Тримайтеся подалі від деспота. Фото: depositphotos
Деспотизм, тиранія, насилля у відносинах – фізичне чи психологічне: дуже часта тема для запиту на терапію. Нарцис, деспот, агресор, насильник, психопат: так називають партнерів, які будують відносини за допомогою шантажу, погроз, маніпуляцій, обману або фізичного насильства. Все це зустрічається у відносинах у різних формах – вкрай часто. Набагато рідше про це говорять вголос.
Про це озповіла психолог і гешталь-терапевт Марія Долгих і пояснила, як себе правильно поводити в таких відносинах.
"Самі по собі люди з деспотичними рисами характеру, якщо вони досить соціально-адаптовані – це не хворі психопатією (а за новими стандартами – розладом особистості). А ймовірніше акцентуйовані в цей бік. Якщо описувати особистість малюнком – то така людина має дуже явно виражену опуклість або кут в одному місці (якийсь яскравий талант або вміння), і, так би мовити "впуклості" – провал, декомпенсацию – найчастіше в місці емпатії, здатності до співчуття, встановлення прихильності і теплих відносин", – пояснила Марія.
Психолог також розповіла, як народжується деспот.
"Як і жертва – в розщепленні. Деспот – це жертва навпаки. У дитинстві психіка людини, щоб пізнавати світ, розщеплює всі об'єкти на погані і хороші. Психотравмуюча подія не може бути дитячою психікою адекватно сприйнята, пережована й асимільована – тому, вона також розщеплюється і дитина внутрішньо ототожнює себе або з агресором, або з жертвою", – говорить Долгих.
Психолог також навела приклад:
Батьки на очах у 4-річного сина б'ють ременем 7-річну дочку за те, що та не встежили за ним. Для обох дітей це – психологічна травма, особливо якщо порка, словесна агресія, маніпуляції та інші жорстокості відбуваються регулярно. Оскільки старшу дочку б'ють – вона вже знаходиться в ролі жертви. А молодший брат, спостерігаючи за сценою насильства, може для власної безпеки психологічно приєднатися до батька чи матері – тобто до агресора.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
- Обережно, енергетичний вампір: п'ять способів захиститися від людини з поганою енергетикою
- Психолог пояснив, чи варто щось робити зі своїм небажанням заводити дітей і створювати родину
"Що відбувається, коли виростає людина-жертва? Вона шукає собі в партнери агресора – який буде доповнювати те, що в жертви придушене. Тобто – зможе бути агресивним, давати відсіч, нападати. З цим же партнером жертва буде намагатися відіграти свою роль, щоб завершити ранній травмуючий досвід, але – найчастіше – безуспішно", – пояснює Марія.
За її словами, деспотичні агресори шукають жертву, оскільки та – золоте дно для його проекцій. Такій людині з часом потрібно все більше й більше підтверджень ззовні – своєї невразливості, сили, всемогутності і контролю над ситуацією і людьми, щоб в жодному не зустрітися з другою частиною свого досвіду. Вона виглядає точнісінько, як той наляканий 4-річний хлопчик: який боїться за сестру і за себе, розгублений і не розуміє – чому з ним так жорстоко, відчуває провину перед сестрою, лють і одночасно страх бути відкинутим найважливішими людьми в своєму житті – батьками.
"Цей складний коктейль почуттів і дорослій людині не завжди вдається витримувати і усвідомлювати, для дитини ж це – абсолютно непосильне завдання. Тому, не переварений дитячий досвід капсулюється у психіці, відсувається на задвірки, і дитина просто вибирає стати тим агресивним і сильним чоловіком, який може заподіяти біль, щоб не стати тим – кому боляче. Розщеплена дитяча психіка може вибирати тільки з категорій погано-добре. Тут поки що немає місця для напівтонів", – зазначає Долгих.
За словами психолога, витісняючи здатність відчувати одні почуття, ми волею-неволею вирубуємо всю свою чутливість. І живе людина, дорослішає, а живою себе не відчуває. Відчуває себе сильною, сміливою, хитрою, розважливою або спритною, злою. А живою – ні.
"Для цього і потрібен партнер-жертва – не тільки для того, щоб його мучити. Це ще й жива людина поруч, здатна і страждати, і радіти, і отримувати задоволення від життя – заповнювати собою ті прогалини, які є в його партнера", – пояснює Марія.
Як зазначає психолог, зазвичай всередині таких відносин є місце не тільки насильству. Часто це дуже вимотує, складні й болючі, але дуже цінні для обох партнерів відносини – союз двох половинок, оспіваний в літературі, музиці та кіно, які не можуть один без одного (читай – знаходяться в співзалежних відносинах). На ділі ж таке партнерство більше схоже на союз двох калік – у одного ноги не працюють, у іншого руки. Кожному доводиться виконувати якусь роботу в стосунках за двох, і кожен не справляється з якоюсь іншою важливою її частиною. І це викликає багато злості, незадоволеності і взаємних претензій.
"Вихід – підрощувати свою другу частину – яка свого часу не змогла вирости. У когось це – здорова агресія, спрямована на зовнішній світ і на партнера. У когось – здатність любити, відчувати, помічати себе та іншого в стосунках", – говорить Долгих.
За її словами, знаходити цілісність – не означає стати досконалим. Це означає – познайомитися з собою різним і навчитися повніше виявлятися в стосунках. Прийняти себе справжнього, зі своїми можливостями і обмеженнями.
"Агресор не може відбутися без жертви. У написанні цієї статті я поставила собі завдання описати характеристики та особливості деспотичних партнерів. Але не змогла цього зробити – не звертаючись ще й до характеру жертви. Щойно ви перестанете бути жертвою у відносинах – для деспота не залишиться місця", – підсумувала Долгих.
Раніше психолог пояснила, звідки у дорослої людини береться почуття безпорадності. За словами Марії Долгих, якщо людина схильна до насильства над собою, то життя перетворюється в жорстоку боротьбу.