Освіта. Представник вузу вручає довічно
Цього року Житомирській тюрмі (установі №8) виповнюється рівно 100 років. Історія , як бачимо , давня і , відповідно профілю закладу , вельми похмура. У сталінські часи , як розповідають старожили , тут було місце масових страт неугодних режиму і попросту ні в чому не винних людей. З тих пір , як застереження проти беззаконня і терору , збереглася цегляна стіна , вся в кульових відмітинах ( на фото внизу ) .
Цікаву історію , що стосується місцевої в'язниці , розповів " Сегодня" заступник начальника " вісімки " з соціально-виховної роботи підполковник Анатолій Габитов . Виявляється , в роки Великої Вітчизняної війни німці , які захопили Житомир , запропонували 140 засудженим за тяжкі злочини одягти їх форму і воювати на боці фашистів . Зеки погодилися , але самі майже всі втекли з німецької служби . 120 осіб організували банду в лісах під Овручем , цілий рік грабували всіх поспіль. Але одного разу німці везли на трьох бронемашинах цінності до Німеччини , з дуже потужною охороною. Проте знахабніла банда напала на конвой. Професійна охорона майже всіх зеків перебила . Однак 20 осіб втекли, і доля їх досі невідома ...
Розстріли в тюрмі тривали і пізніше, тільки на законних підставах. В Житомирській тюрмі , як і ще в кількох українських установах ( наприклад , в СІЗО Києва на Лук'янівці , в Дніпропетровську та деяких інших містах ) виконували смертні вироки до самого мораторію на страту в кінці 1990 – х . Потім багатьом з тих, хто потрапили під дію мораторію і наступного скасування страти її замінили на довічне ув'язнення . Окрема ділянка для такого контингенту є і в Житомирській установі №8 . Тут містяться на сьогодні трохи менше двох сотень засуджених на довічне ув'язнення . Там багато років відсидів і помер торік прямо в камері найжорстокіший вбивця України Анатолій Онопрієнко (у нього діагностували серцевий напад ) . А недавно в цю в'язницю " заїхав " інший маньяк- " серійник " , відомий на прізвисько " пологівський маніяк " , Сергій Ткач . " Сегодня" побувала в установі №8 , поспілкувалася з кількома сидільцями , дізналася , як вони оцінюють свої злочини , збираються чи коли- небудь вийти на свободу , як заповнюють вільний час і як переносять тюремний побут . Виявилося , деякі " довічники " навчаються заочно у вузі і збираються проводити в Україні люстрацію ...
МАНІЯК №1.На кілька запитань " Сегодня" стисло відповів відтепер найбільш сумно " іменитий " в'язень Житомирської в'язниці , маніяк №1 в Україні Сергій Ткач . Він розповів , що його судили п'ять разів, щоразу засуджували до довічного ув'язнення. За ним " числиться " 32 вбивства , а всього через суд пройшло 58 епізодів різних злочинів . "Проте понад 20 епізодів згвалтувань з вбивствами так і не розкрили " , – повідомив нам маніяк . До речі , якби йому довели ще більш 20 вбивств , він став би з цього моторошного показнику , можливо , врівень з найстрашнішим маніяком СРСР Андрієм Чикатило ( 54 загиблих) , і " переплюнув " б Онопрієнко , у якого 52 жертви... Втім , визнавався раніше " Сегодня" Ткач , "... я навіть підрахунки вбитих не вів і не хотів бути найбільшим лиходієм всього світу".
Маніяк похвалився , що нерідко приходив на місце своїх злодіянь , коли там... велися слідчі дії ! Стояв , спостерігав , як його самого шукають , вивчав методи сищиків , робив для себе певні висновки , щоб не попадатися ... А раніше він розповідав " Сегодня" , що його навіть затримували пару раз , але відпускали , нібито за хабарі. Тюремний побут Ткача , за його словами , цілком влаштовує , але передач з волі йому ніхто не носить ( нагадаємо , що свого часу він був одружений, є вже дорослі діти). Як розповів маніяк , він сам добровільно відмовився підтримувати будь-які контакти з родичами . Правда , попросив " Сегодня" по можливості передати йому електробритву або одноразові станки для гоління , решта , мовляв , у нього є. На питання , чи думає він коли -небудь вийти на волю , Ткач відповів , що така надія є. Хоча тут же заявив , що розуміє: в'язниця для нього "остання зупинка " в житті...
ЦЕХ: баптисти шиють одяг для бійців
Для довічно засуджених влаштований виробнича дільниця , де трудяться 42 людини. Причому , за словами Анатолія Габітова , людей на виробництві об'єднують ... релігійні переконання! На виході – швейна продукція , яка надходить в зону АТО : брезентові накидки , плащ – палатки , розвантаження , підстьобування ...
Ось що розповів для " Сегодня" один із працюючих ( назватися і фотографуватися вони відмовилися ) :
- Працюємо по вісім годин, заробляємо 50-70 грн на місяць. Тут всі віруючі – баптисти зібралися , своє коло спілкування. Я вбивця – при спробі пограбування ми з другом , п'яні , вбили в 2000 році в Донецьку двох. Не заперечую провину , покаявся перед Богом. Про АТО ми , звичайно , знаємо , але я в руки зброю не беру . Якби жив на волі , допомагав би української армії , тому що це наша земля . А якби в мене стали стріляти , то Господу б довірився , моє життя в його руках.
Габітов . Показує стіну , біля якої при Сталіні розстрілювали .
БОРЩ, МОЛИТВА І МУЗИКА
Замначальника установи №8 з соціально-виховної роботи підполковник Анатолій Габітов :
- Засуджених довічно у нас зараз 185 чоловік. Для них створені всі умови. Наприклад, є молитовна кімната , офіційно при ній числяться 18 чоловік, які спілкуються постійно з батьком Вадимом , головним за роботу по спасінню на нашій території. Непогано налагоджено харчування , звичайно , по відведеним законом нормам . Скажу більше , коли ми вивозимо наших підопічних в міську лікарню ( хірургічні операції в стінах установи заборонені) , то вони незабаром просяться назад до в'язниці , причому саме через харчування . Ми самі , коли на чергуванні , із задоволенням знімаємо пробу з того ж борщу . І м'ясо в раціоні є, і риба , і овочі ... Роздача їжі – по камерах . Раз в тиждень по камерах проходить бібліотекар . Роздає замовлену літературу і збирає заявки на майбутнє (у нас тільки художньої літератури більше 3000 екземплярів ) . 42 людини працюють на виробництві ( швейне ) . В камерах в основному сидять по двоє. За психологічної та іншої сумісності співкамерники можуть перебувати разом роками , але самі камери їм міняють приблизно раз на 2 тижні. Причин декілька: наприклад , якщо дуже хитрі спробують влаштувати тайник в камері , то це не має сенсу , бо ніхто не знає , коли і в яку камеру їх переведуть .
Психолог установи Андрій Власюк :
- У кімнаті психоемоційного розвантаження проводимо профілактику суїцидів і членоушкодження , налаштовуємо ув'язнених на тривалі терміни. Тут все конфіденційно : щоб потрапити до нас на бесіду , в'язень повинен написати заяву. Заняття можуть бути індивідуальні та колективні . У тому числі арттерапія , музична терапія , класика , за часом одна година. Але можна звертатися хоч кожен день , якщо треба.
ДМИТРО: "Сподіваюся скоро вийти на волю"
Зустрілися ми і з довічно засудженим Дмитром С. , про якого не так давно коротенько писали у зв'язку з тим , що він і його співкамерник навчаються заочно у вузі , здали іспити і отримали дипломи бакалаврів. Ось що розповів Дмитро для " Сегодня" .
- Я з Києва , потрапив сюди за звинуваченням у вбивстві двох людей , яке не скоював. Як і 90 % засуджених довічно , сиджу незаконно. Наприклад , експертиза показала , що один з тих , в чиєму вбивстві мене звинувачують , взагалі помер своєю смертю . І лише через рік , після катувань і знущань наді мною , міліція влаштувала так , що куплений нею експерт дав інший висновок . Мовляв , у загиблого зламана під'язикова кістка , що свідчить про задушення ... Пояснюю ситуацію. Це був 1999 рік, я , в той час 24 – річний , до криміналу не мав відношення , займався приватними перевезеннями . Але у дворі було кілька знайомих , раніше сиділи . Один з них , Олег , завжди був " стукачем " міліцейським , і коли попався на одній справі , вказав на мене як на подільника . Мене взяли, підвісили на лом , ось до цих пір шрами ... У підсумку змусили мене підписати зізнання у тих злочинах , про які повідомив (і в яких звинувачувався ) Олег. Сенс цих злочинів в тому , що нібито ми в складі банди за підробленими документами привласнювали квартири загиблих і зниклих . Але це все шито білими нитками , немає ніяких доказів ... У підсумку у 2000 році засудили п'ятьох : мені і ще двом хлопцям дали довічне , звинувативши у вбивстві двох власників квартир , цьому стукачу Олегу – 7 років , його вітчиму – 15 .
У вільний час вчуся , читаю . Я адже з товаришем здав в 2009 році ЗНО та вступив до вузу , на спеціальність "Управління персоналом " . Упевнений , що це знадобиться мені в майбутньому , бо я точно знаю , що незабаром вийду на свободу , як і дуже багато довічно засуджених . В Раду вже , знаю , подали законопроект про те , що на довічному ув'язненні залишаться тільки безпосередні виконавці вбивств , а різні співучасники , підбурювачі та ін . будуть переведені на терміни до 15 років. А я не тільки сам не вбивав , я навіть ці жертви в очі не бачив , по моїй справі немає жодного доказу ! Нібито я щось бачив , чув , але я не вбивав ! Вбивали , наскільки знаю , той подільник , що отримав , крім мене , довічне (сидить у Вінниці) і вітчим Олега . Так що я вийду автоматично . Освіта, яку я отримую в тюрмі , допоможе мені потім гідно влаштуватися в житті. Я вже отримав тут диплом бакалавра , тепер вчуся на спеціаліста . Навчання платне , за мене розраховуються родичі : батьки , тітка та інші. До мене в тюрму приїжджають викладачі вузу , ось у цій кімнаті , де ми знаходимося з вами , читають мені лекції , проводять консультації , приймають заліки . Вони ж привозять необхідні підручники з бібліотеки вузу. Буває , раз на місяць , але буває і пару раз на тиждень, по два- три викладача . Записи ведемо по старому , ручкою на папері , комп'ютери ніби і дозволені з цього року , але нам їх не дають ( адміністрація пояснила , що будуть , при належному фінансуванні , створені спеціальні класи для централізованого користування оргтехнікою , а роздавати комп'ютери по камерах не будуть, заборонено . – Авт . ) . На роботу не ходжу , це дозволено (закон дійсно говорить про право , а не про обов'язок засуджених працювати. – Авт . ) .
Дмитро С. " Посадили на все життя , а фруктів не дають" .
ПОЛІТИКІВ ПОКАРАЄ БОГ.В камері зі мною сидить мій колишній сусід по вулиці, будинок в будинок жили. Його теж звинуватили у вбивстві двох, дали довічне . Ось з ним разом ми і вчимося у вузі. Стосунки нормальні , тут , якщо конфлікт хоча б назріває , відразу розводять по різних камерах . Вечорами дивимося з ним телевізор (мені мама передала ще в 2001 році), читаємо газети (їх можна виписувати , якщо є гроші на тюремному рахунку, який можуть поповнити родичі або туди йде зарплата працюючих) . За побутовими умовами я не можу вам сказати жодного доброго слова , бо тут все ненормально ! Єдино , що вихователі працюють з нами дійсно непогано , і в самій тюрмі , і в облуправлінні . Бачите , навчання організували , бібліотека тут є непогана , з нами розмовляють ... Все інше – погано. Фрукти навіть нашим законодавством не передбачені. Уявляєте , посадили мене на все життя , а фруктів не дають взагалі! Правда , передачі дозволені без обмежень , але мені вони дістаються якщо раз на місяць , то добре. У мене батьки пенсіонери , ще навчання платна , можливості обмежені. Так що я , як і всі тут , живу тільки думками про майбутню свободу , бо, якщо думати про тутешнє життя , то треба повіситися ... Ми за ці роки зверталися за допомогою до різних політиків , але ніхто не допоміг. Я говорю про тих довічно засуджених , яких посадили незаконно. Але запевняю вас , усі, хто відмовив нам у допомозі , будуть незабаром покарані Богом ! А ми все одно скоро вийдемо , звернемося до активістів Майдану , до командирів батальйонів , і спільно проведемо в країні реальну люстрацію , тому що ми знаємо цю систему , як вона працює і хто на неї працює .
ЗАМІСТЬ СТРАТИ – ТЮРЬМА
Каже ще один " засуджений довічно" Георгій Й .:
- Я родом з Закарпаття , там в 1997 році і скоїв цей жахливий злочин. Це був розбій , ми з подільником напали на приватний будинок в області , про вбивство і думок не було. Але одна з майбутніх жертв мене впізнала , незважаючи на те , що ми були в масках . І тоді я як збожеволів , забив двох людей битою ... Про подробиці згадувати не хочу , можу лише сказати , що провину визнаю повністю , глибоко розкаявся і дуже жалкую про те, що трапилося . Тим більш жахливо , що потерпілими виявилися мої далекі родичі (сам я за національністю румун ) . Затримали нас тієї ж ночі , коли все трапилося , на найближчій залізничної станції. Я , звичайно , спочатку намагався заперечувати свою участь у злочині , але подільник , оскільки він не вбивав , зізнався . Тоді підтвердив його свідчення і я . Мене в 1998 році засудили до смертної кари , але набув чинності мораторій і мене не " виконали " . Спочатку сидів в Ужгороді в одиночній камері , а в 2002 році потрапив сюди , до Житомира. До того часу , після прийняття відповідного закону , страту мені замінили на довічне ув'язнення .
Георгій Й. " Провину у вбивстві визнаю повністю і глибоко каюсь " .
У мене, звичайно , як у кожного довічно засудженого , жевріє надія коли – небудь вийти на свободу , але практично це майже неможливо. Так , президент може помилувати після відбуття 20 років ( а я сиджу вже 18 -й рік) , але це малоймовірно . Знаєте , ось це розуміння , що вийти на свободу нереально , пригноблює тут найбільше , так що краще про це не думати. Тому я сподіваюся і прошу пробачення лише у Господа Бога.
На роботу не ходжу , в камері займаюся самоосвітою , вчу англійську та інші мови. Я ж колись поступив в Ужгородський університет на відділення румунської філології , тяга до мов у мене з дитинства ... По побуті особливих нарікань у мене немає , харчування , звичайно, не ресторанне , але терпимо . Ось хліб був один час абсолютно поганий , але останнім часом став набагато краще , просто відмінний (виявилося , в місцевій пекарні , обслуговуючої установи , змінився персонал . – Авт . ) .
Сиджу вже досить довго в камері зі своїм земляком , наполовину , по мамі , румуном . Ми з ним добре ладнаємо , хоча політичні погляди різні. Я , скажімо , спочатку був за Майдан , він же скептично до нього ставився . Але це не привід нам сваритися , швидше , мотив для довгих бесід , спроб зрозуміти світ і себе , знайти істину ...