Історія державного Гімну України / Фото: Колаж: Сьогодні
Олена Зеленська розповіла про круту ініціативу "Відлік 24.02", яку запустили для того, щоб кожен українець міг поділитись своєю історією про війну. Це розповіді про хоробрість і героїзм, страждання, розпач і боротьбу за незалежність. Саме про неї ми думаємо щодня, особливо прокидаючись та засинаючи, слухаючи гімн України.
Розповідаємо історію, як було створено один із головних державних символів України.
У вересні 1862 року фольклорист, етнограф, поет і просвітницький діяч Павло Чубинський часто відвідував вечори Київської громади. Це були збори української інтелігенції Києва, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю до 1876 року, коли було оголошено про обмеження використання української мови у російській імперії.
На вечори та збори київської громади часто запрошували культурних діячів різних народів, точилися розмови про розвиток України, патріотизм та просвітництво. На одному з таких вечорів Павло Чубинський почув, як сербські борці за визволення виконували пісню, де були слова:
Серце біе и крев ліе за свою слободу.
Він одразу експромтом написав "Ще не вмерла України і слава, і воля...". За рік вірш опублікувало львівське видання "Мета". Оскільки авторство не було зазначено, тривалий час вірш приписували Шевченку, а здебільшого сприймали як народну творчість.
Приблизно в цей час текст потрапив до рук композитора та священика Михайла Вербицького. Він створив музику до нього і вже 10 березня 1865 року "Ще не вмерла України і слава, і воля..." вперше була виконана у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасу Шевченку.
Пісня швидко стала популярною серед молоді західної України, її перекладали за кордоном англійською та німецькою.
Звичайно, з приходом Радянського Союзу її заборонили, а для України влада вибрала гімн, з якого було зрозуміло, що країна входить до СРСР. Ним став твір Павла Тичини "Живи, Україно, прекрасна і сильна". Але цей варіант так і не став популярним серед українців.
24 серпня 1991 року в Україні проголосили незалежність, а у січні 1992 Указом Президії ВР було затверджено Державний Гімн, яким стала пісня "Ще не вмерла України і слава, і воля...".
За 30-річну історію незалежності активісти, влада і політика вели безліч розмов про внесення змін до тексту пісні, а також з'являлися й думки про зміну самої пісні на іншу з більш позитивним посилом. Але якимось дивним чином "Ще не вмерла України і слава, і воля..." продовжує бути символом і викликає сльози та почуття гордості під час її виконання.
Читайте повну історію створення гімну України на сайті Vogue.ua.