Як боротися з дитячою агресією: практичні поради психолога

Дитяча агресія - явище не рідкісне і вимагає зусиль з боку батьків, щоб побороти складний період у відносинах з дитиною.

Як боротися з дитячою агресією розповіла психолог Світлана Ройз і назвала 23 практичних пункти про агресію дітей різного віку.

1. Дитина відрізняється від дорослого взокрема й тим, що у дорослого механізм гальмування і контролю вже присутній і налагоджений. Слова – "візьми себе в руки" до малюків абсолютно неприйнятні, їм поки "нічим" взяти себе в руки – вони тільки вчаться. Важливо про це пам'ятати.

2. Будь-яку роботу з батьками я починаю з теми ресурсу (якщо дорослий не подбав про себе, якщо він втомився, виснажений – у нього абсолютно природно просто не вистачить сил на адекватну дорослу реакцію). Припустимо сказати дитині – я так втомився, що мені зараз потрібно побути самому, щоб потім з тобою говорити і реагувати. Дитині ми не потрібні 24 години на добу. Дитині важливо, щоб ми дбали про себе. Вона буде вчитися цьому. І це один з кращих внесків в її майбутнє. Якщо у батьків немає сил – всі інші пункти будуть марні.

3. Діти дуже міцні, якщо ми більшу частину часу поряд з ними "вменяшкі", епізоди нашої "невміняшковості" вони переживуть без шкоди. Але тут все ж важливе питання – які ми більшу частину часу.

4. Проявлений гострий процес більш безпечний, ніж прихований. Не виявлений опір йде "в тінь" і може перетворитися на тілесні симптоми, в форму аутоагресії, "агресія на себе" може проявитися в зниженні успішності, у відчутті себе жертвою, в тому, що дитина може почати втрачати речі, "притягувати" до себе "покарання". Чи може дитина сказати вам "ні", Чи припустима в родині конфронтація думок? Чи дають дитині в будь-чому право вибору? Чи є у нього відчуття, що він може на щось вплинути?

5. Дитина може "зеркалити" агресивну поведінку авторитетних дорослих, може злитися "за когось" (в роботі часто зустрічала родини дуже інтелігентні, в яких дитина проживала за дорослих невиявлені і неусвідомлювані ними емоції). Часто дитина "проявляє" власною поведінкою замаскований конфлікт у родині. Важливо чесно проаналізувати свою дорослу поведінку і свої реакції. Це не означає – стати агресивним, це означає – знайти прийнятний спосіб доносити інформацію про свої потреби.

6. Агресія часто виростає з відчуття небезпеки. Буває компенсацією болю, образи. Причому, дитину можуть образити в школі – а агресію він може каналізувати на бабусю чи молодшого брата. Важливо уважно багаторівнево досліджувати ситуацію.

7. Агресія буває пасивною і активною (пасивною – наприклад, показати язик за спиною людини, примкнути свідком до "проявлених" агресорів). Активна агресія може бути вироблена або тактильна (вербальна – обзивалки, дражнилки, крик), тактильна – биття, тілесне зачіпання.

8. На кожен вид агресії – свій спосіб реагування – під час вербальної – ми можемо говорити з дитиною. Під час тактильної – зупиняємо руку, ставимо блок, вчимо ухилятися від удару.

9. Важливо пам'ятати – малюки довербального періоду (які не вміють говорити людською зв'язною мовою) – замість словесного контакту використовують тіло. Знайомляться, висипаючи один на одного пісок, кидають іграшку, "торкаючись", ніби розтягуючи свою руку до людини, яка їм цікава. Б'ють лопаткою по голові, виявляючи симпатію і прихильність. Це не ознака того, що росте маніяк і агресор. Наше завдання потихеньку в рольових іграх вчити знайомству, освоювати комунікативні навички.

10. Якщо малюк б'є маму, тата, бабусю – і водночас посміхається. Напевно, це не агресивна дія. Це для дитини гра. Важливо не подавати зайвої емоції в свою реакцію. Інакше у дитини закріпиться відчуття – "о! На мою гру відповідають". Важливо дивитися прямо в очі. Зупиняти руку. (так, 150 разів поспіль) і дуже виразно та спокійно говорити – "людей бити не можна". Перемикати увагу на інші ігри.

11. Іноді діти, чекаючи від нас включеності і саме тілесної уваги, "оживляють" нас, "повертають в тіло" своїми дотиками або ударами. Буквально, вони своїми долоньками кричать "Гей, повернися". І таким дітям в цей момент важливі не стільки інтелектуальні, скільки тілесні гри. Втомлені батьки можуть покласти на себе дитину і грати "купинами- купинами, маленькими кущиками, в ямку – бух!" навіть діти похилого 6-річного віку можуть радіти цій грі.

12. У роботі з агресією важливо – зрозуміти, чи немає органічної причини, хронічних захворювань, температури, гельмінтозу (інтоксикація може провокувати спалахи агресії. Часто агресія виростає з втоми і напруги).

13. Якщо дитина пережила досвід насильства, якщо було агресивне медичне втручання в тіло дитини, якщо з точки зору дитини, він "постраждав", але не отримав компенсації – компенсація може бути агресивною.

14. У дітей старшого дошкільного та шкільного віку агресія може прикривати страх.

15. У малюків, дітей під час кризи 3 років, підлітків – контролю над емоціями, будь ласка, не чекайте. Їхня поведінка "не спеціальна гра в "дістань батька". Будь ласка, повірте, вони не навмисно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

• П'ять типів токсичних особистостей, яких слід уникати
• Психолог назвав головну умову, як залучити батька до догляду за дитиною

16. У роботі з агресією (і будь-якими спалахами емоційними) з трьохлітками і підлітками важливо пам'ятати, що одне з цих неусвідомлених "завдань" – знецінити маму. І тут дуже важлива наша власна впевненість в собі, наша стабільна позиція – я чудовий Батько для своєї дитини, що дорослішає. Він каже гидоти, говорить навіть, що ненавидить нас, але нашої любові від цього не менше, і ми віримо в те, що його любов теж не зменшується. Ці слова і крики – піковий стан, якого вони самі ж через хвилину злякаються.

17. Важливо пам'ятати, що у відповідь на складну поведінку дорослого або дитини у нас може бути викид гормону кортизолу – це гормон стресу. Він вимикає нашу раціональність, він нас змушує швидко діяти. Це природно, якщо у нас є жива людська реакція на складну поведінку (на крик, істерику, хвороба, агресію). Я дуже вірю в те, що не зважаючи на наші величезні знання, ми залишаємося людьми. АЛЕ під дією кортизолу ми діємо так само імпульсивно, як і дитина. Важливо зробити вдих-видих, важливо дати собі можливість трохи "охолонути".

18. Важливо емоцію зуміти усвідомити і назвати по імені. Якщо ви запитаєте у дитини (важливо задавати питання, а не затверджувати) – ти засмучений? ти злишся? У перший момент реакція може посилитися. (А може й "розрядитися". Буквально, ми дитині даємо відчуття – що б не трапилося, в будь-яких емоціях – я з тобою).

19. Важливо, щоб у дитини була можливість (профілактично) просто виплеску напруги – батут, боксерська груша, подушкові бої, караоке, кричалки, іноді – комп'ютерні ігри, малювання ...

20. Агресія – часто реакція на те, що важлива потреба не реалізована або реакція на те, що кордони порушені. Нам важливо самим навчитися усвідомлювати свої потреби (про це багато пишеться в книзі "Мова Життя") і коректно про них заявляти. І поступово вчити цьому дитину. Злість це сила, яка дана нам для захисту. "Я добрий, але у мене є здорова злість, щоб себе захистити" – одна з важливих фраз-практик для дітей і дорослих.

21. Ми своєю поведінкою показуємо дитині, як реагувати на конфлікт. Якщо у відповідь на їхню агресію, ми їх б'ємо – ми тільки закріплюємо цю поведінку.

22. Часто за складною, "непродуктивною" поведінкою дитини ховається щось для нас невідоме і не очевидне.

23. Найголовніша "практика" в роботі з батьками – подумки уявити себе величезним, як океан і як найвища гора. З внутрішнім наміром – я величезний. Я дорослий. Я впораюсь.

"Матчастина. Книги: (авторів не пам'ятаю) Виховання з розумом; Розвиток мозку вашої дитини; На одній хвилі; Мова життя (автор Маршалл Розенберг); як говорити, щоб підлітки слухали (Фабер); на EdEra – відкритий відеокурс з нейропсихології", – порадила також Ройз список корисних книг.

Тим часом інша психолог пояснила, як бути у відносинах з деспотичним партнером. За словами Марії Долгих, самі люди з деспотичними рисами характеру – це не хворі психопатією.