Актор Сергій Кучеренко / Фото: прес-служба телеканалу "Україна"
23 листопада о 17:00 телеканал "Україна" покаже прем'єрні серії кримінального екшна "Виклик". Це унікальний проєкт, який створювався за підтримки Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а поряд з популярними акторами в ньому зіграли справжні рятувальники. Актор Сергій Кучеренко у відвертому інтерв'ю розповів, чого навчився у представників ДСНС і чим запам'яталися йому зйомки в 40-серійній картині.
Сергію, розкажіть про вашу нову роль, кого граєте в серіалі "Виклик"?
Я граю командира оперативно-рятувального загону Лиховія. В принципі, від самого персонажа і структури, в якій він служить, – багато що залежить. Адже саме він приймає рішення, що робити і як. Часто від нього залежать і життя людей, до яких рятувальники приїжджають на виклик, а також життя і здоров'я його підлеглих, тобто людей, за яких він особисто несе відповідальність. Ось він зобов'язаний бути точним і оперативним в прийнятті рішень – побачив, оцінив, дав вказівки. Іноді буває, пройде хвилина або навіть кілька секунд і вже пізно – вже щось упустив.
Зйомки "Виклику" тривають уже кілька місяців. Чи змінилося ваше ставлення до персонажу, його роботи?
Взагалі люди рідко стикаються з рятувальниками у своєму житті. Ну що ми бачимо – проїхала пожежна машина з сигналкою – багато хто навіть дорогою не поступляться. Ось мені не зрозуміле подібне ставлення. Зате, якщо у людей, не дай бог, щось трапляється, ось тоді згадують: "Ой, допоможіть!"
Що змінилося? Звісно, я і сам мало що знав про цю службу. Тому було цікаво все побачити зсередини. Коли ми починали проєкт, у мене були досить поверхневі відчуття і знання. Так, я щось намагався придумати для себе про персонажа, щось нафантазувати, взяти зі свого попереднього кіношного і життєвого досвіду. Але тут, як то кажуть, життя виявилася набагато цікавішим.
Коли ми почали працювати з цими хлопцями – вони ж на знімальному майданчику майже кожен день, і в кадрі – ми дивимося на їх роботу, вчимося, спілкуємося. Вони скільки нам розповіли історій, знаєте, від деяких досі мурашки по шкірі. І так, відразу розумієш – те, що ти собі не придумав – це якесь жалюгідне аматорство. Ось перед тобою ця людина – дивись на неї, якщо не відчуваєш, для початку хоч спробуй скопіювати, влізти в її відчуття, розуміння і життя, і роботи, і ставлення до людей. І я думаю, що це було складно, але дуже цікаво.
А як ви думаєте, чи зміниться ставлення людей до ДСНС після перегляду фільму?
Мета нашого серіалу в тому, щоб глядач побачив цих людей, зрозумів їх, в крайньому випадку, навіть якщо і не сказав: "Дякую за те, що ви робите", може, хоча б перестав заважати. А то часто навіть з розповідей хлопців, перепоною на шляху до порятунку стає людська байдужість, безтурботність. Наприклад, можна ж прибрати з двору машину, коли побачили, що під'їхала пожежна, або якщо працюють рятувальники – просто не лізьте, не заважайте їм.
Тому, я думаю, що особисто в моїй свідомості і ставленні до людей і до життя, напевно, все змінилося під час роботи над проєктом.
Чи можете пригадати, які сцени або знімальні дні залишили відбиток на вас? Чому?
Будь-яке було! Наприклад, ми знімали на якомусь будівництві – за сценарієм будівельники напартачили і руйнується частина будинку, ми приїжджаємо на виклик. Бачимо – з одного боку новобудова, а з іншого – гаражі. І раптом прибігає якийсь чоловік, не з знімальної групи, і каже, що горить гараж і це буквально за 500 метрів від того місця, де ми знімаємо. Хлопці-рятувальники кажуть режисерові: "Дайте нам 30 хвилин, ми повинні від'їхати!" І тієї ж миті же стрибають в машину. А нам цікаво – ми за ними, підбігаємо і дійсно стоїть гараж, вже буквально прогорів – дим, полум'я. Вони під'їжджають і у нас на очах, блискавично реагують, буквально 10 хвилин і все загашено і тільки в цей момент на горизонті з'являється пожежна машина, яку викликали сусіди.
При тому, що, коли вони приїжджають до нас на зйомки – на зміні, але поки викликів немає, працюють над серіалом. Тому уявіть, в кіно машини повністю завантажені і заправлені! Всі балони з киснем, все обладнання робоче! Якщо, не дай бог, що станеться – вони зриваються і їдуть на виклик!
Вам теж довелося випробувати чимало всього – були зйомки на воді, під водою, ДТП, пожежі, вибухи... Чи немає у вас страхів, фобій, з якими довелося боротися?
Насправді, я якось не встигав лякатися. Знімаємо сцену, де руйнується балкон, а на ньому застрягла на каталці бабуся. У мене за сценарієм повинен бути з нею діалог. І виходить, що я стою внизу і кричу їй на третій поверх – якось нерозумно, чи не так? Я запропонував режисерові поставити драбину, щоб залізти до неї, поки інші рятувальники біжать до квартири, з метою затягнути її до будинку. Так я поліз – третій поверх, але при цьому стелі там метрів по 4 – виходить, заліз я на висоту близько 12 метрів, дивлюся вниз і думаю: "Ось ідіот! Робити тобі нічого?!" Ну нічого, зате красиво вийшло! У нас же немає комп'ютерної графіки – все доводиться робити наживо, і в цьому принадність нашого кіно.
Що допомагає вам розслабитися після важких зйомок? Які є ритуали по поверненню додому?
Так, зйомки проєкту досить складні і фізично, і зміни немаленькі – іноді 12 годин тривають. Але часто після зміни я навіть не відразу їду додому – можу зупинитися біля кав'ярні, взяти кави і трошки подумати, проаналізувати, програти якісь сцени в голові ще раз. Тобто цей процес мене дуже затягує.
Але коли випадає вихідний – хочеться тиші, спокою. Ось влітку виїздив на Десну – сяду вранці зі спінінгом – тиша і тільки реагую на дзвіночок, коли клює. Ось я люблю повністю розслабитися і дати можливість організму відновитися фізично, щоб бути готовим завтра приступити до зйомок. Я люблю рибалку і рибу люблю!
Можливо, маєте свої рецепти?
Більше люблю, звичайно, приготовлену на мангалі! У мене є спеціальні травички для риби – замариную, запечу і краса!
Раніше ми повідомляли, що телеканал "Україна" став генеральним медіапартнером фільму "Номери" Олега Сенцова і Ахтема Сеітаблаєва.