Вушний равлик повинен добре ловити звуки.
Слабкий слух у дитини – недуга неприємна. Але вона – зовсім не вирок, як вважають багато мам і тат. Батькам важливо знати, що у слабочуючих, а також у дітей з повною втратою слуху є шанс чути, красиво говорити і гармонійно розвиватися. Головне – вчасно звернутися до лікаря-сурдолога і разом з ним вибрати підходящий вид допомоги.
Для того, щоб у дитини з порушенням слуху розвинулася повна, багата мова, необхідно забезпечити можливість налаштовуватися на всі чутні їм звуки. Зробити це можна за допомогою сучасних слухових апаратів, які розширюють діапазон чутних звуків і в більшості випадків дозволяють дітям зі слабким слухом вловлювати майже всю промову, яку вони чують. Однак у деяких дітей виявляється настільки сильна втрата слуху, що навіть слухові апарати не можуть їм допомогти. В цьому випадку на допомогу приходять так звані кохлеарні імпланти. Детальніше про все це нам розповіли отоларинголог, консультант волонтерського руху "Академія здорових сердець" Ірина Булаева і педіатр Наталя Савельєва.
БУДИНОЧОК ДЛЯ МАЛЕНЬКОГО ІМПЛАНТА
Кохлеарний імплант – це медичний пристрій (протез), розроблений для того, щоб допомогти людям з важкою і повною втратою слуху, яким слухові апарати не допомагають. Він стимулює слуховий нерв в равлику внутрішнього вуха. Складається система кохлеарного імпланта з двох основних частин: власне імпланта, який хірургічним шляхом поміщається під шкіру, і мовного процесора, який розташовується за вухом. Система працює так: звуки сприймаються мікрофоном мовного процесора, який аналізує їх і кодує в послідовність електричних імпульсів. Потім ці імпульси передавач посилає через шкіру до імпланту, який передає електричні імпульси на електроди в равлику. Слуховий нерв сприймає їх і посилає в слухові центри мозку. Мозок розпізнає передані сигнали як звук.
ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ. Результати кохлеарної імплантації залежать від різних причин – віку втрати слуху, тривалості періоду між втратою слуху та кохлеарної імплантацією та індивідуальних особливостей пацієнта. Також для досягнення хороших результатів важлива і реабілітація маленьких пацієнтів з кохлеарними имплантами. Щоб допомогти дитині звикнути до імпланту, в роботу включається ціла команда фахівців: аудіолог, сурдопедагог, логопед, фонопед, музичний педагог і психолог. І, звичайно, в період реабілітації як ніколи важлива роль батьків.
ПІДБИРАЄМО СЛУХОВИЙ АПАРАТ
Дітям з мінімальним слухом важливо якомога раніше почати використовувати слуховий апарат, оскільки посилений звук стимулює ріст слухових клітин мозку. А вони розвиваються, коли дитина ще маленька. Якщо з початком носіння слухового апарату затягнути навіть на кілька місяців з моменту виявлення втрати слуху, можна зіткнутися з серйозною затримкою розвитку мовлення, виправити яку не вдасться.
ДВІ ГОДИНИ НА ПРИЙОМІ. Підбирають слуховий апарат дитині на прийомі у лікаря з попереднім виконанням аудіограми. Триває такий прийом близько 1,5-2 годин. Оскільки такий тривалий візит до лікаря може бути виснажливим для малюка, краще заздалегідь поговорити з ним про те, що у лікаря потрібно буде пробути досить довго і потрібно намагатися відповідати на питання, слухати лікаря і терпляче повторювати слова, коли знадобиться.
ВІК МАЄ ЗНАЧЕННЯ. Однозначно назвати мінімальний вік, в якому дитина зможе пройти дослідження слуху, не можна: все залежить від розвитку малюка, його характеру та складності самого методу. Так, наприклад, після попередньої роботи з дитиною батьків і лікаря виконувати так звану порогову тональну аудіометрію в більшості випадків можна з п'яти років. Проводять її в спеціальній звукоізольованій кабіні, куди не проникають звуки ззовні. Дитині надягають навушники, через які надходять сигнали різної гучності і частоти. Подає їх прилад аудіометр. Якщо дитина розрізнив надійшов в навушники звук, він натискає на кнопку, даючи таким чином зрозуміти лікаря, що звук почутий. Вуха досліджуються почергово – тобто спочатку звуки надходять в один навушник, а потім в інший. Дослідження кожного вуха окремо допомагає визначити, яке з них чує краще, а яке – гірше.
Звичайно, крихтам-непосидам вкрай складно виконувати таку монотонну роботу довше 10-15 хвилин, а змушувати їх ні в якому разі не можна, бо якщо дитина засмутиться, то дослідження буде неефективним. Також важливо, щоб малюк не був стомленим. Тому краще проводити дослідження в першій половині дня. Якщо дитина втомилася, потрібно зробити перерву або прийти ще раз.
АДАПТАЦІЯ. Звикання до слухового апарату у кожної дитини проходить по-своєму. Одягнувши нові "іграшки на вушка", діти по-різному реагують на якість звуку. Наприклад, дитина починає чути свистячі звуки, які погано чув раніше, і тому він може сказати, що апарат "шумить", коли хтось розмовляє. У цьому випадку дитині слід терпляче пояснювати (стільки разів, скільки буде потрібно), що тепер він буде чути нові звуки і скоро звикне до них. Батькам важливо пам'ятати: коли дитині підбирають нові слухові апарати, вони можуть істотно відрізнятися за своїми технічними характеристиками від попередніх, і відповідно дитині буде потрібно час, щоб звикнути до нового звучання. Цікаво, що часто вже під час пробного носіння розбірливість мови істотно поліпшується.
СУРДОПЕРЕКЛАД
Важливо пам'ятати, що діти навіть з повною глухотою можуть навчитися добре розмовляти, розвиватися без відхилень в психо-емоційної сфері, а значить, і нормально адаптуватися до життя в звичайному середовищі. Для досягнення таких результатів (після того як дитина почала використовувати слуховий апарат) необхідно переходити до етапу сурдопедагогічна навчання, під час якого лікарі та педагоги вчать дитину говорити, а при необхідності вчать читати по губах. Для цього використовуються методики, що стимулюють мовні центри, пальчикові ігри, особливі методи терапії. Створюються також спеціалізовані дитячі садки для дітей з проблемами слуху та особливі школи, в яких заняття проводяться таким чином, що діти нормально розвиваються, не відстаючи від своїх однолітків з нормальним слухом.