Ізварине. Згодом президенту Порошенко доведеться
У ньому вони пробули 22 дня , перебуваючи під перехресним вогнем бойовиків і російської артилерії , яка стріляла з території РФ . На вогонь російських гармат українські бригади відповідати не могли , щоб не спровокувати відкрите вторгнення армії Росії . Лише на 23 день блокади бійцям дозволили піти на прорив.
Зібравши посилену бронегрупу , пошарпані частини прорвали бойові порядки сепаратистів , по шляху атакували два міста , Красний Луч і Міусинськ . Всього вдалося вивести близько 1000 бійців і значну частину техніки.
Навряд чи по гарячих слідах ми дізнаємося точну кількість втрат . Сепаратисти спробують перебільшити ці дані , а українські генерали – навпаки , применшити , щоб пом'якшити наслідки своїх помилок. Адже будь-який " котел " і будь героїзм при його прорив – це завжди наслідок чиїхось грубих прорахунків .
Так чому утворився " котел " і чому командування АТО відразу не вивело звідти людей? Для початку, спробуємо розібратися , чому взагалі ці бригади виявилися в " мішку". Їх поява на півдні Луганської області диктувалося первинним планом проведення АТО , який припускав встановлення повного контролю над кордоном. Повільно просуваючись уздовж кордону з півдня на північ , бригади намагалися вирішити саме це завдання.
Проте командування АТО , по всій видимості , не врахувало появи в грі російської армії , яка влаштувала масований артилерійський обстріл українських частин зі своєї території РФ , що не дозволяло українським бригадам відповідати на вогонь . " Ведьмин кут " закрився .
Дата формування Південного котла взагалі збіглася з початком масованих артилерійських обстрілів з російського боку. По всій видимості , це застало зненацька українських генералів. Лише катастрофа малайзійського " Боїнга – 777 " сплутала карти російській стороні і дала час відпрацювати запасний варіант.
Просто відвести оточені частини означало визнати , що операція з перекриття кордону повністю провалилася . Ми припускаємо , що командування АТО все ж вирішило отримати користь з нової ситуації і прийняло рішення залишити бригади в котлі , щоб вони сковували сили бойовиків і тримали кордон під контролем хоча б вогнем .
Треба визнати , що основний збиток українським військам принесли саме обстріли з російського боку. Бойовики не мали достатньо сил для того , щоб добити навіть знекровлені бригади. Про це йдеться , наприклад , на сайті colonelcassad.livejournal.com , що висвітлює війну з позицій сепаратистів , в матеріалі " Бої за ініціативу – серпень 14- го " .
На користь наших припущень говорить і той факт , що заблоковані підрозділи в наступні три тижні не отримували якихось виразних наказів . Часом складалося враження , що командування взагалі поставило на них хрест . Офіційні доповіді про те , що допомога прийшла , медикаменти , боєприпаси і зброя доставлені , а поранені – евакуйовані , тут же спростовувалися самими бійцями , які передавали зворотне. " О 19 годині 72 – я механізована і 79 – а аеромобільна бригади отримали продовольство і боєприпаси " , – йдеться , наприклад , в повідомленні президента Петра Порошенка в його Твіттер -акаунті від 26 липня. " Всі попередні заяви вищого політичного і військового керівництва про надання допомоги цим бригадам не відповідають дійсності. Станом на 10:00 сьогодні ні патрона , ні літра води вони не отримали" , – заявляв луганський активіст Дмитро Снєгирьов на наступний же день.
Використовуючи заблоковані бригади в якості приманки , командування АТО скувало сили бойовиків і провело липневий наступ , яке призвело до звільнення кількох десятків населених пунктів і розтрощило на дві нерівні частини і без того нечисленні сили " ДНР " і " ЛНР " .
Коли оточені бригади отримали наказ на прорив , " котел " був більше не потрібний. Він проіснував рівно стільки , скільки було необхідно. Відповідно до " плану Б " , який міг бути розроблений з урахуванням російського втручання , йому відводилася роль приманки.
Цей висновок може викликати обурення родичів тих хлопців , які вже ніколи не повернуться з " котла " . Але на війні – свої закони. В історії воєн було багато прикладів , коли командування жертвувало військовими частинами заради того , щоб добитися більш значних успіхів на інших напрямах. І самі найближчі події покажуть , чи були жертви бійців 24 -й , 51 -й , 72 -й і 79 -й бригад не марними.