Монсеррат Кабальє. Фото: Getty
Напередодні свого єдиного концерту в Києві (14 квітня, Палац "Україна") легендарна співачка дала ексклюзивне інтерв'ю "Сегодня", в якому розповіла, чому вирішила відзначити ювілей в Україні, про знайомство з Сінатрою та секрети шлюбу.
- Синьйора Монсеррат, ви ж не в перший раз в Києві?
- Ні, зрозуміло! І зі мною в вашому місті завжди відбувалися несподіванки. Років 20 тому в вагон, в якому я їхала з Києва в Москву, влізли журналісти – вони дуже хотіли інтерв'ю, так хотіли, що пішли навіть на те, щоб в поїзд сісти без документів, без нічого... Тільки коли поїзд рушив з місця, здалися – і я здалася...
- А ви знаєте, це ж було рівно 20 років тому! І це були перший головний редактор газети "Сегодня" і наша журналістка...
- Навіть так? Слухайте, тоді у газети своєрідний ювілей! 20 років, як ви вперше надрукували моє інтерв'ю!
- Є привід, як то кажуть!
- (Сміється.) Коли є привід, це краще, ніж якби його не було!
- До речі, давайте відразу про приводи і запитаю. Скоро вам виповниться ...
- ... 85.
- Не віриться!
- І мені!
- І відзначати ви вирішили саме в Києві. Чому?
- Так склалося, що 14 квітня у мене концерт (в Національному палаці "Україна". – Авт.пж). Я приїду напередодні, 12-го, щоб встигнути і відпочити після дороги, і прорепетирувати з іншими учасниками і оркестром. А саме 12-го у мене день народження. Тому святкувати буду в українській столиці, в готелі – з дочкою, колегами та близькими друзями.
- Тобто в Україні у вас теж є друзі?
- У мене, напевно, по всьому світу знайдуться друзі. І це щастя (посміхається.)
- Що вам зазвичай дарують? Питаю, тому що українські глядачі повинні якось підготуватися: не квітами ж єдиними...
- Ой, ну що ви! Ваша публіка, то, як вона приймає артистів, – вже подарунок! Сім років тому я була в Києві останній раз, і українці зворушили мене до сліз. Нам співати було ніколи – там, на сцені! Тому що кожен, хто виходив дарувати квіти, виступав з промовою. Я мало що розуміла, тому що далеко не завжди шанувальники іспанською або англійською це говорили, але читала по міміці, по очах – чудові у вас люди, дуже щирі!
- Дякуємо! А схожі в чомусь кияни на ваших земляків-барселонців?
- Не знаю. Не думала про це. Можливо, теплотою якоюсь, емоційністю. Тепер ось ви сказали – буду, спілкуючись, порівнювати.
- Київ, як і Барселона, – футбольне місто: у нас було і є легендарне "Динамо", у нас є традиція – вболівати за футбольні клуби, підтримувати улюблених гравців, дивитися матчі... Скажіть, це правда, що ви – футбольна вболівальниця?
- Це вас дивує? У наших краях футбол – практично релігія. Я намагаюся дивитися всі ігри "Барселони", але не на стадіоні – вдома, по телевізору. А взагалі, вболіваю за все іспанські клуби: і за мадридський "Реал", і за "Валенсію".
- Ви в курсі, що саме в Києві буде проходити фінал Ліги чемпіонів?
- Так? Хоч не в день мого концерту, сподіваюся? (Посміхається.)
- Ні, в кінці травня.
- Ну, якщо не буде гастролей, буду дивитися трансляцію!
- Улюблений футболіст у вас хто?
- Мессі, звичайно. Він неймовірний! Я вже стільки разів його хвалила, що час і йому про мене щось хороше сказати...
- А раптом він виявиться вашим фанатом?
- Було б чудово!
- До речі, це правда, що Фредді Меркьюрі, коли ви запросили його в Барселону, мало того що тут же прилетів, так ще й розмову з вами почав зі слів: "Я ваш давній шанувальник"?
- Так це так. Він прилетів, я поїхала до нього в готель, ми повинні були обговорити спільну роботу. Мені хотілося спробувати щось нове, якусь сферу, в якій мене ще не знають.
- У вас величезний оперний репертуар. Я прочитала і була вражена: 88 оперних партій, 800 камерних творів...
- Я, чесно кажучи, навіть не вважала, 800 там або 802, але багато. На той момент їх уже було чимало, тому і захотілося чогось іншого. Фредді сів за рояль і почав відразу грати, а я, як всі оперні співачки, трохи сноб. Адже ми буваємо такими собі зарозумілими, коли маємо справу з рок-музикантами, з поп-співаками... Я кажу: "Ви вмієте грати на роялі?". Він відповів щось на зразок: "Та я, взагалі-то, і музику пишу", а потім став гами співати. Виявилося, у нього прекрасний класичний баритон, він і в опері міг би відбутися – запросто! Ви знаєте, я тоді не зовсім розуміла, хто зі мною буде співати, що у нас буде "Барселона", що це буде історичний, без зайвої скромності, дует, що мені 30 років поспіль (а пісні ж в цьому році 30 виповнюється!) говоритимуть: "Ви увійшли в історію світової поп-музики за руку з Фредді Меркьюрі".
- Це приємно, коли так кажуть?
- Зрозуміло. Тому і пляшку шампанського, яку він тоді подарував, я берегла, як коштовність! Відкрила, лише коли дочка виходила заміж.
- Ви для багатьох кумир, навіть для великих. А хто з великих був вашим кумиром – є такі?
- В юності я була зачарована Френком Сінатрою. Уявляєте, як мене приголомшило те, що одного разу він побував на виставі, в якому я співала, і помітив мене. Хоча це 60-ті роки ще були, він не йшов послухати Кабальє, а просто захотів відвідати оперу. А потім запросив взяти участь у благодійному вечорі. Представив мене, я заспівала сольно, а потім і в дуеті з ним. Мені здавалося, я сплю, і все це зараз зникне.
- Знаю, що ви з небагатої сім'ї...
- Я б сказала, з вельми небагатої. Батько з ранку до ночі працював робітником на заводі, мама підробляла, де тільки могла. Я дуже хотіла швидше кимось стати і мати можливість їм допомагати.
- Вас можна назвати Попелюшкою?
- В якійсь мірі так: Попелюшка адже багато працювала, перш ніж зустріла принца. Але у мене трохи інша казка: жила-була Попелюшка, багато працювала (бо моя професія – це постійна робота над собою і над репертуаром), стала принцесою, а потім знайшла принца.
- Хто кого вибрав: ви чоловіка або він вас?
- Як партнера по сцені – я його. А пропозиція через півроку після знайомства зробив, зрозуміло, Бернабе.
- Ви оперна діва, про яку говорять "неперевершена", а він – Бернабе Марті, в минулому відомий тенор. Дві творчі людини – і так довго разом. Конкуренції між вам ніколи не було?
- Ні. І, якщо хочете, дам пораду хороший: хочете жити в здорової, щасливої родині-значить, не змагайтеся зі своєю другою половиною. Навіть якщо об'єднує одна справа, поважайте один одного, не воюйте один з одним, не заздріть. Є момент, який може вас посварити? Згадайте десяток тих, що об'єднують. Це спільні діти, ваш будинок, щось, чого ви досягли, що придбали і так далі, підтримуючи один одного, то, чого у одного без іншого ніколи б не було. І труднощі здадуться чимось тимчасовим і смішним.
- Золоті слова!
- Дай Боже…
- Зізнайтеся: ви щаслива жінка?
- Так. У мене чудова сім'я і кар'єра, про яку можна тільки мріяти. Здоров'я би тільки не підводило: я багатьом ще потрібна! Ось, мабуть, тільки здоров'я і буду собі в день народження бажати, а так все є.
- Знаю, що до Києва ви приїдете разом з вашою дочкою Монсітою. А внучку візьмете?
- Вона дуже хоче виступити зі мною на сцені, а саме – станцювати. Даніела займається балетом і вже робить непогані успіхи. Але я їй кажу: "Рано, потрібно придумати і поставити гідний номер". Хоча, думаю, незабаром ця мрія здійсниться. Чого не зробиш для улюбленої дитини?
Раніше Даша Трегубова розповіла про новий проект СТБ – "Цієї миті рік потому", як герої на очах у всієї країни будуть давати обіцянки, про свої провали на кастингах, амбіції в кіно і улюблені місця для подорожей.