Білик: "У свій день народження поїду туди, де блакитне море і багато сонця". Фото: О. Злотов
Напередодні ювілею у Ірини Білик повний цейтнот – все розписано по хвилинах. "Викрити час для інтерв'ю точно не вийде! Ну хіба що по дорозі до Чернігова – у мене там концерт", – сказала нам Ірина. Так і вийшло, що ми провели в компанії зі співачкою цілий день, побачивши її такою, якою вона зазвичай недоступна пересічному глядачеві.
ПЕЧЕРИ І КОРОВАЙ. Як і домовлялися, рівно о першій годині дня водій із Києва везе нас до Чернігова, де ввечері в місцевому драмтеатрі у співачки черговий концерт. Дорога зайняла більше півтори години, але в розмовах час пролетів непомітно. По дорозі співачка вирішує купити тістечок для всього колективу. "Хлопці вже на майданчику, треба їх порадувати чимось смачненьким", – каже Ірина. А потім раптом пропонує здійснити свою давню мрію, з'їздивши до Антонієвих печер у Чернігові: "Давно збираюся, та все ніяк не виходить". Однак несподіваної прогулянки не вийшло – на вулиці почалася така злива, що ми ледве встигли застрибнути в машину. Печери замінили походом в місцевий ресторанчик. Білик там не дозволила собі нічого зайвого – легкий овочевий супчик, салатик і компот...
Після обіду ми їдемо в зал. На вході в місцевий театр нас вже зустрічають, причому урочисто – з хлібом і сіллю. Ірина ніяковіє, але видно, що їй лестила така увага.
Каравай. Вручили на вході.
КІЛОГРАМИ КРИШТАЛЮ І ВНУЧКА. Далі за графіком – саундчек. Раптово з'ясувалося, що напередодні захворів звукорежисер, і довелося просити допомоги іншого. У цей вечір він працював вперше, і Іра помітно хвилюється: раптом щось не вийде на самому виступі? Репетиція йде близько години. "Ну ви смілива людина!" – Кидає Білик звуковику і після закінчення репетиції йде в гримерку переодягатися. Ми ж за кулісами зустрічаємо подругу артистки дизайнера Олену Вінярську. Дама хвалиться подарунками, які спеціально для ювілею Ірини три дні робили помічниці за її ескізами. "Ось дивіться: корона з каменів Сваровскі і кришталю, рукавички, брошки... Все разом важить кілька кілограмів!".
Корона. Сваровські та кришталь.
Тим часом до зали вже починають пускати глядачів. У холі жваво йде торгівля – листівки, футболки. Публіка до концерту в театрі підготувалася грунтовно – вечірні шовкові сукні з мереживом, строгі костюми... Такого чудернацького (і, чого гріха таїти, не зовсім доречного) дрес-коду ми не бачили навіть у столиці. І це при тому, що температура в залі для цього ніяк не пристосована – було досить прохолодно.
Концерт триває майже дві години. На сцені Білик з'являється у всьому чорному, світло в залі приглушене. "Скільки б співачок ні стояло на цій сцені, я вас ні до кого не ревную", – жартувала Ірина. Під час виконання "Так просто" відбувається курйоз: Ірина втратила брошку, яку їй подарувала Вінярська. "Ой, якщо знайдете, залиште собі на пам'ять. Будь у мене внучка, я б їй подарувала", – сказала артистка.
На поклоні під час шоу. Глядачі не відпускали 10 хвилин.
РОЗМОВА В ТЕМРЯВІ. Закінчується концерт, глядачі розходяться по домівках, а Іра задоволена, хоч і втомлена, знову виходить на сцену, але вже для того, щоб поговорити з нами – іншого місця все одно немає. Їй приносять маленький стільчик, вона, як школярка, сідає на нього, і ми починаємо розмову. "Ой, якби ви знали, як тут гойдалася підлога – я боялася під сцену провалитися", – сміється Білик. Не можу не запитати у співачки про ювілей.
- Раніше я любила 6 квітня (день народження Білик. – Авт.) – завжди було багато подарунків, прикрас. А ще – квітів і віршів. Зараз для мене це неважливо, я знаю, що мене і так люблять. Друзі, рідні, близькі завжди зі мною будуть. Я вирішила, що, напевно, в цей день поїду кудись в теплі краї, де є море. Але спочатку проведу концерти у Чернівцях, Вінниці, Хмельницькому, Чернівцях, Луцьку, потім буде сольник у столиці, а після нього ми вже зберемося і відзначимо мій день народження.
- Ви тут про онуків серйозно сказали або пожартували?
- Я про них мрію. Бути бабусею – це найприємніший час. Сидіти і дивитися телевізор, коли навколо тебе бігають онуки, а на екрані співають вже якісь інші артисти – це ж таке щастя!
- Все хотіла запитати про конкуренцію. Невже серед колег є подруги?
- Я з усіма дівчатами по цеху дружу – шкода, у нас не вистачає часу ходити один до одного в гості. Наприклад, Оля Полякова нещодавно сказала, що, якщо я прийду до неї додому, вона навчить мене робити смачний сир. Я пообіцяла, але все ніяк не виберуся. З Наталкою Могилевською недавно бачилися, багато говорили про нові пісні, збираюся заспівати з нею дуетом.
- Іра, а заміж ви все-таки збираєтеся?
- Мене багато чоловіків хочуть бачити своєю дружиною, тільки бояться. Але я їх розумію: жити з Іриною Білик – це страшно. Я розумна, а з такими важко. Тим більше у мене зараз все добре: поруч самий хороший, добрий і накачаний чоловік (сміється). Хто він, я вам не скажу: не хочеться показувати своє щастя нікому.
- Алла Пугачова якось сказала, що свою старість бачить так: Галкін возить її на кріслі-гойдалці. А ви?
- Напевно, до того часу я зроблю собі 32 пластики і в мене буде 48 коханців (сміється). Про це можна і потрібно жартувати. Ніхто не знає свого завтра. Я вірю в Бога, він мені допомагає і не дає розслабитися. Мені шкода тих людей, які ворожать на долю і готуються до своєї старості. Я ні до чого не готуюся і розумію, що навіть, якщо все на світі зупиниться, я зможу бути прекрасною домогосподаркою.