Не варто посилювати страх смерті дитини похмурим
"Два роки тому ми подарували синові кота , якого він просто обожнює . Нещодавно котик помер , і ми ніяк не можемо сказати про це 6 – річній дитині . Поки говоримо , що Барсик втік , але що робити далі ?" — Галина Ляленко.
ВідповідаєНіна Некрасова, дитячий психолог:
Приховувати правду не треба, адже невідомість страшніше правди. Піднесіть факт без яскравих подробиць і емоцій (діти дуже вразливі, і докладні картинки можуть надовго врізатися в пам'ять і позбавити спокою). Наступний етап – пояснити, що означає "помер": не дихає, став як камінчик, тому що життя пішло з тіла. Якщо вірите в душу – розкажіть про неї. Також важливо пояснити, куди дівається той, хто вмирає, інакше дитина придумає, що він сховався в будинку, ходить по ночах, скрипить або навпаки, що його улюбленця викинули на вулицю, йому там холодно і улюблене звірятко страждає. Вас, тих, хто його "викинув", він вважатиме жорстокими. Допоможіть пережити втрату, щоб малюк знав, що його страждання розуміють і поділяють: сумуйте разом, розмовляйте, запитуйте і відповідайте, дайте виплакатися, висловитися, інакше свої переживання дитина може вихлюпувати в примхах і поганому поводженні. Частіше згадуйте котика, і нехай це будуть світлі спогади, тоді вони з часом "перекриють" страх втрати. Також важливо залишити зриму пам'ять: фото з кошеням, малюнок з ним. Так малюк переконається в унікальності і цінності живої істоти. І, звичайно, складіть разом історію, в якій його улюблена істота жива повним життям: це допоможе вашому синові змиритися з різними аспектами реальності.