоном архітектурного стилю конструктивізм.
ХАРКІВ: НАЙБІЛЬШИЙ БУДИНОК КРАЇНИ, МІСЬКА КАНАТНА ДОРОГА, ПЕРСОНАЖІ "12 СТІЛЬЦІВ" НА ВУЛИЦЯХ
Місто більше асоціюється з промисловістю, наукою і освітою, ніж з визначними пам'ятками. Однак при бажанні в ньому можна знайти багато цікавого.
БУДІВЛЯ ДЕРЖПРОМУ. Архітектурний символ міста (пл. Свободи). Являє собою комплекс адміністративних корпусів, об'єднаних переходами. "Залізобетонна громада Держпрому – цей перший український хмарочос", – сказав про нього Олесь Гончар. У Всесвітній архітектурній енциклопедії саме Держпром ілюструє статтю про стиль конструктивізм. Висота будівлі – 63 м, разом з телевежею – 108 м, протяжність фасаду – 300 м. У 20-30-ті рр. XX ст., коли Харків був столицею УРСР, в Будинку держпромисловості розміщувався уряд України – Раднарком. Міська легенда свідчить, що в німецьку окупацію в будівлі влаштувалися мавпи із зруйнованого зоопарку (на їх честь є навіть пам'ятник).
ХРАМИ. Найстаріша з міських будівель (1689 р.) – собор Покрова Пресвятої Богородиці. Входить до архітектурного ансамблю Покровського монастиря (вул. Університетська, 8). У XVIII ст. тут знаходився колегіум – перший вищий навчальний заклад в східній Україні. Будівля собору являє собою класичну трибанну церкву в стилі українського бароко. Хоча і храм, і монастир постраждали в роки радянської влади і в окупацію, вони ретельно відреставровані і стали однією з архітектурних візиток Харкова. Ще один знаменитий собор – Успенський (1687 р.) – знаходиться на вул. Університетській, 11. Його дзвіниця (89,5 м) є другою за висотою в країні. А Благовіщенський кафедральний собор відрізняється особливою "смугастою" кладкою і багатством оздоблення.
Благовіщенський собор.
КАНАТНА ДОРОГА. У Харкові немає фортець і замків, зате є канатна дорога (вул. Сумська, 81). Причому проектувалася вона як транспортний засіб – для зв'язку центру зі спальним районом. У 70-ті рр. XX ст. навіть проїзні на канатці були. Відстань між кінцевими станціями вагончик долає за 18 хв. Вартість проїзду – 20 грн.
ВУЛИЧНІ СКУЛЬПТУРИ. У цьому плані Харкову є що показати. Біля входу до університету радіоелектроніки (пр. Науки, 14) присів на лавочці Програміст. На Привокзальній площі стоїть батько Федір. "Харків – місто галасливе, центр Української Республіки. Після провінції здається, ніби за кордон потрапив", – писав дружині цей персонаж "12 стільців". На вул. Ярослава Мудрого, біля будинку №21, зібралися Остап Бендер, Іполіт і Еллочка-людожерка. На вул. Сумській встановлені композиції "Оркестр" та "Сімейство при справі" знаменитого скульптора Ф. Майслера.
Залізничний квиток Київ – Харків – 120 грн, квиток на автобус – від 250 грн, 2-місний "стандарт" у готелі в центрі – 450 грн.
Отець Федір на вокзалі.
ВОЛОДИМИРІВКА: СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ ХРАМ
У 80-ті рр. XIX ст. цукрозаводчик Харитоненко збудував садибу і назвав її Наталівкою (як сусіднє село, 1924 року воно стало Володимирівкою). Перлиною маєтку стала церква. Над нею попрацювали О. Щусєв (автор мавзолею Леніна) і С. Коненков (його називали "російським Роденом"). Світлі стіни храму покриті різьбленням – зображеннями покровителів роду Харитоненка. Купол увінчаний великою головою у формі цибулини.
На Центр. ринку сідаємо на автобус Харків – Краснокутськ (50 грн). Вийти в Мурафі. Потім пройти пішки 3 км.
Церква роботи Коненкова.
ГОРОДНЄ: СПІВАЮЧІ ТЕРАСИ З ЯБЛУЧНИМ САДОМ
За 10 км від Володимирівки є ще одна цікава споруда, зведена стараннями Павла Харитоненка. Оскільки тутешній клімат ніяк не сприяв вирощуванню теплолюбних порід дерев, він наказав побудувати амфітеатр з шести звернених на південь терас, які б постійно висвітлювалися сонцем. Тепло накопичували цегляна кладка і дренажна система. Виявилося, що побудований амфітеатр має ще й чудову акустику: навіть тиху розмову можна почути на відстані десятків метрів.
Від Центрального ринку на автобусі Харків – Краснокутськ (50 грн) через с. Козіївка. У Козіївці виходите – і ще близько 3 км пішки до Городнього. Ще один варіант – від Центрального ринку автобусом до Краснокутська, звідти – на маршрутці до с. Городнє.
З висоти. Амфітеатр вражає своєю акустикою.
ОСНОВИНЦІ: КРАСНОКУТСЬКИЙ ДЕНДРОПАРК
Парк біля Красного Кута закладений 1809 року І.Н. Каразіним, братом засновника Харківського університету. Він володів широким колом інтересів, а місцеві жителі навіть вважали його чаклуном. До його маєтку завезли 600 видів екзотичних рослин. Завдяки "чаклуну" 50 видів дерев, ніколи раніше в Україні не виростали, стали для нащадків буденними. Сьогодні Краснокутський парк – одне з улюблених місць відпочинку харків'ян. Його обожнюють закохані парочки: саме для них тут створено острів посеред ставу. Раніше, пройшовши горбатим містком, закохані сідали на лавку, а місток піднімався, забезпечуючи романтичне усамітнення. На жаль, зараз механізм чекає відновлення, але з'явилася нова традиція – на острові фотографуються весілля.
Маршрутки до дендропарку йдуть від Центрального ринку (50 грн).
Романтична альтанка на ставку.
ШАРІВКА: МАЄТОК З НЕПРОСТОЮ БІОГРАФІЄЮ
Один з найкрасивіших маєтків XIX століття в Україні. Багато років тут розташовувався спочатку санаторій, а потім – диспансер. Сьогодні маєток в комунальній власності.
1890 року землю біля с. Шарівка придбав промисловець Леопольд Кеніг. Його брат мав непоганим смаком, і, ймовірно, саме йому належить ідея неоготичного "замку": в центрі – дві башти, на всі боки – широко розкинуті крила будинку. А далі – тераси і сходи, галявина і місток через басейн. Якщо піднятися на гору до липових алей, відкривається калейдоскоп пейзажів і перспективи. Праворуч від тераси – невелика альтанка, будинок садівника і оранжереї. Ще далі – будиночок лісника, ворота з гербом. Усередині садибного будинку відкривається лабіринт з безліччю дверей. За ними – зали з камінами, кахельні печі, парадні сходи і потемнілі дзеркала.
З Харкова їдемо до Краснокутська (50 грн), зійти на повороті на Шарівку і пройти ще пару кілометрів. Вхід – 25 грн.
Неоготика. Центр садиби – "лицарський замок" з двома вежами.
КОРОПОВЕ: КОЗАЧА ГОРА НАД СІВЕРСЬКИМ ДІНЦЕМ
Місце цікаве тим, що з високої гори південної околиці с. Коропове (Зміївський р-н) відкривається гарна панорама: річка Сіверський Донецьк і простори Нацпарку – "Гомільшанські ліси". Ці місця трошки пафосно називають "Слобожанською Швейцарією". Гора облаштована: є сходи, на вершині обладнаний оглядовий майданчик.
На жаль, вона перебуває в стороні від основних визначних пам'яток: їхати сюди варто, якщо ви подорожуєте на своєму автомобілі
Вид на Гомільшанські ліси.
ПАРХОМІВКА: ТУТ ЖИТЕЛІВ МЕНШЕ, НІЖ КАРТИН У СІЛЬСЬКОМУ МУЗЕЇ
Підлітком в Пархомівці жив Казимир Малевич. Однак прославив село не автор "Чорного квадрата", а скромний учитель Афанасій Луньов.
1955 року він створив історико-художній клуб "Веселка". Шкільний музей ентузіастів знайшов підтримку з боку спочатку харківських художників, а потім колекція почала поповнюватися експонатами з музейних фондів всього СРСР. Ці подарунки, а також багатюща колекція іконопису, зібрана самим Луньовим, стали основою для унікального музею. Згодом музей в українському селі налагодив і підтримує контакти з Дрезденською картинною галереєю та Музеєм Боде в Берліні.
Ось уже десятки років, як Пархомівка є єдиним в світі селом, де творів мистецтва більше, ніж жителів! Тутешній історико-художній музей обґрунтовано називають одним з найкращих в Україні! Сьогодні його колекція налічує 6000 експонатів. І яких! Боровиковський, Кіпренський, Тропінін, Рєпін, Шишкін, Левітан, Сєров, Реріх. Відвідувачі побачать полотна Рембрандта і Піранезі, Мане і Піссаро, роботи Гогена і Пікассо. А багате зібрання робіт художників російського авангарду, що зберігається в Пархомівці, добре відоме колекціонерам і мистецтвознавцям усього світу.
З Харкова їдемо до Краснокутська (50 грн), а звідти ще хвилин 20 маршруткою до Пархомівки. Вхідний квиток – 10 грн.