Всі ці корисні, але страшні девайси на перший погляд по
Наш експерт: Наталія Зелінська, головний дитячий ендокринолог МОЗ України
Будь діагноз, особливо винесений дитині назавжди – це грім серед ясного неба. А тим більше про таке хронічне захворювання, та ще й таке обросле стереотипами, як діабет 1 типу. Як його не пропустити, що робити, щоб жити з цим діагнозом повноцінно, розкажуть вже досвідчені юні пацієнти, а також головний дитячий ендокринолог МОЗ України, глава Асоціації дитячих ендокринологів Наталія Зелінська.
НЕ ВИРОК. "Щоб вчасно помітити діабет, мами не повинні пропустити деякі зміни в поведінці дітей, – зазначає Наталія Зелінська. – В першу чергу повинен насторожити той факт, що дитина раптом сильно схудла або / і стала багато пити, а також часто бігати в туалет. Крім цього, у дитини можуть бути скарги на біль в животі, тому що кетонові (ацетонові) тіла у великій концентрації – одна з ознак діабету – дратують слизову шлунка. Особливо легко пропустити ознаки хвороби влітку, адже їх можна запросто списати на спеку. Помітивши їх, треба звернутися до педіатра і здати аналіз на рівень глюкози в крові. Якщо він підвищений, слід відвести дитину до дитячого ендокринолога, який призначить додаткові дослідження і поставить діагноз. Боятися його не слід, і треба знати, що діабет 1 типу – не вирок. З ним можна жити повноцінним життям, просто змінивши звички. Три кити, на яких будується життя з діабетом 1 типу, – інсулінотерапія, харчування, фізнавантаження. Інсуліном повністю забезпечує держава, і завдяки цьому діти можуть не дотримуватися жорсткої дієти, а фактично є будь-які страви з загального столу, але в обмеженій кількості. Головне – вчасно і в потрібному обсязі ввести гормон. Основа харчування – овочі і каші, однак в раціоні повинні бути також м'ясо, риба, хліб та інші здорові продукти, що дозволяють будувати меню для дитини збалансованим і різноманітним. А ось картопля фрі, фастфуд, всі види газованої води і цукерки заборонені. Важливі і регулярні фізнавантаження, тому що вони знижують рівень цукру.
ВІРШІ І УКОЛИ В ДИТЯЧОМУ САДКУ
П'ятирічний Матвій Деревінський із Трипілля вивчив правила свого життя в приказках: "Краща дієта – каша, суп, вінегрет і шматочок хліба", "Ранок починай з зарядки і завжди будеш в порядку". Досвід життя з діабетом у хлопчика великий, адже він хворіє з 8 місяців. За цей час до уколів він звик і зовсім їх не боїться.
У 10-річного Степана Дмитрієва зі Львова стаж ще більше – 7 років. Уколи інсуліну він поки сам собі не робить, а ось рівень цукру вимірює ще з 4-х років. "Я навчила його робити це ще в садку, – каже мама хлопчика Тетяна. – Попросила виховательку нагадувати йому про виміри і передзвонювати мені, щоб повідомити результат. Зараз зі школи він вже дзвонить сам. Через рік-півтора, думаю, вже й уколи зможе робити без моєї допомоги".
ЖИТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ
Дніпрянка Настя Романова (12 років) хворіє вже 3,5 року і прекрасно пам'ятає той час, коли дізналася про діагноз. "Плакала цілий місяць. Часом мені було так страшно, що хотілося зникнути. Однокласники з мене сміялися, і через це я ще більше переживала, – згадує дівчинка. – А потім мені стало на них наплювати, і я почала жити своїм життям. Відразу стало легше, і тому хочу порадити тим, хто тільки зіткнувся з цим діагнозом, не звертати уваги на залякування і розмови про те, що від діабету буде інсульт або рак. Все це неправда".
За час хвороби дівчинка навчилася справлятися з глюкометром, шприцами та зараз все робить сама, а з мамою консультується тільки про дозу інсуліну та кількість продуктів, які можна з'їсти. "Газировку не п'ю, чіпси їм дуже рідко, та й взагалі шкідливу їжу дозволяю собі тільки раз на півроку, і то в гостях. Я і своїм друзям, які люблять всякі смачні шкідливості, кажу, що їсти їх не треба", – розповіла Настя.
ЛІКАР ОЛЕКСАНДРА
Олександра Фесуненко з Івано-Франківська зізналася, що хворіє вже 7,5 років, а діагноз їй поставили в 2,5 року. "Того часу, звичайно, не пам'ятаю, але мама каже, що я плакала, коли мені кололи інсулін. Зараз не плачу, звичайно, і взагалі не вважаю, що моє життя якась особлива, тільки багато смачного їсти не можна. Адже якщо з'їм цукерку або навіть картоплю з хлібом, цукор відразу підскакує. Тому намагаюся мучного не їсти. Інсулін поки сама собі не колю, це робить мама, а ось цукор вимірюю самостійно – це дуже просто. Знаю, що цукор допомагає знизити спорт, але поки ні в яку секцію не ходжу, тільки роблю іноді зарядку і у вихідні розтяжку". Шкода, що заняття творчістю цукор не знижують, тоді у Саші точно був би з ним порядок, адже дівчинка прекрасно малює і робить своїми руками м'які іграшки. З майбутньою професією Олександра поки не визначилася. У неї є два варіанти – перукар або лікар. Другий варіант кращий, тому що, за словами Саші, їй дуже хочеться допомогти всім тим діткам, які стикаються з таким же діагнозом.
САМ СОБІ ЕНДОКРИНОЛОГ
"Головне – частіше нагадувати собі, що нічим не відрізняєшся від інших людей, що здорова, але просто зобов'язана весь час дотримуватися певних правил. Діабет, слава Богу, не найстрашніше, що може бути з людиною, – ділиться своїм рецептом життя з діабетом 16-річна Юля Нагуляк з Вінниці. – Я давно навчилася робити все необхідне без маминої допомоги і вже з 8 років сама собі ендокринолог".
А 13-річна Маргарита Мороз із Запоріжжя визнається, що найлегше їй дотримуватися дієти. "Люблю овочі та фрукти, а булки не їм, тому зазвичай з харчуванням у мене проблем немає. Уколи роблю сама, адже хворію з 3-х років і всьому давно навчилася. Хвороба мені абсолютно не заважає, і про це треба пам'ятати всім, хто недавно дізнався свій діагноз. Повірте, ви не одні, і у вас налагодиться".