Яна Клочкова: Час - найкращий лікар
Яна Клочкова – українська плавчиха, чотириразова олімпійська чемпіонка розповіла особисту історію для соціального проекту "На шляху до успіху. Депресія". Проект створений за ініціативою PR-агентства Lavska Story в рамках корпоративно-соціальної відповідальності.
- Чи були у вас в житті затяжні депресії?
- Коли була в спорті, то ні. Пам'ятаю, що після народження сина був складний період. А ще я дуже важко переживаю невдачі в особистому житті. Я настільки емоційна людина і так близько все сприймаю, що дійсно можу захворіти. Минулої зими я розлучилася з коханим і дуже боляче це переживала.
- А ви зазвичай приховуєте свої переживання чи навпаки ділитеся ними?
- Я починаю дуже багато говорити про свою проблему, і завдяки цьому мені стає легше. Хоча люди не розуміють, як можна про це постійно говорити. Але взагалі, я дуже життєрадісна людина і вмію приховувати свої емоції. Не хочеться ділитися негативом публічно. Мабуть, це спорт мене так загартував.
- Ваше стан якось вплинуло на спілкування з близькими?
- Так. Я постійно плакала, навіть в присутності сина. Звичайно, не хотілося все виливати на своїх близьких. Я розумію, що в житті буде багато розчарувань, і мені потрібно навчитися справлятися з цим.
- Чи намагалися ви розібратися у своїй проблемі з психологом?
- Ні. У мене якось віри мало в тому, що він мені допоможе. Мені складно відкритися сторонній людині.
- А у кого ви тоді шукаєте підтримку?
- У подруг, близьких людей.
- Як проявлялася ваша депресія?
- Не могла спати, боялася залишатися наодинці сама із собою. Я вважаю, для мене це найстрашніше. Я дуже сильна людина, але якщо справа стосується відносин ... Здавалося б, що у мене вже повинен з'явитися імунітет, але ні. Хоча мені тепер важко довіритися. Я відкрита людина, і потім сама через це страждаю. Я розчиняюсь в коханій людині. Але це все – життєвий досвід.
- Як вийти з депресивного стану?
- На все потрібен час. Треба вміти переключатися. Я намагаюся завжди і в усьому шукати щось позитивне. Я відома, вродлива, у мене чудове життя, що мені ще потрібно?! Іншим людям гірше. Зараз життя не легке, але не треба впадати у відчай, як би важко вам не було.
- Коли ви залишили великий спорт, у вас не було депресії?
- Звичайно, було важко. Ти замислюєшся: яка є робота для колишнього спортсмена? Але насправді я так втомилася в спорті, просто хочеться пожити для себе. Зараз я багато подорожую, займаюся громадською роботою, отримую задоволення від життя.
- Як ви справлялися з поразками і невдачами в спорті?
- У моїй спортивній кар'єрі практично не було таких ситуацій, але якщо і були якісь розчарування, то долала їх дуже легко: не зациклювалася і тренувалася далі.
- Тепер, коли ви хочете сім'ю, коли розлучились зі своїм коханим, чи можете ви застосувати той самий принцип, як у спорті? Або це різні ситуації й підходи?
- Я гадаю, це абсолютно різні сфери. Спорт – це спорт, а в реальному житті набагато складніше. Головне – це не культивувати свій поганий стан. Кожен день щось відбувається приємне або не дуже, але з цього складається наше життя. Особисто я – дуже емоційна людина, яка пропускає кожну ситуацію і кожну людину через себе. Але, виходячи з власного досвіду, можу сказати: немає нічого такого, що не можна було б пережити.
- Що ви можете порадити тим, хто зіткнувся з проблемою депресії? Можливо, саме ваші слова або порада допоможуть на шляху до їх успіху.
- Найголовніше – це не втрачати надію, не падати духом, не здаватися. Я впевнена, що все можна пережити. Звичайно, в той момент, коли це з людиною відбувається, вона не розуміє нічого, не знає, як вийти з ситуації, але треба спробувати відволіктися від проблеми, перемкнутися на інше, намагатися не залишатися наодинці з власними думками. І пам'ятайте, що час – це кращий лікар.
Розмовляла Дарина Троцан
Ретуш фото – Дарина Лупинська